Спрашиваете – отвечаем
«В 1960 году мы с женой купили дом, в котором и проживаем. Также в доме проживает и наш сын. Сын без нашего согласия пристроил к дому флигель и заявляет, что весь дом принадлежит ему. Какие права мы с женой имеем по закону в такой ситуации?».
А. Сидоренко, г. Одесса
Поскольку данный дом принадлежит вам с женой на основании заключенного в 1960 году договора купли-продажи, то вы являетесь собственниками этого дома. В соответствии со статьей 376 Гражданского кодекса Украины сооруженный вашим сыном флигель является самовольным строительством, который может быть снесен по решению суда за его счет.
«10 января этого года я вместе с другими туристами переезжала границу Украины на таможне «Краковец», и работники таможни предложили для ускоренного прохождения контроля оплатить им сбор в размере 100 грн со всего автобуса. Законны ли требования работников таможни?»
А. Куцак, г. Одесса
Закон Украины «О едином сборе, уплачиваемом в пунктах пропуска через Государственную границу Украины» от 04 ноября 1999 года № 1212 взыскания каких-либо платежей с пассажиров и туристов за ускоренное прохождение таможенного контроля не предусматривает.
«В 2009 году я был участником ДТП. Позже суд признал вину в этом ДТП второго участника и оштрафовал его. Возместить мне ущерб он не может в связи с отсутствием средств, у него также нет полиса обязательного страхования ответственности владельцев наземных транспортных средств. Однако такой полис есть у меня, и я слышал, что в таких ситуациях мой полис может служить основанием для выплаты мне ущерба страховой компанией. Так ли это?»
Б. Олежик, г. Одесса
В соответствии с подпунктом «а» пункта 41.1. статьи 41 Закона Украины «Об обязательном страховании гражданско-правовой ответственности собственников наземных транспортных средства»от 01 июля 2004 года № 1961 Вы имеете право обратиться с заявлением о возмещении причиненного ущерба в адрес Моторно – транспортного страхового бюро Украины, а в случае отказа этого органа в возмещении такого ущерба – с исковым заявлением в суд.
«Мой сын в феврале 2010 года заканчивает Белгород-Днестровское медицинское училище. Учится на государственной основе и получает стипендию. После окончания училища его направляют фельдшером в село. Имеет ли он право как молодой специалист на какую-либо помощь от государства, льготы?»
Т. Чекан, с. Тузлы Татарбунарского района
Частью 2 статьи 56 Закона Украины «О высшем образовании» от 17 января 2002 года № 2984 предусмотрено следующее. Выпускник высшего учебного заведения, к категории которого относится указанное Вами училище, который обучался по государственному заказу и которому присвоена квалификация специалиста соответствующего образовательно-квалификационного уровня, трудоустраивается в соответствии с условиями соглашения, заключенного между медицинским учреждением-заказчиком, руководителем высшего учебного заведения и выпускником.
«Я участвую в качестве представителя интересов клиента в гражданском деле, которое находится на рассмотрении в Киевском районном суде г. Одессы и рассматривается под председательством судьи И.Н. Пучковой. Вместе со мной в этом деле участвует и другой представитель. В выданной нам доверенности от клиента указаны мы оба. Однако в настоящий момент второй представитель находится в отпуске и не желает принимать участие в этом деле. Однако судья И.Н. Пучкова откладывает слушание по делу каждый раз, когда я прихожу в судебное заседание без второго представителя».
Адвокат К. Шпагин
В соответствии с частью 1 статьи 27 Гражданско-процессуального кодекса Украины участие представителя в судебном заседании является одним из его процессуальных прав, а не обязанностью. Согласно пункту 1 части 1 статьи 42 этого же Кодекса конкретный объем полномочий представителя, включая и порядок его взаимодействия с другими представителями (самостоятельно, совместно с другими представителями и т.п.) подлежит указанию в тексте выданной доверенности.
Рубрика подготовлена партнерами адвокатского офиса «ЮГ» – адвокатом, членом Одесского отделения Союза адвокатов Украины Андреем ЧЕБАНЕНКО и адвокатом Дмитрием КАЦУКОМ
Перевірка дієздатності фізичних осіб та правоздатності юридичних осіб, які беруть участь у правочинах
Нотаріальна процедура при посвідченні правочинів (договорів, довіреностей, заповітів та ін.) найбільш оптимально захищає права та інтереси сторін, оскільки має на меті роботу не лише з документами, але й з особами, які звернулись за посвідченням правочинів. Нотаріус посвідчує правочин, якщо кожна із сторін розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки.
