До того, як три роки тому у селі Цибулівці Великомихайлівського району розгорнула свою діяльність агроферма «Адапт», тисяча гектарів землі, яку вона орендувала, практично не оброблялися. І бур'ян виростав урівень з кабіною трактора, допоки Іван Недоснований із сином Олександром та ще двома працівниками, прийнятими до колективу, не почали обробляти землю.
І от, говорить батько, «озимі пшениця і ячмінь перебувають у нормальній стадії розвитку, очікуємо доброго врожаю ріпаку... Пощастило і з кредитом. Якщо сьогодні банки вимагають при поверненні вже близько 33% зверху, кредит вдалося взяти за старими відсотковими ставками – 21,5%. Так до двох наявних радянських тракторів і комбайна «передпенсійного» віку додалися 3 докуплені одиниці нової техніки. На ній працюють всі четверо за принципом взаємозаміни.
– Це і розв’язання питання з дефіцитом механізаторських кадрів, – говорить І. Недоснований, – і економія коштів, і можливість вивчити нові технології обробітку землі. Наприклад, відмова від традиційного плуга. Урожайність практично та ж, але витрат на обробіток менше. І земля, оброблена таким способом, краще зберігає вологу.
Ще б одержати обіцяну урядом підтримку! І тоді не будуть хлібороби ставитися до заяв з високих трибун, як до голої декларації. У цьому зв’язку правомірне, і дуже, таке спостереження: з європейськими аграріями, розбалуваними пільговими знижками, українських фермерів ріднить тільки прагматичність в оцінці результатів сільської праці. Адже про одержання дотацій у рідних пенатах уже третій рік і не говорять. Тому вони вимірюють урожай не кількістю центнерів з гектара, як заведено у статистичних звітах. Для них показником став прибуток від продажу врожаю. Тому що зерна з полів збирають багато, а кишені при цьому залишаються порожніми. Зараз усе, що було зібрано, давно продано за низькими закупівельними цінами, і отримані кошти пущені в обіг. Якби влітку ціна на пшеницю була на такому ж рівні, як взимку, мріють фермери!
А самі живуть у постійному занепокоєнні: чим вони погашатимуть кредити. Щоправда, держава вустами Кабміну України проголосила свій намір погашати їхні відсоткові ставки. Але це стало можливим тільки через шість місяців після ухвалення такого рішення. Тим часом банки вимагають щомісячного дотримання фінансових зобов'язань, і сільські підприємці протягом півроку були полишені один на один з лихварською системою. За цей час багато хто встиг опинитися по вуха у боргах. Як далі здійснюватиметься допомога, передбачити важко, оскільки ніхто не знає коли і наскільки містким буде новий бюджет.
Не беруть до уваги обставини і податківці. Так, фермера можуть викликати до суду за недоплату мізерної суми, наприклад, 8 гривень 20 копійок, як це трапилося у Цибулівці. Причому тут навіть не пахло злісним ухилянням від сплати податків, а просто при підрахунках була допущена бухгалтерська помилка. У результаті об’єкту податкового гніву довелося витратитися на дорогу у 100 км, щоб бути присутнім на суді, а потім заплатити 85 гривень штрафу.
– От і виходить, що щодо селянина існує дисципліна і суворість, а з державних органів, з милості яких скоюються багатотисячні порушення, спитати не можна. Апарат управління це що – абстракція? – цікавиться І. Недоснований. – Що ж ти, державо – рідна мати? Чому не можеш бути поблажливою до нас, твоїх дітей, які годують тебе?
Між собою вже дійшли до того, що на свята разом з побажаннями щастя і здоров'я бажають соратникам дочекатися від уряду компенсацій і потім одержувати їх без перешкод. У районі і тост такий народився після того, як не була виконана постанова про відшкодування наслідків посухи. Тоді фермерам було запропоновано зібрати пакет документів, які б підтвердили, що вони потерпілі. І почали Івани долати бюрократичні бар'єри. То подано не той діловий папір, то неправильно оформлений. Якщо Одеський гідрометцентр давав довідку безкоштовно, то у Торговельній палаті за неї потрібно було заплатити майже 1000 гривень. А держава? Так нічого і не дала.
Тепер І. Недоснований як практик сільського бізнесу, вважає, що способом розв’язання багатьох проблем могло б стати введення єдиного податку з одного гектара. Одразу відпала б необхідність розраховуватися з різноманітними фондами, робити платежі, пов'язані з організаційними питаннями. Це спростило б хитромудру арифметику оподатковування. І тоді на весь район вистачило б одного податкового інспектора, можна було б скоротити ще багато апаратників. І більше коштів можна було б вкладати в обробіток землі. Ну, чим не мрії?
