У трудовій книжці Любові Ткаченко із 1975 року, після закінчення педучилища в Балті, зазначене лише одне місце роботи: Цибулівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Великомихайлівського району.
Як зазвичай буває у сільських школах, один вчитель – на усі руки майстер. Атестована як викладач української мови та літератури, вона розпочала свій шлях педагога у початкових класах. Незабаром їй довірили групу продовженого дня. Потім – «нульові», вони ж – підготовчі класи. Вже будучи класним керівником, заочно навчалася в університеті. А згодом очолила Цибулівську школу і 5 років директорувала. Пізніше, за її ж виразом, здала ці повноваження чоловіку – Віктору Ткаченку, біологові із університетською освітою. А сама пішла до нього у заступники, і сьогодні працює тут же завучем. Так за 35 років служби у Цибулівській школі вона пройшла усі стадії зростання.
Тим часом, син Володимир вивчився на викладача фізичної культури у Південноукраїнському педуніверситеті. І зараз виховує спортивний дух у цибулівської дітвори. Його дружина – Інеса Ткаченко викладає історію, тут же працює і друга невістка Любові Василівни – Наталя Ткаченко, дружина старшого сина.
Звичайно, що сім’ю поєднують спільні інтереси та завдання. Допомагають один одному, коли затримується зарплата, що нерідко трапляється. Разом дбають про те, щоб у приміщенні школи було тепло, щоб вчасно був зроблений ремонт даху, опалювальної системи. Комп'ютерний клас школи, який із зусиллями, але все ж таки вдалося обладнати та укомплектувати, викликає повагу усієї округи. У дворі пробурена свердловина, і діти п'ють артезіанську воду. Вони одними з перших у районі стали їздити шкільним автобусом. Школа поповнюється меблями, дає заявки на шифер, на труби, на шкільне приладдя. Адже на піклуванні викладацького складу – 110 вихованців.
Цибулівський сільський голова Ольга Скрипник, яка колись теж сиділа за партою місцевої школи, з гордістю показує дипломи та грамоти, отримані учнями на олімпіадах, спартакіадах і конкурсах художньої самодіяльності.
Викладачі поділяють жвавий інтерес вихованців до проведення тематичних вечорів, дискотек, їхні спортивні захоплення та зацікавлення до хорового співу.
– З піснею виживати легше, – сміється Любов Ткаченко.
Після занять спортивна зала стає танцкласом. Вчителька хімії Сніжана Машкевич перетворюється на керівника гуртка «Веселка». Навколо неї зібрався постійний колектив із двох десятків юних танцюристів. Діти разом з нею старанно розучують українські, латиноамериканські, східні народні танці. А також сучасні рок-н-рол, хіп-хоп, брейк. Із цим і виходять на конкурси. Чемпіонами не стали, але задоволення – море. Сьогодні знову зберуться разом...
В трудовой книжке Любови Ткаченко с 1975 года, после окончания педучилища в Балте, обозначено только одно место работы: Цибулевская общеобразовательная школа І-ІІ ступеней Великомихайловского района.
Как обычно бывает в сельских школах, один учитель – на все руки мастер. Аттестованная как преподаватель украинского языка и литературы, она начала свой путь педагога в начальных классах. Вскоре ей доверили группу продленного дня. Потом – «нолевые», они же – подготовительные классы. Уже будучи классным руководителем, заочно училась в университете. А со временем возглавила Цибулевскую школу и 5 лет директорствовала. Позже, по ее же выражению, сдала эти полномочия мужу – Виктору Ткаченко, биологу с университетским образованием. А сама пошла к нему в заместители, и сегодня трудится здесь же завучем. Так за 35 лет службы в Цибулевской школе она прошла все стадии роста.
Между тем сын Владимир выучился на преподавателя физической культуры в Южноукраинском педуниверситете. И сейчас воспитывает спортивный дух у цибулевской детворы. Его жена – Инесса Ткаченко, преподает историю, здесь же работает и вторая невестка Любови Васильевны – Наталья Ткаченко, жена старшего сына.
Естественно, что семью объединяют общие интересы и задачи. Помогают друг другу, когда задерживается зарплата, что нередко случается. Вместе заботятся о том, чтобы в здании школы было тепло, чтобы своевременно был сделан ремонт крыши, отопительной системы. Компьютерный класс школы, который с трудом, но все же удалось оборудовать и укомплектовать, вызывает уважение всей округи. Во дворе пробурена скважина, и дети пьют артезианскую воду. Они одними из первых в районе стали ездить на школьном автобусе. Школа пополняется мебелью, дает заявки на шифер, на трубы, на школьные принадлежности. Ведь на попечении преподавательского состава 110 воспитанников.
Цибулевский сельский голова Ольга Скрипник, которая когда-то здесь тоже сидела за партой местной школы, с гордостью показывает дипломы и грамоты, полученные учащимися на олимпиадах, спартакиадах и конкурсах художественной самодеятельности.
Преподаватели разделяют живой интерес воспитанников к проведению тематических вечеров, дискотек, их спортивным увлечениям и заинтересованность к хоровому пению. «С песней выживать легче», – смеется Любовь Ткаченко.
После занятий спортивный зал становится танцклассом. Учитель химии Снежана Машкевич преображается в руководителя кружка «Веселка». Вокруг нее сгруппировался постоянный коллектив из двух десятков юных танцоров. Дети вместе с ней старательно разучивают украинские, латиноамериканские, восточные народные танцы. А также современные рок-н-ролл, хип-хоп, брейк. С этим и выходят на конкурсы. Чемпионами не стали, но удовольствия – море. Сегодня опять соберутся вместе…
