Події,щорозгорнулисяуВерховнійРадіпісляпропозиційпідвищитимінімальнузаробітнуплатнютапенсії,нікогонезалишилибайдужими.Чимало читачів «Одеських вістей» висловили з цього приводу свою думку. Сьогодні публікуються деякі з них.
Жити стало дуже важко
– Із приводу депутатських баталій, які відбуваються у Верховній Раді, та суперечок партій чи підвищувати пенсії та зарплати, чи не підвищувати, скажу ось що. Не знають, отже, пани-депутати як простому народу живеться, а тим більше пенсіонерам. Ніхто з нас, нинішніх пенсіонерів, не думав навіть, що доживемо на старості років до такого страшного часу. Все життя я пропрацював у будівельних організаціях. Довго працював у Котовську, і мене там багато хто знає. Зараз моя пенсія становить 750 гривень. Але для того, щоб хоч якось протриматися, мені доводиться працювати у нічній охороні, у приватній фірмі, де платять на місяць ще 600 гривень. Рік тому мені зробили в Одесі операцію з приводу глаукоми. За неї заплатив майже усю місячну пенсію. Зараз зір погіршився, ліків виписали на понад двісті гривень. На зиму запасли 1,5 тонни вугілля та дров. А щоб їх привезти, за машину потрібно заплатити. У сумі це великі гроші, але нікуди не подінешся. Звичайно, деякі невеликі заощадження були. Але три дні тому померла моя дружина. А поховати сьогодні, самі знаєте, для пенсіонера рівнозначно повному розоренню. Грошей після похорону просто немає! А попереду оплата комунальних послуг та квартплати. Навіть найпростіший пральний порошок коштує чимало. Про харчування навіть не кажу. За м'ясо на ринку просять по 60 – 70 гривень, про нього тепер можна лише мріяти, хліб коштує 3 гривні 20 копійок, цукру теж не накупишся. Усе, усе надто дорого, і жити стало дуже важко. Хіба потрібно за такого принизливого становища ще обговорювати, підвищувати чи не підвищувати пенсії старим та зарплати їхнім дітям? Соромно за тих, кого ми власними руками обрали керувати нашою країною.
Володимир Йосипович, пенсіонер, 75 років, м. Білгород-Дністровський
усіх лихоманить
– Коли блокують роботу ВРУ, мені здається, що країна взагалі завмирає. Так, я хочу, щоб у нас були нормальні зарплати, щоб діти добре харчувалися, і ми могли купити необхідні медикаменти, одяг. Але коли економіка не працює, роздавати людям гроші? Усе проїсти? Нічого із цього не вийде. Я вважаю, що нам треба затягти паски і намагатися більше грошей вкласти у розвиток економіки, щоб країна трішки піднялася. Інакше після виборів у нас буде взагалі мертва зона. Курс долара вже не керований, ціни ростуть. Хіба легше стане пенсіонерові, якщо йому дадуть на 100 гривень більше?
Я – не політик, але переконана, що опозиція (хто б у ній не був) повинна не блокувати роботу всього парламенту, а допомагати.
Що буде, якщо простий смертний не вийде на роботу? Його звільнять. А якщо депутат не працює?..
Мені моя робота цікава, щодня думаю, як залучити для дітей із функціональними обмеженнями якісь гроші, знайти спонсорів, донорів. Зараз пишу чергову грантовську роботу в надії залучити додаткові кошти. Ми з колективом постійно працюємо на маленькому городі, що є на території нашого центру, вирощуємо для дітей виноград. Ну, не можна сидіти склавши руки!
Шкода, що коли починається передвиборна хвиля, страждають добрі фахівці. Починаються перевірки, і дивляться не на те, як людина працює, а якій партії симпатизує. Я знаю, що в деяких районах Одещини вже перевіряються центри для дітей-інвалідів, деяким керівникам запропонували звільнитися. Це – ненормально. Усіх лихоманить.
