Спрашиваете – отвечаем
«Я проживаю в приватизированной комнате коммунальной квартиры. В этой же квартире проживают двое соседей, у которых тоже комнаты приватизированы. Они хотят приватизировать еще две общие кладовки и коридор, а после этого продать две свои комнаты с приватизированными кладовками и коридором. Я против того, чтобы они приватизировали кладовки и общий коридор. Могут ли они без моего письменного согласия приватизировать две наши общие кладовки и коридор?»
Л. ВОЛКОВИНСКАЯ, г. Одесса
Пунктом 1 статьи 2 Закона Украины «О приватизации государственного жилищного фонда» от 19 июня 1992 года № 2482 предусмотрено, что к числу объектов приватизации относятся комнаты в квартирах и одноквартирных домах, где проживают двое и более нанимателей на условиях договора найма.
Пункт 2 статьи 10 этого же Закона устанавливает, что дополнительные помещения (кладовки, сараи и т.п.) передаются в собственность квартиросъемщиков бесплатно и отдельно приватизации не подлежат.
«Во время брака мы с мужем купили квартиру, которая оформлена на меня. В этой квартире прописаны я, муж и наш несовершеннолетний сын. У мужа есть еще мать, которой 70 лет, но она живет отдельно. В октябре месяце этого года во время дорожно-транспортного происшествия муж погиб, а я с сыном продолжаю жить в этой квартире. Но после смерти мужа на эту квартиру стали претендовать его родственники. Они говорят мне о том, что квартиру у нас с сыном заберут себе потому, что муж никакого завещания не оставил. Так ли это?»
М. ЛЮБЧЕНКО, г. Одесса
Согласно части 1 статьи 60 Семейного кодекса Украины имущество, приобретенное супругами во время брака, принадлежит мужу и жене на праве общей совместной собственности. Статьей 63 Семейного кодекса Украины предусмотрено, что жена и муж имеют равные права владения, пользования и распоряжения имуществом, принадлежащим им на праве общей совместной собственности, если иное не установлено договором между ними. В соответствии со статьей 1217 Гражданского кодекса Украины наследование осуществляется по закону и по завещанию. Частью 2 статьи 1220 Гражданского кодекса Украины определено, что временем открытия наследства является день смерти лица, а частью 1 статьи 1221 Гражданского Кодекса Украины определено, что местом открытия наследства является последнее место проживания наследодателя. Статья 1261 Гражданского кодекса Украины предусматривает, что наследниками первой очереди по закону являются дети наследодателя, его переживший супруг и родители. Частью 3 статьи 1268 Гражданского кодекса Украины определено, что наследник, который постоянно проживал вместе с наследодателем на момент открытия наследства, считается принявшим это наследство. Статьей 1297 Гражданского кодекса Украины установлено следующее. Наследник, принявший наследство, в составе которого имеется недвижимое имущество, обязан обратиться к нотариусу за выдачей свидетельства о праве на наследство. Если наследство приняло несколько наследников, свидетельство о праве на наследство выдается на имя каждого из них с указанием имени и доли в наследстве других наследников. Часть 1 статьи 1298 Гражданского кодекса Украины предусматривает, что свидетельство о праве на наследство выдается наследникам после окончания шести месяцев со дня открытия наследства. Статьей 1299 Гражданского кодекса Украины установлено следующее. Если в составе наследства, принятого наследником, имеется недвижимое имущество, наследник обязан зарегистрировать право на наследство в органах, осуществляющих государственную регистрацию недвижимого имущества (БТИ). Право собственности на недвижимое имущество возникает у наследника с момента государственной регистрации этого имущества.
«Я ехал на работу в маршрутке, она попала «в пробку», и по этой причине я опоздал на работу. Директор предприятия за опоздание на работу наложил на меня штраф в размере 50 гривень. Законно ли это?»
Ф. ДОНЧЕНКО, г. Одесса
Действующим законодательством Украины о труде наложение каких-либо штрафов на работников за нарушение ими трудовой дисциплины не предусмотрено. В соответствии со статьей 147 Кодекса законов о труде Украины (сокращенно – КЗоТ Украины) за нарушение трудовой дисциплины, в том числе и за опоздание на работу, администрация имеет право применить в отношении работника одно из следующих дисциплинарных взысканий: а) выговор; б) увольнение.
