Шкільна реформа не випадково викликала підвищене зацікавлення у суспільстві, адже йдеться про майбутнє наших дітей, рівень освіти нації. Нині, починаючи від депутатів Верховної Ради до педагогів міських і сільських шкіл, учнів та їхніх батьків, триває активна дискусія щодо того, яким повинен бути період одержання середньої освіти: 10 чи 12 років. Запрошуємо наших читачів висловити свою думку.
Публікуємо відповіді педагогів, учнів та їхніх батьків на це животрепетне питання.
Ірина Сергіївна Перевозчикова, мати учениці 4-го класу, м. Білгород-Дністровський:
– Вважаю, що десятирічна система навчання була б зручнішою. У цьому випадку загальну освіту можна одержати швидше, відповідно, раніше вступити до вищих навчальних закладів і, закінчивши, безпосередньо приступити до трудової діяльності. Дуже багатьом сім’ям важко виховувати дітей та забезпечувати їх матеріально. Звичайно, у разі десятирічного навчання збільшиться навчальне навантаження, і, найімовірніше, дітям доведеться навчатися і в суботу. Але безсумнівна перевага - це виграний час, коли багато життєвих планів для людини, яка закінчила школу раніше, можна буде реалізувати швидше.
Валентина Ігнатіївна Бондаренко, начальник відділу освіти Білгород-Дністровської міської ради:
– У системі освіти працюють понад 30 років, у міському апараті управління освіти – 10. З огляду на багаторічний досвід роботи, у мене складається двояка думка з приводу сьогоднішніх дискусій: якою повинна бути школа – 10-річною чи 11-річною? По-перше, слід враховувати, що на даний час школа вже перебуває у процесі реформування. Сьогоднішні 9-класники вступають до третього етапу 12-річного навчання у школі. За цього реформування передбачалося, що учень 10-го, 11-го та 12-го класу міг би одержувати освіту у рамках старшої профільної школи. У процесі поточної реформи освіти витрачені мільйонні суми на нові посібники та підручники, відпрацьовані педагогічні методики тощо. Тому вважаю логічним її завершення. Те, що пропонується сьогодні, можна порівняти із зупинкою та зміною руху потягу, який поступово набирає хід. Тому будь-які новаторські ідеї у зв’язку із цим повинні бути детально обговорені колом вчених, фахівців, педагогічної громадськості.
З другого боку, є велика проблема, чи виконає своє завдання старша профільна школа у межах реформування? Адже старші профільні школи достатньо не готові навіть на рівні нашого міста обласного підпорядкування, не говорячи вже про сільські школи та бази на рівні районних центрів. І у зв’язку із цим виникає сприяння початку чергового реформування, до якого, звичайно, потрібно підходити дуже обережно, із застосуванням широкого обговорення та урахування всіх думок.
Наталя Попова та Олександр Астахов, учні 11-го класу Білгород-Дністровського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа II ступеня-ліцей»:
– Вважаємо, що 12-річний період навчання – це досить багато. Поміркуйте, дітям після закінчення такої школи буде вже по 18 років. Вони повинні були б вже навчатися в університеті, а їм лише доведеться вступати. Ми цікавилися, що фізику у 12-річній школі починають вивчати рано, з 6-го класу. Багатьом дітям буває незрозуміло. Натомість у 12-му класі займаються повторенням пройденого. Напевно, у разі пропонованої реформи потрібно обирати золоту середину.
Настасія Строганова, учениця 8-го класу Ренійської гімназії:
– У нас щодня, крім четверга, по сім уроків – ось який величезний обсяг матеріалу одержують сучасні 14-річні діти. Як його «втиснути» у 10 років? Я вважаю, що краще навчатися в школі 12 років. Справа в тому, що сучасна програма набагато місткіша, ніж була у наших батьків, які закінчили по 10 класів. Ми вивчаємо предмети, яких раніше в школі не було – право, інформатика, етика. Наші батьки вивчали лише англійську, а ми – англійську та німецьку мови. Це ж чудово – знати кілька мов! У більшому обсязі нам викладається математика. Як говорить наша вчителька, зараз у 8-му класі з геометрії ми вивчаємо те, що раніше проходили у 9-му класі. Очевидно, у старших класах в нас будуть теми, які за радянських часів вивчали на першому курсі інституту. І це – добре. Наше покоління буде розумнішим!
