Упрацівниківміліції, яківлікарів, основнаробота– злюдьми. Томукожнаїхняпомилкаможедорогообійтися, вважаєзаступникначальникаГоловногоуправлінняМВСУкраїнивОдеськійобластіДмитроВасильовичФучеджи.Його точка зору на багато проблем, пов'язаних зі службою, це думка практика. За усієї своїй зайнятості він знайшов можливість поділитися нею.
– Які труднощі в роботі найбільше заважають міліції?
– Мабуть, найбільша проблема – невідповідність рівня зарплати тим навантаженням і тій небезпеці, з якими постійно стикається наш особовий склад. Із цієї проблеми виникає наступна – труднощі у підборі особового складу. Адже коли зарплата дільничного інспектора на 10-20 відсотків нижча за середній рівень заробітної плати по країні, то хто з доброї волі піде до нас? Додамо ще труднощі із транспортом: у нас на усю область є 46 одиниць автотехніки на 870 дільничних та 120 їхніх помічників. Та й безкоштовного мобільного зв'язку дільничні теж не мають.
Ще одна проблема – житло, вірніше, його відсутність. До останнього часу навіть гуртожитку свого не було. У спецпідрозділі патрульної служби працюють, переважно, хлопці із села. Міські вважають цю роботу нижчою за свою гідність. Некомплект особового складу полку ще не так давно становив майже 40 відсотків.
– За статистикою щорічне число жертв ДТП в Україні становить понад 7 тисяч чоловік. Мабуть, ДАІ – один із найскладніших клубків проблем?
– На жаль, в організації роботи цього підрозділу ми змушені виходити із вкрай обмежених коштів, що виділяються із бюджету. А далі випливають "революційні" новації. Одна з них – пропозиція підвищити межу швидкості руху автомобілів у населених пунктах до 80-90 кілометрів за годину. Я категорично проти цього! Нічого подібного ніде у світі немає. Навіть там, де ширина вулиць та якість дорожнього покриття відповідають найвищим стандартам. У нас же всюди доводиться встановлювати знаки обмеження швидкості зі зворотних причин. 90 км за годину по місту – це суцільне ралі. Але ж добра половина учасників руху не вміють їздити із такою швидкістю. Додамо до цього недостатню освітленість вулиць, непрацюючі світлофори, низьку культуру пішоходів. І передумов до аварії – більше ніж досить.
– А що тоді сказати про нещодавно запропонований "шедевр" – перебувати за кермом автомобіля "під легким хмільком"?
– Питущий водій – це одне із наших нещасть. Страшно подумати, що буде, якщо легалізувати право керувати машиною у нетверезому стані! Навпаки, тішить, що після введення суворіших заходів покарання стало менше порушників. У нас, на відміну від Заходу, на який ми орієнтуємося, немає критичного ставлення людини, яка випила, до свого стану. Тим більше, не можна давати йому в руки таку потужну зброю як автозасіб. Та й немає в нас можливості точно визначати кількість випитого та ступінь сп'яніння.
– Слово "мент" для Вас образливе?
– Ні. Я часом і сам про себе так кажу. Для того, хто вважає себе природженим міліціонером, як кажуть, милістю Божою, у цьому немає нічого образливого. Справа лише у тому, що міліціонер, як і будь-який інший фахівець, може бути добрим і поганим. Якщо до слова "мент" долучається ще епітет "поганий", під таким словосполученням мається на увазі погана людина, яка випадково затесалася до правоохоронних органів. Коли інших чесних службовців ототожнюють із такими, це справді неприємно. Однак органи позбуваються від чужорідних людей.
