Зима випробовує усіх…
Моїм супутником в дорозі став юнак років 20 – 25. Добре, що він трапився на моєму шляху, бо на кінцевій зупинці дизель-поїзда Одеса – Балта мені б довелося сповзати із заледенілих сходинок вагона, а не стрибати у величезні намети. Від занесеної снігом будівлі станції всього кілька вузеньких розчищених доріжок до платформи. У білу снігову перину так само, як і я, пірнає решта пасажирів, десь всього чоловік із десять. Думати про повні снігу чобітки ніколи, бо, як підказує юнак, треба швидше бігти через колії до автобусної зупинки. А якщо запізнишся, то доведеться йти пішки. Мої й без того великі очі стали ще більшими. Адже від станції Балта до міста кілометрів із десять.
Автобусів стояло аж два з другого боку вокзалу, у повній готовності рушати. Щоб швидше дістатися салону, пасажири біжать до першого автобуса. Натомість, другий може залишитися порожнім, а ще чатують кілька таксі. Більше поїздів немає. Тому, мабуть, за домовленістю, щоб дати заробити решті водіям, перший автобус рушає з місця, навіть не зачинивши двері. Мій супутник знову сідає поруч, на задньому сидінні.
– Якби не встигли на автобус, їхали б на таксі за 20 – 25 гривень. На автобус ціна залишилася 2 грн 50 коп., – поінформував він.
Згори невеликий автобус зсувався по заледенілій дорозі, яка була навіть не розчищеною. Так, по колії, в’їхали до міста. Тільки друга година дня, а враження таке, ніби настало надвечір’я. Сніг і вітер тут, на півночі області, дужчі аніж на півдні. Дорогу по центральній вулиці прибивають собі поодинокі автомобілі, маневруючи по високих коліях, поспішають у своїх справах поодинокі перехожі.
Тільки наступного ранку, коли сніг трішки вщух, озброївшись лопатами, повиходили зі своїх подвір’їв власники будинків, працівники установ і організацій. На самому низу центральної вулиці Котовського з’явилося чоловік шість з лопатами у жовтогарячих жилетах, і почали зчищати сніг з тротуарів:
– У нас зарплата мінімальна, – наважився на розмову наймолодший з них.
По обличчю юнака помітно, що він після добрячого нічного застілля.
– Ніхто не хоче йти працювати в комунальну службу. Працюючи вантажником чи охоронцем на власника крамниці чи бару платню одержиш удвоє більшу.
Перехожий чоловік, років за п’ятдесят, долучається до розмови:
– Ви ж бачите, дороги не розчищаються, хоча в нашій Балті вони не рівні, а з підйомами і спусками, хоч би піском посипали. Машина коло собору ледве вибралась з колії. У будинках холодно. Тиск у газопровідній мережі настільки впав, що гаснуть газові котли. Холодно у нашій центральній районній лікарні. Там лежить на стаціонарному лікуванні дружина. Іду забирати її додому. Чув, що хто одужує, може йти додому, а лікуватися амбулаторно.
За коментарем звернулась до заступника начальника управління регіонального розвитку, життєзабезпечення, будівництва і надзвичайних ситуацій райдержадміністрації Юрія Івановича Шумейка:
– Місто Балта, за винятком сіл, опалюється природним газом. Газову мережу високого тиску будували за рахунок місцевих бюджетів, а до своїх помешкань люди робили підведення за власні кошти. Створювалися кооперативи, які надавали послуги населенню по окремих дільницях. Кожен тоді, мабуть, думав, щоб послуги обійшлися дешевше, про наслідки не замислювався ніхто. Отже, і газопровідні труби у більшості не були потрібного діаметру. Відсутнє і кільцювання між дільницями, що теж є однією з причин зниження тиску в газопроводах.
Матеріально-технічна база в районі дуже слабка. Спецтехніка, як і в більшості районів області, відсутня. Лише кілька екскаваторів і бульдозерів є в КП «Водоканал», КП «Балткомунсервіс», КП «Балттепломережа».
У голови районної ради Василя Юхимовича Степчука своє бачення цієї проблеми, і опалення центральної районної лікарні зокрема:
– За опалення центральна районна лікарня щомісяця сплачує величезні гроші – по 150 – 200 тисяч гривень. Причому опалюється не природним газом, який проходить поруч, а твердим паливом, яке закуповує у створеному при міськраді комунальному підприємстві. Саме з причин цього була скликана позачергова міськрайонна сесія, на якій було прийнято рішення передати котельню на баланс ЦРЛ, яка самостійно, без посередників, буде забезпечувати себе паливом, перейде на опалення природним газом. І розраховуватись фактично за тепло, яке споживає.
