Підписали мир
У вівторок київське «Динамо» у черговому турі Ліги чемпіонів в гостях зустрічалося із казанським «Рубіном».
Перші хвилини пройшли під знаком атак господарів. Але кияни відповідали гострими контратаками. Вже на 4-й хвилині гості могли вийти вперед: Шевченко прорвався по правому флангу, прострелив у штрафний майданчик, м'яч рикошетом потрапив до Ярмоленка, який без перешкод пробивав з дальнього кута воротарського майданчика, але м'яч пролетів вище воріт.
В останні 15 хвилин першого тайму казанці зуміли перевести гру на половину поля "Динамо". А на останній хвилині господарі створили перший по-справжньому голевий момент біля воріт гостей. Караденіз на ривку втік від Маграо по правому флангу, навісив у штрафний, де Домінгес ударом через себе пробив у нижній правий кут воріт. На щастя, воротар Шовковський, миттєво зреагувавши, у стрибку виніс м'яч із лицьової лінії, а повторний удар Бухарова головою не відрізнявся влучністю.
У перші хвилини другої половини зустрічі вже довелося похвилюватися уболівальникам "Рубіна". Спочатку на 51-й хвилині Мілевський вивів Ярмоленка сам на сам із голкіпером господарів Рижиковим, але той не зумів перехитрити воротаря казанців. А "Рубін" досить швидко відреагував на активність суперника декількома контрвипадами. Один з них завершився небезпечним ударом Караденіза із правого флангу – Шовковський у кидку відбив м'яч, що летів у дальній кут воріт. Через кілька хвилин знову "огризнулися" кияни: Маграо, зігравши в пас із Мілевським, пробив з лінії штрафного, але Рижиков спіймав м'яч.
Можна відзначити, що після перерви гра була набагато цікавішою. Обидві команди почали діяти куди агресивніше, швидкості помітно зросли. Проте, суперники надійно діяли в обороні, тому явних шансів для взяття воріт з обох сторін не було. Щоправда, на 75-й хвилині кияни могли відкрити рахунок. Рижиков невдало відбив потужний удар Шевченка, м'яч покотився уздовж лінії воріт, а на дальній штанзі Ярмоленку залишалося переправити його в сітку. Однак киянин пізно зреагував.
У відповідь господарі організували декілька перспективних атак за участю Караденіза, але вони лише створили невелике напруження біля воріт "Динамо".
Додамо, що до кінця зустрічі кияни ще раз потривожили казанців – був небезпечний дальній удар Мілевського.
У підсумку матч завершився внічию 0:0, яка, за великим рахунком, не влаштувала жодну з команд, і, насамперед, гостей. Не зумівши обіграти "Рубін", "Динамо" звело до мінімуму шанси на вихід у плей-оф Ліги чемпіонів. Тепер в останньому матчі групи підопічні Валерія Газзаєва зобов'язані перемагати іспанську "Барселону" і сподіватися на вдалий результат у протистоянні "Рубіна" та "Інтера".
В іншому матчі групи "F" "Барселона" на своєму полі перемогла італійський "Інтер" 2:0.
Розташування команд: 1. "Барселона" – 8 очок. 2. "Інтер" – 6. 3. "Рубін" – 6. 4. "Динамо" – 5.
Склад "Динамо": 1. Шовковський, 3. Бетао, 5. Вукоєвич, 7. Шевченко, 10. Мілевський (к), 11. Єрьоменко, 17. Михалик, 21. Маграо, 25. Юссуф, 36. Нінкович (4. Гіоане, 86), 70. Ярмоленко.
Євген НИЗОВ
Рівних їй немає
У свої 27 років Майя Ткач встигла багато з того, про що мріяла. Закінчила вищий навчальний заклад. Влаштувалася на роботу. Народила сина, якому вже півтора року. Стала кандидатом у майстри спорту з шашок. Позаду – успішні виступи у престижних турнірах різного рівня…
Працює Майя у РАГСі головним спеціалістом. Відгуки про неї колег – найкращі. Кожному її спортивному успіхові вони щиро раді. Особливо приємним був колегам той факт, що вона, посівши перше місце в обласній спартакіаді держслужбовців з шашок, здобула право репрезентувати Одещину на Всеукраїнському аналогічному турнірі. Її приїзду з Алушти, де і відбувалися змагання, всі чекали з нетерпінням. Адже поверталася Майя переможницею. Вона довела, у цьому виді спорту рівних їй серед держслужбовців – немає!
В. АКІМОВ, м. Татарбунари
«Олімп» розростається
Популярність дзюдо у районі зростає. Вже в недалекому майбутньому цим видом боротьби зможуть займатися юні мешканці ряду сіл. Кілька років функціонує філія ДЮСШ "Олімп” в Концебі. Наближається до завершення облаштування Кам’янської філії. Планується будівництво приміщення для занять дзюдо в Дубиновому. А нині стало відомо, що найближчим часом долучаться до занять цим видом спорту і в Полянецькому. Це стало можливим завдяки добродійницькій допомозі щирого прихильника спорту, голови наглядової ради ЗАТ АПК "Саврань” В. Бондарчука. Очолюване ним сільгосппідприємство виділило кошти на придбання татамі, котре встановлять у приміщенні школи. Заняття з юними полянецькими дзюдоїстами провадитиме випускниця інституту фізкультури, колишня вихованка ДЮСШ "Олімп” К. Бондар. Тож керівництво дитячо-юнацької спортивної школи сподівається, що з розширенням географії дзюдо з’явиться ще більше юних спортсменів, які гідна захищатимуть честь Савранського району на змаганнях різного рівня.
