Добігає кінця цей нелегкий кризовий рік… Непростою була ситуація і в нашій області. Але криза – кризою, а працювати треба. Як вдавалось допомагати тим, хто в цей час залишився без роботи? Про це – наша розмова з директором Одеського обласного центру зайнятості Іриною Тимофіївною МУРАВІНОЮ.
– Ірино Тимофіївно, яка ситуація склалась на ринку праці області після закінчення сезонних робіт?
– Закінчення сезонних робіт припадає на кінець вересня – початок жовтня. Після масового звільнення громадян з підприємств, які мають сезонний характер роботи, до центрів зайнятості у жовтні звернулися майже три з половиною тисячі громадян, що на шістдесят відсотків більше, ніж у серпні, і майже на тридцять – ніж у вересні.
– В яких районах відмічена найбільша кількість звернень?
– У «першу трійку» ввійшли Болградський, Ізмаїльський, Білгород-Дністровський – це 373, 304 та 253 особи відповідно. Більш, ніж двісті звертань, зареєстровано у Котовському та Тарутинському районах. Серед підприємств та установ, на яких відбулося масове звільнення робітників, – рекреаційні заклади (у Білгород-Дністровському районі) та, зрозуміло, сільськогосподарські підприємства. Також звільнили людей в Ізмаїльському морському торговельного порту, на цукровому заводі та хлібозаводі в Котовську. Однак після завершення курортного сезону та сільськогосподарських робіт, у жовтні – з початком опалювального сезону, виникла значна кількість вакансій для операторів котелень, кочегарів. Тож, протягом жовтня вже працевлаштовано на відповідні робочі місця 230 осіб. Кількість сільських мешканців, які мали статус безробітного в період з січня по жовтень, – понад 29 тисяч осіб, що на 8,6 відсотка менше, ніж у відповідний період 2008 року і складає більше 56 відсотків від загальної кількості безробітних в області. В той же час, є райони, де питома вага селян серед безробітних становить близько 90 відсотків – це Болградський, Саратський, Тарутинський.
– І на яку кількість вакансій вони можуть розраховувати?
– На жаль, відомі економічні труднощі призвели до зменшення кількості вакансій, заявлених роботодавцями до служби зайнятості, і станом на 1 листопада банк вакансій налічував понад 3,1 тисячі одиниць, що у 1,8 рази менше, ніж станом на 1 листопада минулого року. Отже, зменшилась і кількість працевлаштованих.
– У якому ж з районів найгірша ситуація?
– Кількість претендентів на одне вільне робоче місце в цілому по області становить 5 осіб. Найбільша чисельність претендентів – більше 25 осіб – у Балтському, Болградському, Великомихайлівському і Савранському районах. Але, з іншого боку, у таких районах як Біляївський, Овідіопольський та містах Іллічівськ, Теплодар, Южний – усього по одній особі. Вакансії, заявлені у сільській місцевості, становлять третину від загальної кількості вакансій.
– Один із варіантів вирішення проблеми безробіття – громадські роботи. Чи багато громадян ним скористалися?
– У січні – жовтні на громадських роботах працювали понад 9,1 тисячі осіб. Ми приділяємо багато уваги їх організації, тому що для тих, хто, зокрема, знаходиться в стані безробіття тривалий час, участь у громадських роботах дозволяє відновити трудові навички, поліпшити своє матеріальне становище, а іноді й отримати постійну роботу.
– Неабияке значення має, безумовно, організація навчання та перенавчання безробітних…
– Професійне навчання, яке здійснюється з метою зменшення дисбалансу на ринку праці, дійсно, сприяє зростанню обсягів працевлаштування. В першу чергу, центри зайнятості орієнтуються на професійне навчання безробітних, які не мають професії, або займали робочі місця, що не потребують професійної підготовки. А також – на підвищення кваліфікаційного розряду робітників, які тривалий час перебувають на обліку, на розширення профілю, компетенції шляхом стажування або спеціалізації безробітних. Треба зазначити, що особлива увага приділяється соціально незахищеним категоріям населення з числа безробітних та інвалідам з метою підвищення їх конкурентоспроможності на ринку праці.
