Останнім часом у багатьох селах Савранського району почали організовувати невеличкі музеї, музейні кімнати, а от у Кам’яному під кінець минулого року відкрилася музейна світлиця. Як розповідає директорка місцевого Будинку культури Валентина Іванівна Сорочинська, йшли до цього дня майже десять років, бо хоча і було зібрано чимало експонатів, та для оформлення кімнати довго не було ні приміщення, ні коштів.
Дуже багато зробили для того, щоб ця мрія стала дійсністю, завідувачка Кам’янської бібліотеки Людмила Василівна Химич, директорка Будинку культури Валентина Іванівна Сорочинська, працівниця Будинку культури Оксана Валеріївна Липовецька. Коли, нарешті, було виділено приміщення, вони самі білили його, фарбували. А ще дуже підсобили їм подружжя Рудиків – Людмила Миколаївна та Микола Валентинович. Причому роботи виконували власними матеріалами. А жителі села Микола Іванович Шевчук та Галина Василівна Нагорна допомагали з облаштуванням. Микола Іванович виконував всі теслярські роботи, разом із Галиною Василівною встановлювали та налагоджували ткацький верстат, який, до речі, віддала до світлиці дружина Миколи Івановича – Ганна Миколаївна. Вона ж не пошкодувала для музею й вишиванок.
Всіляко підтримував цю ініціативу сільський голова Віктор Олександрович Химич. Він виділяв кошти з місцевого бюджету на фарбу, інші необхідні матеріали. Часто сам бував у цій світлиці. Цікавився, як йдуть справи. Відкрито було музейну світлицю в дні святкування 50-річного ювілею Будинку культури. Тоді тут побувало чимало мешканців села. А під час виборів, кожен, хто приходив на виборчу дільницю, теж заглядав до цієї кімнати, де відчувається подих старовини.
У минулому році заснували невеличкий музей і в селі Байбузівці. Ідея його створення належить вчителеві фізичної культури місцевої школи, синові колишнього її директора Сергієві Івановичу Михайлищуку. До збору матеріалів долучилися всі учні Байбузівської ЗОШ І-ІІ ступенів, керувала ними вчителька історії Лариса Семенівна Пилявець.
Дуже багато безпосередньо в облаштуванні музею зробили сам Сергій Іванович та його мати вчителька – пенсіонерка Марія Романівна. Разом вони побудували в музейній кімнаті піч, грубку, встановили і налаштували на робочий лад ткацький верстат.
– Щоб музей мав вигляд колишньої сільської хати із всім начинням, потрібно було дуже багато попрацювати, бо виділене приміщення було вкрай занедбаним, – розповідає директорка місцевої школи Тетяна Миколаївна Братко. – Я вважаю, дуже добре те, що наш музей розташований у приміщенні дитсадочка, який є частиною нашого НВК. Дітки з раннього віку мають можливість долучатися до нашої історії, вивчати життя і побут своїх предків.
Минулого літа, побувавши на території табору відпочинку «Південний Буг», була приємно вражена тим, що навіть тут оформлено такий собі фрагмент колишнього селянського подвір’я. Серед сучасних котеджиків, акуратних алей, квітників ніби виринули із давніх часів скирта сіна та гарба. Здається, що господар щойно випряг коней і пустив їх попастися на лужок.
Втішно, що люди почали дбати про відродження таких своєрідних острівців минувшини, де кожен предмет дихає старовиною, розповідає про героїчні і трагічні сторінки з життя наших предків.