Популяризації боротьби серед юних сприяють і успішні виступи вихованців ДЮСШ. Так, на чемпіонаті області з самбо серед юнаків та дівчат 1997 року народження змагалися 27 представників району. До скарбнички своєї команди вони поклали 11 медалей. Чемпіонами області стали Олександр Щербаков у ваговій категорії 32 кілограми та Аліса Мельниченко у вазі 51 кг. На другу сходинку п’єдесталу піднялися Марина Задерей, Тетяна Кот, Вікторія Острівська, Денис Андрійчук, Роман Бурик та Андрій Ґудзь. "Бронзу" вибороли Надія Мараховська, Владислав Юрчак та Владислав Федоров. Такий результат задовольнив тренерів, зважаючи на те, що турнір розглядався як "бойове хрещення” для більшості членів команди, які дебютували на змаганнях такого рівня. Поїздку юних самбістів до Одеси профінансували президент районної федерації дзюдо М. Стукаленко та батьки спортсменів. Як зазначив директор "Олімпу” Д. Прокопенко, Микола Дмитрович щиро вболіває за розвиток спорту, а тому ніколи не відмовляє в матеріальній допомозі дитячо-юнацькій спортивній школі.
На чемпіонат області з дзюдо серед юнаків та дівчат 1996-97 р.н., що провадився за тиждень по тому, з’їхалося понад 350 дзюдоїстів з усіх районів Одещини – від Ізмаїла до Кодими. Велика кількість учасників в кожній ваговій категорії обумовлювала напружений характер змагань. І знову результат представників Саврані є вагомим. Звання віце-чемпіонів області вибороли Ганна Півторак, Сергій Плахотний, Аліса Мельниченко та Яна Волошина. Третіми призерами першості стали Дмитро Станченко, Вікторія Острівська та Катерина Виходець.
Сергій Осадчук, Савранський район
Як дістається «золото»
Понад двадцять медалей за перемоги на чемпіонатах світу та Європи і близько п'ятдесяти різних нагород за участь у першостях України та країн СНД – такий особистий залік одеського спортсмена, заслуженого тренера України з веслування на байдарках та каное Олега Жилкіна. За свою спортивну кар'єру одесит неодноразово успішно репрезентував нашу країну, і десятки разів виводив на п'єдестал пошани своїх вихованців. При цьому, незважаючи на такі значимі результати, левину частку часу для підготовки до змагань спортсмени змушені витрачати на пошук спонсорів, готових забезпечити представництво нашої країни на світових та європейських першостях.
Шість золотих та дві срібні медалі – такий результат участі Олега Жилкіна у "Сьомих всесвітніх іграх майстрів", що пройшли на початку жовтня у австралійському Сіднеї. Престижні змагання, прирівнювані до Олімпійських ігор, раз на чотири роки збирають спортсменів із усього світу. Однак незважаючи на важке протистояння між кращими спортсменами із декількох десятків країн, все ж таки цілих шість головних нагород привіз із собою одеський весляр Олег Жилкін.
За ті роки, які спортсмен опановує веслування на байдарці та каное, він побував на десятках чемпіонатів і першостей, звідки майже завжди привозив найвищі нагороди. Сьогодні усі свої медалі та грамоти підрахувати береться лише досить приблизно, зупиняючись у результаті на півсотні призових місць.
При цьому, як для будь-якого спортсмена, найвищою сходинкою у кар'єрі є участь в Олімпійських іграх, так і для ветеранів спорту раз у чотири роки провадяться Всесвітні ігри, на яких цього року побували і спортсмени з Одеси.
Австралійський Сідней зустрів українців незвично високими цінами на прокат устаткування та дивовижною зговірливістю самих прокатників. Чи то торгуватися наважувалися лише наші спортсмени, чи то справді дуже вже ощадливо поставилися вони до бюджету своєї поїздки, однак прокатники охоче йшли їм назустріч. І справді, адже заощаджувати доводилося буквально кожну копійку, згадує Олег, через місяць після повернення.
Перемог в українських спортсменів могло бути й більше, якби з боку держави була хоч якась підтримка. Спортсмен не приховує, що з гордістю слухати Державний гімн України, стоячи на п'єдесталі пошани у далекій Австралії, йому вдалося винятково завдяки спонсорській допомозі.
Однак не варто забувати, додає володар шести золотих медалей Всесвітніх спортивних ігор, що українська сторона постачила усіх учасників збірної фірмовими кепками та футболками, що, звичайно ж, досить відчутно позначилося на їхньому бюджеті.
Іронію Олега можна легко зрозуміти, – адже боротися за «золото» та гідно репрезентувати Україну йому вже не вперше доводиться винятково завдяки власному ентузіазму.
Але, незважаючи на труднощі, сьогодні спортсмен будує амбіційні плани із приводу участі в першості Європи, а також дуже сподівається, що його вихованці у майбутньому будуть приділяти більше часу безпосередньо спорту, а не пошуку можливостей ним займатися.
Максим МАЛИНОВ,«Одеські вісті»