– Нестабільна економічна ситуація внесла які-небудь зміни в організацію професійного навчання?
– Так. Вона була орієнтована, насамперед, на виконання замовлень роботодавців шляхом стажування на робочому місці та на курсах цільового призначення. Під конкретне замовлення роботодавців в 2009 році проходили навчання понад 3,4 тисячі безробітних, що становить три чверті від загальної кількості осіб, що навчались. Більша частина з них підвищували кваліфікацію переважно шляхом стажування безпосередньо на робочих місцях, – а це понад 0,4 тисячі підприємств Одеси та області. У разі гарантованого працевлаштування безробітного, він проходив навчання шляхом індивідуальної підготовки та перепідготовки. Також для навчання 46 безробітних за професіями кухаря, електрогазозварника, слюсаря з ремонту автомобілів були використані модульні технології.
– Ірино Тимофіївно, у чому в цілому полягають основні складнощі роботи служби зайнятості в період кризи?
– Перш за все, в тому, що наполовину скоротилася кількість вакансій. Багато людей – понад п'ятдесят тисяч – працюють в режимі неповної зайнятості, знаходяться в неоплачуваних відпустках – і паралельно шукають роботу. Не будучи офіційно клієнтами центрів зайнятості, вони цікавляться вакансіями. Потім, у зв'язку з більш складною, ніж у нас, ситуацією в інших областях – Донецькій, Дніпропетровській, Полтавській, де було звільнено велику кількість людей, кошти Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття були перерозподілені, і ми в цьому році взагалі не фінансували одноразову допомогу на відкриття підприємницької діяльності. Значно зменшилися і дотації роботодавцям на працевлаштування наших клієнтів. Єдина захищена стаття з коштів Фонду – допомога з безробіття. У той же час, ми проводили заняття з основ підприємницької діяльності і 70 осіб відкрили свою справу. Це говорить про те, що той, хто хоче працювати, знайде роботу навіть без нашої матеріальної підтримки. До речі, у до кризовий період свою справу відкривали близько 1200 чоловік. Якщо раніше на дотацію роботодавцям ми направляли 6 мільйонів гривень, то зараз продовжували фінансувати тільки тих роботодавців, у яких люди вже працювали в минулому році. Тільки нещодавно Фонд перерозподілив фінансування, і ми змогли збільшити дотації сумлінним роботодавцям. Це, безумовно, вже позитивна тенденція.
– Цікаво, чи збільшилась кількість клієнтів центру за рахунок людей, які працюють на підприємствах, де затримують виплату заробітної плати? Зокрема, водіїв трамваїв і тролейбусів, кондукторів...
– Звичайно, деякі з них звільняються і стають на облік у службу зайнятості. Що стосується ОТТУ, то там постійний кадровий голод. Вони – наші соціальні партнери, беруть участь у всіх ярмарках вакансій, які ми проводимо. Але люди не дуже хочуть туди йти, тому що рівень зарплати невисокий. Необхідно відзначити, що цього року проблема не тільки в зменшенні кількості вакансій, а й у тому, що роботодавці платять мінімальну зарплату. І люди цілком обґрунтовано не погоджуються на такі умови. Зараз ми наполегливо рекомендуємо нашим клієнтам, крім активного пошуку роботи, знаходити можливість підвищити свою кваліфікацію. Справа в тому, що в посткризовий період вимоги роботодавця, як правило, зростають. З іншого боку, фахівці, що були тривалий час без роботи, дискваліфікуються. Це закономірний процес і вплинути на нього іншим чином, крім підвищення свого професійного рівня, не можна. Ми направляємо на підприємства 10 – 15 наших клієнтів, а роботодавець не може вибрати собі працівника. Це величезна проблема – низька професійна підготовка, особливо, молоді. Молоді люди отримали освіту, бажають працювати за фахом, а навичок не мають. Працевлаштуватися, відразу після отримання диплома, дуже складно. Ми, зі свого боку, рекомендуємо випускникам погодитися на ті умови (невисока зарплата і т. д.), які пропонує роботодавець, – це дасть їм можливість набути необхідних навичок. В цій ситуації треба піти назустріч один одному... Є роботодавці, які приймають людей до себе в колективи і вирощують їх. Але таких небагато. Вважаю, що і в посткризовий період проблема працевлаштування молоді буде такою ж актуальною і складною, – як і зараз.