«Чем отличается договор пожизненного содержания от договора дарения?»
М. ЧЕРБАДЖИ, г. Болград
Согласно статье 744 Гражданского кодекса Украины по договору пожизненного содержания одна из его сторон (отчуждатель) передает другой стороне (приобретателю) в собственность жилой дом, квартиру либо часть жилого дома (квартиры), иное движимое или недвижимое имущество, а взамен этого приобретатель такого имущества обязуется пожизненно содержать лицо, передавшее его. В соответствии с частью 1 статьи 717 Гражданского кодекса Украины по договору дарения одна из его сторон, т.е. даритель, передает или обязуется передать в будущем другой стороне, т.е. одаряемому, бесплатно какое-либо имущество (подарок) в собственность. Поэтому основное отличие договора пожизненного содержания от договора дарения состоит в том, что при заключении договора дарения одаряемый не несет каких-либо обязательств, в том числе и обязательств пожизненного содержания дарителя.
«Я покупал автомобиль в кредит, а банк потребовал в обязательном порядке заключить договор страхования приобретаемой автомашины. Имеет ли право банк это требовать?»
В. ПРИХОДЬКО, г. Кодыма
В соответствии с пунктом 6 части 4 статьи 6 Закона Украины «О страховании» от 7 марта 1996 года № 85/96-ВР с последующими изменениями и дополнениями, страхование самого транспортного средства относится к числу добровольных видов страхования. Предусмотренный частью 2 статьи 5 этого же Закона перечень обязательных видов страхования (например, страхование гражданско-правовой ответственности владельцев транспортных средств) является исчерпывающим и какому-либо расширительному толкованию не подлежит.
«Можно ли прописаться в общежитии портовиков, если живешь там постоянно?»
В. ПЕТРУШЕНКО, г. Белгород-Днестровский
В соответствии с Законом Украины «О свободе передвижения и свободном выборе места проживания в Украине» от 11 декабря 2003 года № 1383 граждане подлежат регистрации по месту постоянного проживания. В соответствии с нормами указанного закона местом постоянного проживания лица является административно-территориальная единица (конкретный административный район, на территории которого расположено соответствующее жилье), в которой лицо проживает более шести месяцев в течение года.
«Мой муж проживал в доме, который не стоит на балансе в райисполкоме. Когда он пожелал выписаться, чтобы прописаться в другую квартиру, ему отказали. В паспортном столе сказали, что они не имеют права прописывать или выписывать из этого дома. В райисполкоме депутат, который курирует этот дом, тоже сказал, что он ничего не будет делать. И как теперь быть: муж не может выписаться, и мы не знаем, куда обращаться в этой ситуации».
Т. ГАВРИЛЮК, г. Одесса
Вопросы регистрации граждан по месту проживания и снятия с регистрационного учета в связи с изменением места проживания в достаточной степени урегулированы нормами закона Украины «О свободе передвижения и свободном выборе места проживания в Украине» от 11 декабря 2003 года № 1383. В соответствии со статьей 7 этого Закона органы паспортной службы обязаны в течение семи дней со дня подачи Вашим мужем заявления провести его снятие с регистрационного учета при изменении места проживания. Поэтому отказ органов паспортной службы провести снятие Вашего мужа с регистрационного учета по прежнему месту проживания может быть им обжалован путем предъявления административного иска к органам паспортной службы в Одесский окружной административный суд, который находится в г. Одессе по адресу: Фонтанская дорога, 14.
Рубрика подготовлена партнерами адвокатского офиса «ЮГ» – адвокатом, членом Одесского отделения Союза адвокатов Украины Андреем ЧЕБАНЕНКО и юристом Дмитрием КАЦУКОМ
Посвідчення заповітів
Серед переліку нотаріальних дій, що їх учинює нотаріус, особливе місце посідає вчинення такої нотаріальної дії, як посвідчення заповітів.
Заповіт як нотаріальна дія не має чітко визначеного місця його вчинення. Він може бути посвідчений як державним нотаріусом, так і приватним, а також посадовою або службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, та яким чинне законодавство надає право посвідчувати заповіти, які за своїм значенням прирівнюються до нотаріально посвідчених.