Щоб якось зігріти хворих, а це 240 чоловік дорослих і 40 дітей у дитячому відділенні, встановили потужні обігрівачі. При морозах за 20 градусів температура в палатах 10 – 12 градусів. Це ускладнює становище хворих. Їм дають грілки, пляшки з гарячою водою. Тих, хто йде на одужання, лікарі відпускають додому.
– Про ситуацію у районній лікарні знають на усіх рівнях. І проблема, як сказав в.о. голови райдержадміністрації Валерій Анатолійович Желіховський, – перебуває у площині замовник-підрядник. Для того, щоб у газорозподільній мережі тиск нормалізувався, треба прокладати ще одну поряд додаткову мережу, так як вже зроблено по вул. Калініна.
Розчищення доріг від снігу і заметів райдержадміністрація тримає на контролі. З 4 години ранку працює техніка, звісно, яка є, у напрямках на Кодиму, Вінницю, Саврань, Одесу. Райдержадміністрація виділила кошти міськраді на придбання пального для тракторів. Звернулась до населення з проханням обмежити своє пересування.
До кабінету міського голови Івана Григоровича Барабаша протиснутися було просто неможливо. Хоч день був неприйомний, відвідувачі (чоловік 20) тісним кільцем оточили двері, не пропускаючи нікого без черги.
Що ж, мудрі люди придумали прислів’я: «готуй сани влітку». Воно стосується і господаря власного будинку, і господаря села чи міста. А іще, коли є злагодженість і взаєморозуміння між владою, там в принцип такі ЧП не трапляються. Прикро, що в даній ситуації заручниками стали хворі люди.
Анна СТЕПАНОВА,власкор «Одеських вістей»,
Балтський район
На межі теплової катастрофи?
Непросто відбувається становлення незалежної Української держави. Практично протягом усієї її недовгої історії ми неодноразово опинялися на межі – чи то дефолта, чи то відключення від газової труби, чи то економічної або політичної кризи. Ще про одну межу – теплову катастрофу йшла мова на черговій прес-конференції, яку провела минулого четверга, 28 січня ц.р., начальник фінансово-економічного відділу Головного управління енергозабезпечення і розвитку інфраструктури Одеської облдержадміністрації Тетяна Марченко.
Але спочатку про приємне. Як повідомила Тетяна Марченко, рівень оплати за спожиту електроенергію в минулому, 2009 році, склав 101,2 відсотка. Таким чином, у жителів області немає поточної заборгованості щодо цього виду енергоресурсів. За її словами, не мають поточної заборгованості за спожиту електроенергію і промислові підприємства.
Хоча, за її словами, борг підприємств житлово-комунальної сфери вже перевищує 15 мільйонів гривень. Серед них, насамперед, вона назвала «Інфоксводоканал» і «Теплопостачання міста Одеси», суми боргів яких становлять 5,6 і 4,7 мільйона гривень.
Однак, відзначила Тетяна Марченко, сума заборгованості жителів регіону за спожитий природний газ критична – з урахуванням боргу за минулі роки, вона досягла 281 мільйона гривень. Крім того, КП «Теплопостачання міста Одеси» і ВАТ «Одеська ТЕЦ» заборгували за природний газ, що використовується для виробництва тепла, також понад 250 мільйонів гривень.
Основними причинами такої катастрофічної ситуації, на думку фахівця, є низький рівень розрахунків населення за надавані послуги, які залишаються поки що на рівні усього 57 відсотків від потреб, а також відсутність необхідних коштів для погашення заборгованості щодо опалення державних і міських установ.
Якщо борги не будуть зменшуватися, то тепловикам на завершення опалювального сезону перекриють газ, а місто вкотре залишиться без гарячої води – до наступного опалювального сезону, висловила цілком обґрунтоване побоювання Т. Марченко. Крім того, цілком імовірно, що початок наступного сезону буде під загрозою зриву, як це було вже і у минулому, 2009, році.
Ситуація, справді, не з простих. Але, можливо, населення не готове сьогодні оплачувати послуги комунальних служб за так званими дніпропетровськими тарифами, які, можливо, цілком прийнятні для тепловиків, але не влаштовують всіх споживачів. Крім того, імовірно, не всіх жителів задовольняє і якість надаваних їм послуг...
Як би там не було, а Одеса балансує на межі теплової катастрофи. І триває це, на жаль, щороку, хоча розмов на цю тему було задосить. І вже в нинішньому році з'явилася інформація про два муніципальні проекти, один з яких стосується безпосередньо реконструкції міської системи теплопостачання. Чиновниками провадяться також переговори із представниками закордонних фінансово-кредитних установ на предмет інвестування в них коштів.
Як кажуть, подивимося, що з цього вийде. Але, як співалося в одній радянській пісеньці: «Если долго мучиться, что-нибудь получится». Дуже хочеться, щоб вийшло щось добре.
Анатолій МИХАЙЛЕНКО,«Одеські вісті»