Я переконана, що не можна порушувати питання щодо повернення до десятирічки ще й з тієї причини, що витрачено величезні сили та кошти – розроблено нові програми, надруковано мільйони підручників під програму 12-річної середньої освіти. Словом, пішли величезні гроші. І що, тепер усе це викинути і усе починати по-іншому?
І ще один аргумент. Якби я навчалася у школі 10 років, то закінчила б її шістнадцятирічною. Якщо ми сидимо за партою по 12 років, то одержуємо атестат вісімнадцятирічними. Гадаю, у повнолітньому віці ми будемо більш зрілими людьми, готовими ухвалювати рішення, серйозно ставитися до навчання у вузах, жити самостійно.
Наталя Кірієнко, директор Ізмаїльського БК ім.Т.Г. Шевченка:
– Вважаю, що молоді люди занадто багато часу проводять за партами. І те, що ідуть діти до школи шестирічними, коли організм ще не сформувався, не готовий до перевантажень – неправильно. Суджу по своєму синові – що хорошого у тому, що він пішов до школи шестирічним, коли йому ще з машинками всілякими хотілося погратися, був неуважний? Та він кілька місяців ще залишався в стані дитячого садка. Не розумію, що не сподобалося новаторам у тій, старій, добре перевіреній системі освіти часів Радянського Союзу, яка славилася на увесь світ своїм освітнім і виховним рівнем? За великим рахунком діти нині – малограмотні. Але ж нічого не зміниться від подовження терміну навчання. Слід повернути самі підходи до методики навчання, до підвищення якості знань.
Тетяна Волинська, викладач ЗОШ №1 м. Ізмаїла:
– Я – за десятирічку. Те, що діти ідуть до школи шестирічними – навряд чи добре ще і для їхнього здоров’я. Незміцнілий організм дитини не може впоратися з навантаженнями, а звідси різні сколіози тощо. Дуже тривожний факт – з кожним роком, наскільки відомо, все більше дітей ослаблених. Вони виростають, а здоров’я у них не додається. І коли настає час хлопцям іти до армії, більшість – непридатна до служби.
Нам кажуть, що, мовляв, у країнах Заходу діти навчаються по 12 років. Але не слід плутати – адже там у старших класах вони одержують професійну спеціалізацію.
Жанна Миколаївна Сусліна, директор Болградської гімназії:
– Я гадаю, ми не повинні розглядати питання про повернення до 10-річного терміну одержання повної середньої освіти з тієї причини, що це не відповідає міжнародним стандартам. Вважаю, ідеальний варіант – 11-річна освіта. Цього терміну досить, щоб діти могли засвоїти той матеріал, який передбачений програмою.
Думки можуть бути різними, однозначної відповіді на сьогоднішній день немає. А це означає, що питання не вивчене з тією ґрунтовністю, яка має бути. Ми ще не пройшли 12-річного циклу навчання, а отже, не можемо судити про його ефективність. Зараз ті діти, яким належить пройти 12-річне навчання, сидять за партами у дев’ятому класі. Не можна на півдорозі змінювати увесь процес.
Іван Картельян, учень ЗОШ № 1 м. Ізмаїла:
– А навіщо у школі зайві роки штани протирати? Що нам можуть дати зайві роки навчання? Та нічого! Все одно забудемо через рік-два багато чого з того, що роками вивчаємо. Залишиться головне – те, що у житті згодиться найбільше. А з дванадцятирічкою ми будемо вічними хлопчиками-переростками. Додайте навчання у вузі... Коли ж у доросле життя вступати?
Олександр Лебеденко, ректор Ізмаїльського державного гуманітарного університету:
– Я однозначно за дванадцятирічну освіту. Говорять про переваги десятирічки радянських часів. Але, вибачте, радянська система освіти орієнтувалася на розвиток іншого суспільства. Мені доводилося зустрічатися з колегами з Китаю, Німеччини, інших країн – скрізь діє дванадцятирічна система. Перші кроки реформи у цьому напрямі вважаю правильними, і треба розуміти, в освіті не слід чекати від реформ сьогохвилинної віддачі, на все потрібен час, і чималий.
Питання в іншому – у тому, що у старших класах повинна бути введена спеціалізація з предметів і право обирати ті, що найбільше необхідні, скажімо, при підготовці до вузу, одержанні середньотехнічної освіті тощо. Такий підхід, як я гадаю, зніме певний стресовий стан і у дітей, і у батьків, тому що їм буде дано право якісніше готуватися до подальшого навчання. А це вже, на мій погляд, питання державної важливості, пов’язане з майбутнім країни.