– Чи є незатребувані вакансії?
– Так, це робітничі спеціальності – електрики вищого розряду, водії категорії «С», слюсарі. Ми не в змозі задовольнити потребу в хороших фахівцях на ці робочі місця. У сільській місцевості роками неможливо знайти вчителів і лікарів. Для них немає житла, відповідних умов праці. Нам це питання не вирішити – треба починати з поліпшення економічної політики в країні в цілому.
– Як працюють центри зайнятості в умовах епідемічної ситуації?
– Перш за все, був затверджений план невідкладних запобіжних заходів з метою недопущення поширення вірусних інфекційних захворювань в центрах зайнятості і водночас забезпечення безперебійного обслуговування незайнятих громадян і роботодавців. Таким чином, згідно з планом, до окремого розпорядження, обмежене до двох разів на місяць відвідування безробітними центрів зайнятості, не проводяться семінари, круглі столи та інші масові заходи, призупинено навчальний процес з професійної підготовки безробітних, а також в інституті підготовки кадрів Державної служби зайнятості України, відмінені (крім випадків за окремим дорученням) службові відрядження і таке інше. У всіх центрах зайнятості є індивідуальні засоби захисту, миючі та дезінфікуючі засоби, проводяться необхідні профілактичні заходи, а також, щотижня, моніторинг випадків захворювання на каліфорнійський грип серед співробітників служби зайнятості. Згідно з останніми даними, таких випадків не виявлено.
– Як відомо, зараз роботодавці мають змогу подавати звіти в електронному вигляді? У чому переваги цього?
– Перш за все, це можливість подання звітності в режимі єдиного вікна, безпосередньо зі свого робочого місця та у будь-який час доби, – що, безумовно, приводить до значної економії часу. Також це гарантує захист документів від несанкціонованого доступу, оперативне оновлення форм звітності, а отримані електронні квитанції мають юридичну силу. Державна служба зайнятості створила на власній базі центр сертифікації електронних ключів, які необхідні для підпису електронного документу. Отримання та використання їх – безкоштовне. Електронний ключ видається в центрі зайнятості за місцем реєстрації підприємства як платника страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування. Електронний цифровий підпис – це сучасний замінник підпису та печатки, якими засвідчують офіційні документи, створені в електронному вигляді. Треба зазначити, що від користувачів цієї системи вимагаються певні знання та навички, тому, з метою надання роботодавцям допомоги в оперативному та безпомилковому складанні електронних звітів, планується проводити відповідні семінари-практикуми. Більш детальну інформацію усі бажаючі можуть отримати в особистих консультантів відділу взаємодії з роботодавцями центрів зайнятості області.
– Скажіть, будь ласка, Ірино Тимофіївно, чи існують ті чи інші особливості в роботі центрів зайнятості в період виборчої кампанії?
– У службі зайнятості це питання вирішується таким чином, що наші співробітники на роботі зобов'язані бути аполітичними. І цього ми дотримуємося неухильно. Якщо серед співробітників є члени будь-яких партій, ми наполегливо рекомендуємо їм на цей період піти у відпустку і займатися політичною діяльністю поза місцем роботи. У центрах зайнятості заборонено проводити політичні дискусії, передвиборні збори. Наші приміщення ми не надаємо навіть для дільничних виборчих комісій. Головна наша мета – надавати послуги тим, хто шукає роботу і роботодавцям, саме це ми повинні робити і у період виборчої кампанії.

