Альона Мунтяну, директор Ренійського районного центру соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді із функціональними обмеженнями
Обома руками за підвищення
– Після закриття у 2007 році ЗАТ «Заплазький цукровий завод», де я працювала лаборантом, залишилася без роботи. А близько тисячі гривень, які чоловік Володимир приносить щомісяця до хати, дуже мало і на прожиття не вистачає. Правда, маємо свою городину, вирощуємо її для себе. Гроші витрачаємо економно – лише на необхідне. Добряче «схуд» наш сімейний бюджет після збирання старшого сина – п’ятикласника Аркадія – до школи. Не буду перераховувати вартість кожної одежини та взуття. Хоча і скуповувалися на Балтському базарі, де ціни трішки нижчі, довелося витратити значну суму. І це лише, як кажуть, на перший випадок. А ще потрібно буде подбати про зимове вбрання для нашого школяра і для меншенького – Михайлика, якому ще не виповнилося й чотирьох років. Дитсадка у нашому селі немає, тому і витрат на нього менше. Та й мені і чоловіку також потрібно обновити гардероб.
Тому я обома руками за те, щоб підвищили прожитковий мінімум, бо ціни ростуть, як навіжені, а зарплата залишається мізерною. Вважаю, що необхідно більшу пенсію нараховувати й стареньким, які її витрачають виключно на ліки, вугілля та дрова і, як не парадоксально це звучить, – на допомогу своїм дітям та онукам, які залишилися без роботи.
Наталя Чумак, мати двох дітей
с. Ясенове-Друге, Любашівський район
Хіба я заслужив…
Ініціативу Партії регіонів про підвищення зарплати і пенсії я підтримую. Люди зубожіли і заслуговують на краще життя. Я ось кілька годин вистояв в черзі за дешевим цукром. Його потрібно вже й не так багато, але треба запасатися, бо не відомо, на скільки підніметься ціна на солоденьке після президентських виборів. Хіба я заслужив, щоб на старості літ, так поневірятися?
Валентин Софронович Островський, пенсіонер, смт Любашівка
З нашою пенсією – тільки на паперті стояти
– Коли я чую про середню зарплату у нашій країні, – мені хочеться черевиком розбити у телевізор. Ну, звичайно, якщо до моєї зарплати у 600 – 700 гривень (і то не завжди) додати навіть наймінімальнішу нардепівську у 2 тисячі доларів, – то середня ого-го яка вималюється! До речі, пенсія моя, ветерана праці, теж 600 гривень, а точніше 598. Чи не ганьба правителям нашої країни, які з маніакальною затятістю заявляють про зростання добробуту народу?! А як же з фактом катастрофічного скорочення кількості населення? Ми ж вимираємо як мухи! Чесно зізнаюся: тільки з’являється Ющенко або Тимошенко на екрані телевізора – одразу перемикаю його на інший канал. Немає сил слухати їхню брехню про якісь досягнення або «загрозу» з боку Росії.
Вибачте, панове правителі, про які успіхи ви говорите?! Та ви – просто – загляньте до холодильників тих, за яких ви нібито вболіваєте. У багатьох вони взагалі відключені: охолоджувати нічого.
Я все життя пропрацювала швачкою. Зір зіпсувала. Шила добротні, потрібні речі, верхній одяг, зокрема масового попиту. Не оцінила держава гідно мою працю. А вона дуже важка, скажу я вам, пане Президенте. І дуже корисна. А от від вас яка користь, крім шкоди? Ви хоча б знаєте, що у нашій країні більшість людей живуть у борг? Позичив – віддав – знову позичив.. І так – по колу. Тоді чому ж ви, пане Ющенку, так запекло виступаєте проти підвищення зарплат і пенсій своєму любому народу? Чи очі вам заступила ненависть до всього позитивного, що йде від Партії регіонів? Ви ж Президент. Та ви землю гризти зубами повинні, щоб люди жити почали краще! Щоб було за що вас поважати.
Я вихлюпнула свій гнів і неповагу до ґаранта Ющенка і «королеви розмовного жанру» Тимошенко, а також до всіх, хто присмоктався до нашої крові і жиріє не щодня, а щогодини. Можливо, досить?
Меланія ГІМП,
швачка, м. Арциз
Залиште нас, заради Христа!