Однією з обов’язкових умов при вчиненні нотаріальних дій є перевірка нотаріусом дієздатності та правоздатності осіб, які є сторонами правочину. Що це означає? Це означає, що перед вчиненням нотаріальної дії, нотаріус перевіряє вік громадян, які звернулись за посвідченням правочину. Відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, особа яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відомо, що всі особи (як фізичні так і юридичні) мають правоздатність і дієздатність (ст.ст. 25 - 27, 30, 91, 92 Цивільного кодексу України). Щоб правоздатний громадян міг своїми власними діями використовувати, реалізувати свої права та обов’язки, він повинен розуміти значення своїх дій та керувати ними. Це можливо лише з досягненням певного віку і відсутності хвороб, які позбавляють людину можливості діяти розсудливо. Внаслідок цього закон встановлює таку категорію, як дієздатність. Відповідно до чинного законодавства, повну дієздатність має фізична особа, яка досягла повноліття (18 років), а у випадках коли законом допускається вступ до шлюбу до досягнення повноліття, – з моменту одруження такої особи.
Керуючись ст. 44 Закону України «Про нотаріат», нотаріус визначає обсяг цивільної дієздатності фізичної особи за паспортом або іншими документами, які не виключають будь-які сумніви щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії (крім посвідчення водія, особи моряка). У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними.
В житті трапляються випадки, коли фізичні особи страждають на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій, зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами і тим самим ставлять свою сім’ю в скрутне матеріальне становище. Тоді за рішенням суду вищезазначених осіб обмежують в дієздатності. Над фізичними особами, дієздатність яких обмежена, встановлюється піклування і правочини щодо розпорядження майном вчиняються тільки за згодою піклувальника.
Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, коли внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій. Над такими особами встановлюється опіка і тоді будь-які правочини від імені недієздатної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.
Якщо у нотаріуса виникли сумніви щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, він має право відкласти нотаріальну дію для з’ясування цієї обставини. У цьому випадку нотаріус зобов’язаний звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживання відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності опіки чи піклування над такою фізичною особою.
Юридична особа (організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку) здатна мати такі ж права та обов’язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати тільки людині. Правоздатність юридичних осіб виникає з моменту її державної реєстрації. Юридична особа набуває прав та обов’язків (дієздатність) і здійснює їх через органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Тому при вчиненні нотаріальної дії за участю юридичних осіб нотаріус зобов’язаний перевірити обсяг правоздатності та дієздатності юридичних осіб, які беруть участь у правочині. Перевірка проходить шляхом ознайомлення нотаріуса з установчими документами юридичної особи (рішення про заснування, статут), свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб). Також обов’язковим є перевірка відповідності нотаріальної дії, яка вчиняється, обсягу цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи.
У разі наявності у нотаріуса сумнівів щодо поданих документів, він може витребувати від юридичної особи, державного реєстратора, органів державної податкової служби, інших органів, установ та фізичних осіб додаткові відомості та документи.
У випадках, якщо угода, проведена від імені юридичної особи, суперечить цілям і (або) предмету діяльності, зазначеним у його установчих документах, нотаріуси відмовляють у здійсненні нотаріальної дії. Якщо така угода пов’язана зі здійсненням діяльності, на зайняття якою необхідно одержати ліцензію, то нотаріус перевіряє її наявність.
Крім цього, нотаріус встановлює особу представника юридичної особи, який виступає від її імені, а також документи, які визначають повноваження представника.
Бувають такі ситуації, коли від імені юридичної особи діє філія або представництво. В такому випадку, перевіряються документи філії чи представництва. Перш за все мають бути перевірені положення про філію або представництва.
Діючим законодавством передбачені правові наслідки вчинення правочину особою за межами своєї дієздатності. Тому перевірка правоздатності та дієздатності осіб, які звернулись до нотаріуса за вчиненням правочину, відіграє важливу роль у нотаріальному процесі. Правочини, що вчинялись фізичною особою, дієздатність якої обмежена, недієздатною особою, юридичною особою, яка не мала права вчиняти правочин, правочини, які вчинялись без дозволу органу опіки та піклування – визнаються судами недійсними з моменту їх вчинення.
А. ЛИСАК, провідний спеціаліст відділу нотаріату Головного управління юстиції в Одеській області
