Упрес-центрі«Paritet» відбуласяпрес-конференція, присвяченаневдалійспробірейдерськогозахопленнямайнаТузлівськогоНВКТатарбунарськогорайону. УнійвзялиучастьначальникуправлінняосвітиінауковоїдіяльностіоблдержадміністраціїДмитроДемченко, начальникюридичноговідділууправлінняобласноїрадизмайновихпитаньІннаПоповська, головаТатарбунарськоїрайонноїрадиНаталяКожухаренко, колишнійТузлівськийсільськийголоваМиколаШевченко, колишнядиректоркаТузлівськоїсередньоїшколиОленаКлочкова, вчителькаТузлівськогоНВКНаталяКатаркова.
Отже, Тузлівський НВК – експериментальний сучасний навчальний заклад, у якому створювалися умови для спільного навчання дітей зі звичайних родин, а також дітей-сиріт і тих, хто залишився без батьківської опіки. На сьогоднішній день у Тузлівському НВК перебуває чотириста шістдесят вихованців (приблизно сто з них – це діти-сироти). Це ще і чотири з половиною гектари чудової території самого комплексу із численними об'єктами і ще близько п'ятдесяти гектарів землі, де вихованці можуть вести підсобне господарство.
Навчально-виховним комплексам, враховуючи щорічне скорочення бюджетних асигнувань, було надано право відкривати благодійні фонди, щоб залучати додаткові кошти на забезпечення навчального процесу і створення комфортніших умов перебування для вихованців. Скористався цим правом і М.Д. Покровщук, який був на той час директором КП «Тузлівський НВК». Він став головою правління БФ «Людяність», створеного у 1992 році. М.Д. Покровщук виступив також засновником ПП ДОП «Мрія».
Далі, як сказано в інформації прокуратури Татарбунарського району, у 2007-2008 роках М.Д. Покровщук, реалізуючи злочинні наміри, перевів на розрахункові рахунки ПП ДОП «Мрія» кошти місцевого бюджету у сумі 511120 гривень. Вони повинні були піти на оздоровлення дітей, придбання м'якого інвентарю і устаткування. Але так і не пішли. Частину коштів, а саме 452400 гривень, М.Д. Покровщук перевів у готівку через банківські установи і привласнив.
Здійснити все це (переведення бюджетних коштів на рахунок приватного підприємства і безконтрольно використовувати їх) не було важко, тому що сільську громаду Тузлів очолює дружина Михайла Дмитровича, Людмила Володимирівна.
Далі апетити, як кажуть, зросли. І 20 жовтня минулого року Татарбунарський районний суд Одеської області ухвалив рішення, відповідно до якого БФ «Людяність» відійшли у власність аж сто п'ятнадцять об'єктів нерухомого майна навчально-виховного комплексу. Зокрема електропідстанція і трансформатори, гаражі й класи автосправи, стадіон інтернату, водонапірна вежа, овочевий і цементний склади, водокачка і криниця, система водоопалення, будівлі клубу та їдальні, котельня, устаткування і оформлення музею, самоскиди, устаткування підсобного господарства, телевізор, залізні огорожі, асфальтові доріжки і навіть дах будівель.
Як таке неймовірне, абсурдне рішення судом могло бути ухвалено, пояснює простий факт. Його ухвалював той же суддя, яка раніше закрила справу про фінансові порушення, допущені М.Д. Покровщуком на посаді директора НВК. Коментарі, як кажуть, зайві.
Крім того, про розгляд судом справи про передачу власності НВК благодійному фонду, не знав ані власник майна інтернату – обласна рада, ані управління освіти і наукової діяльності облдержадміністрації, у віданні якого перебуває цей навчальний заклад, ані жителі Тузлів. І якби не випадковість, про нього так би ніхто й не дізнався.
Завдяки звертанню жителів Тузлів до керівництва обласної ради були подані апеляційні скарги. І рішенням Апеляційного суду Одеської області від 3 лютого 2010 року рішення Татарбунарського районного суду Одеської області вдалося скасувати.
– Покровщук скористався тим, що на будинки і споруди НВК не були оформлені правовстановні документи, – зазначила Інна Поповська. – А за законом закріпити право власності можна, зокрема, й рішенням суду. Це і було зроблено Татарбунарським райсудом в обхід власника будинків і споруд – обласної ради.
Важливо, що Апеляційний суд Одеської області не лише скасував рішення Татарбунарського районного суду і повернув власність територіальній громаді, але й виніс окреме визначення про спрямування матеріалів справи до прокуратури Одеської області. Суд розглянув протиправні дії з боку деяких зацікавлених осіб.
– Є три незаперечні обставини, на яких я б хотів акцентувати увагу, – підкреслив Дмитро Демченко. – По-перше, майно НВК нікуди не дінеться. По-друге, діти як навчалися, так і будуть далі навчатися. Ліквідувати Тузлівський НВК ніхто не дозволить. По-третє, до 1 березня повинна бути розроблена концепція подальшого розвитку цього навчально-виховного комплексу.
Наталя Кожухаренко розповіла про тиск, що чиниться на депутатів сільської ради і жителів Тузлів, щоб ні сесія, ні сход села не порушили питання про дострокове припинення повноважень Тузлівського сільського голови Людмили Покровщук (у 2007 – 2008 роках вона тричі притягувалася до адміністративної відповідальності за дії, які класифікувалися як корупційні). Зараз із позовом про дострокове припинення її повноважень до районного суду звернулася районна прокуратура. Триває досудове слідство.
Дмитро Демченко нагадав, що у М.Д. Покровщука є право заперечити рішення Адміністративного суду Одеської області у Верховному суді. І він, звичайно, цим правом скористається. Але начальник управління освіти і наукової діяльності впевнений: інтереси вихованців будуть захищені, закон на їхньому боці. А М.Д. Покровщук за жодних умов не повернеться на посаду директора НВК.
Після завершення прес-конференції залишилися запитання. Так, складний Тузлівський вузол вдасться розв'язати. Закон у цьому випадку порушений дуже грубо. Але де гарантії, що аналогічні схеми незаконної приватизації, враховуючи недосконалість вітчизняного законодавства, не реалізуються в інших комунальних закладах не лише системи освіти, але й охорони здоров'я, соціального захисту? Тобто, там, де ще не завершено оформлення правовстановних документів на об'єкти і земельні ділянки, а місцеве самоврядування, стараннями керівних кланів, відведено на безпечну для прийняття будь-яких протиправних рішень відстань? Напевно, ситуація в Тузлах – це привід для проведення серйозних перевірок, що і у чиїй власності опиняється і де-юре, і де-факто. Закон, на жаль, проголошує права, але не завжди здатний їх надійно захистити.