Обурений безмежно шаленим протестом нашого Президента і частини народних депутатів, що єдиним фронтом виступають проти вимог Партії регіонів щодо підвищення зарплатні та пенсій. Невже Ющенко справжнього стану справ не знає – як народ живе, як ми, прості люди, викручуємося на ті копійки, що нам платять. Чи не хоче цього знати – а це швидше за все.
Мені дружина говорить: «Та Президент ніколи нас не зрозуміє. З його-то палацами, дачами по усьому світу, величезними рахунками у банках! У нього ж голова не болить про те, що у цей же час люди недоїдають!» Не думаю, що й народні депутати, більшість яких – доларові мільйонери, сушать собі мізки з цього приводу. У них – свої турботи: як би примножити свої доходи, зміцнити власний бізнес.
От і розтікається наш народ по усьому світу у пошуках роботи. А скільки нас вимерло від такого життя!..
Зупиніться, пане Ющенко! Або зійдіть зі сцени. Ви ж нещодавно назвали для народних депутатів один із варіантів виходу із ситуації – саморозпуститися. От я вам його пропоную теж. Залиште нас, заради Христа! Немає сил більше терпіти вас і вашу знахабнілу свиту, що висмоктала з нас усі соки. Ви ж на шиї нашій сидите. Але ми можемо випростатися, і ви звалитеся з наших пліч.
Л. КОБЛЕНКО, Тарутинський район
Яка користь від такої роботи?
– Я, звичайно, за підвищення заробітної плати та мінімальних пенсій, бо нині такі ціни, що більшість людей не живуть, а животіють. Але, як на мою думку, то підвищення має відбуватися згідно з нашими бюджетними можливостями а не за рахунок зростання цін на пальне та інші товари народного вжитку.
Тому вважаю, що навіть актуальні пропозиції мають вноситися виважено, обмірковано, а не спонтанно, чи задля піару.
Не раз вже було, що підвищать пенсію на якихось 5 – 10 гривень, а ціни зразу ж зростають у кілька разів. Чого ж варте таке підвищення?
Дуже розумне рішення, як на мою думку, запропонував Володимир Литвин щодо зняття заробітної плати депутатів за ті дні, коли блокується трибуна. Справді, за що платити цим «народним обранцям», якщо вони покричали годину, а то й менше і розійшлися. Яка користь від такої роботи? Ви можете уявити, що комбайнер на жнивах посварився із своїм напарником, покинув комбайн і пішов додому? Сільські трудівники думати про таке собі не дозволяють. У них, можливо, немає такої освіти, як у багатьох депутатів, зате у них значно вище почуття відповідальності, більше мудрості простої, хліборобської, якої так не вистачає нашим «шановним». Тоді, можливо, було б більше порядку в країні.
Сергій Романович БОЛКВАДЗЕ, водій «Одесаобленерго» Савранського РЕМу
Комуслужитьнашуряд?
– Я – комбайнер ще колгоспної школи, 45 років пропрацював у механізації, вирощував і збирав хліб не лише на полях рідного колгоспу імені Леніна, який розташовувався на землях села Кирнички Ізмаїльського району, але і в інших регіонах, демонстрував клас роботи на цілині. На жаль, немає сьогодні ні колгоспу, ні стабільності в державі, ні тієї турботи, яка проявлялася про пенсіонерів. Раніше завжди займався спортом, тренував молодших. Було чому радіти у житті, як би сьогодні не ганьбили Радянську владу. Була й набагато вища турбота про літніх людей. І здоров'ям ми були міцніші.
А що тепер? Я не розумію, чому нинішнє керівництво країни не хоче піднімати нам, людям похилого віку, пенсії? Чому керівники країни чинять опір, не хочуть вирішувати питання щодо підвищення пенсій, відкидають пропозиції про це, зроблені лідером Партії регіонів Віктором Януковичем? Нехай би ті правителі та депутати, які їх підтримують, хоча б день пожили на ту пенсію, що нам платять сьогодні? Витрачають гроші на що завгодно – на усілякі "голодомори", усілякі там пам'ятники та інші гучні акції, а для народу грошей знайти не можуть. От і виникає запитання – а кому взагалі служать ці добродії? Нам чи своєму гаманцеві?