Заповіт являє собою вчинений відповідно до вимог закону документ, що містить у собі одностороннє особисте розпорядження громадянина на випадок своєї смерті щодо передачі його майна до інших осіб. Право на вчинення заповіту має дієздатна фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років і на момент вчинення заповіту не була визнана недієздатною. Про особисте волевиявлення особи може йтися лише тоді, коли ця особа сама звернулася до нотаріуса за посвідченням заповіту. Не допускається посвідчення заповіту через представника, що діє за довіреністю або на підставі закону (батьками, опікунами та ін.)
Заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця і часу його складання, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Нотаріальному посвідченню підлягає лише такий заповіт, який на прохання особи нотаріусом записаний з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі, заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається перед його підписом.
Якщо заповідач через фізичні вади не в змозі особисто прочитати заповіт, його текст оголошується для нього нотаріусом у присутності не менш як двох свідків з повною цивільною дієздатністю, про що у заповіті робиться відповідний напис з зазначенням причин, через які спадкодавець не зміг самостійно прочитати заповіт. При посвідченні заповіту за участю свідків нотаріус або посадові, службові особи, які мають право на вчинення нотаріальних дій, повинні пересвідчитися в їх дієздатності. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Законодавець окреслює певну категорію осіб, які при складанні та посвідчені заповіту не можуть бути свідками: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, не можуть бути свідками в силу свого службового становища; спадкоємці за заповітом, члени їх сімей та близькі родичі не мають права бути свідками через те, що є заінтересованою стороною і можуть вчиняти активний або пасивний тиск на заповідача; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт, не можуть бути свідками внаслідок наявності у них певних фізичних та інших вад, які заважають їм це робити (наприклад, неграмотність, неволодіння мовою складання заповіту тощо). При вчиненні заповіту при свідках нотаріус встановлює особу громадянина, що є свідком, а саме: прізвище, ім’я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Встановлені відомості про особу свідків заносяться у текст заповіту. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.
При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.
За заповітом майно може бути заповідане тільки у власність. Проте заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить, зокрема, житловий будинок, квартира або інше рухоме майно чи нерухоме майно, зобов’язання надати іншій особі право користування цим майном або певною його частиною. Заповідач може обумовити виникнення права на спадщину в особи, яка призначена у заповіті, наявності певної умови як пов’язаної, так і не пов’язаної з її поведінкою (наявності інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо). Умова, визначена у заповіті є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства. До заповіту може бути включено розпорядження немайнового характеру (наприклад, розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання заповідача, бажання призначити опіку над неповнолітнім).
Заповіт складається так, щоб розпорядження не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини. Нотаріус при посвідченні заповіту роз’ясняє заповідачу про право на обов’язкову частку у спадщині та нікчемність заповіту на майно, яке є предметом спадкового договору.
Після ухвалення нового Цивільного кодексу важливими є положення про нові форми заповіту, а саме: секретний заповіт, заповіт подружжя.
Заповідач має право вчинити заповіт, не надаючи при цьому іншим особам, в тому числі і нотаріусу, можливості ознайомитися з його змістом (секретний заповіт).
Раніш заповіт складався виключно від імені однієї особи. Сьогодні подружжя вправі скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності.
Заповіт викладається на мові, на якій ведеться нотаріальне діловодство. Якщо заповідач не володіє мовою, якою ведеться нотаріальне діловодство, текст заповіту має бути перекладений йому нотаріусом або перекладачем.
Заповіт складається не менш ніж у двох примірниках, один з яких залишається у справах державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса, а інший видається заповідачеві. Заповіт, посвідчений нотаріусом, записується до алфавітної книги обліку заповітів та підлягає обов’язковій реєстрації у Спадковому реєстрі заповітів у порядку, встановленому Положенням про нього.
Заповідач має право скасувати заповіт у будь-який час, не пояснюючи причин скасування і не погоджуючи з ким-небудь таке рішення.
Статтею 1255 Цивільного кодексу України закріплюється принцип таємниці вчинення заповіту, який забезпечується тим, що нотаріус, інша особа, яка посвідчує заповіт, свідки, перекладач, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складання заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту. Таємниця заповіту забезпечується також і тим, що спадкодавець не зобов’язаний повідомляти кого-небудь, в тому числі і осіб, зазначених у заповіті, про зміст, зміну або скасування заповіту.
Лілія Лавренко, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу
