Конфлікт до Києва доведе
Вулиця Леніна – ріг Пролетарської. Саме тут, на найжвавішому перехресті міста Рені, між двома п’ятиповерхівками, почали ставити глуху огорожу. Жителі, зрозуміло, зацікавилися – що відбувається? Будівельники пояснили: закладається новий будинок під центр зайнятості. Реакція сусідів була вкрай негативною. Відповідна телеграма полетіла на адресу Прем'єр-міністра України Миколи Азарова. Таким чином, конфлікт виявився винесеним далеко за межі маленького міста – тепер цей випадок на контролі столичних та обласних чиновників.
В Ізмаїлі, Кілії та Болграді на центральних вулицях давно побудовані типові будинки під центри зайнятості. І лише у Рені «біржа праці» дотепер тулиться у старому пристосованому приміщенні. Здавалося б, ренійці повинні були лише вітати початок будівництва нового будинку. Але замість схвалення – конфлікт.
Як з'ясувалося, на даному майданчику шириною близько 50 метрів ще за радянських часів, згідно з генпланом, передбачалося побудувати магазин «Дитячий світ». У 2005 році рішеннм сесії дану територію було передано в оренду на 49 років приватному підприємцеві під будівництво магазину. Але, оскільки це будівництво так і не розпочалося, у 2008 році депутати міської ради скасували попереднє рішення і ухвалили нове – про розміщення на цій території будинку центру зайнятості. Після рішення сесії почалася процедура підготовки матеріалів попереднього узгодження на будівництво.
За словами директора Ренійського районного центру зайнятості Анатолія Рошки, новий будинок буде компактним, розміром 16,5 на 18 метрів, висотою у два поверхи.
– Усю прилеглу територію буде упорядковано та озеленено, – говорить Анатолій Костянтинович. – Крім цього, підрядник взяв на себе зобов'язання побудувати дитячий майданчик, якого на сьогодні бракує. А майданчик для сушіння білизни ми готові обладнати у будь-якому місці, на яке вкажуть жителі найближчих будинків.
Також А. Рошка повідомив: якщо роботи почати негайно, то здача об'єкта в експлуатацію відбудеться 15 грудня поточного року.
Однак конфліктна ситуація не дає можливості працювати у плановому режимі. Посадові особи неодноразово зустрічалися із жителями цього мікрорайону, однак ці зустрічі не мали конструктивного характеру. Емоції усе більше й більше розпалюються.
Те, що люди виступають на захист своїх прав – бачити сонце і дихати свіжим повітрям – цілком зрозуміло та правильно. Подивимося, що говорить його величність закон. Згідно із п. 3.13 Державних будівельних норм України (ДБН 360-92), між будинками висотою 2-3 поверхи відстань має становити не менше 15 м, а висотою 4 поверхи і більше – 20 м. Як бути, якщо будинки – різної висоти? Однозначної відповіді у нормах немає. У жителів виникли запитання і щодо дотримання санітарних, протипожежних норм. А. Рошка стверджує, що усі узгодження пройдені, а міський голова Є. Маципудра продемонстрував дозвіл на будівництво, підписаний 25 березня поточного року начальником інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області Володимиром Цируликом.
Гадається, даний конфлікт цілком може бути розв’язаний із урахуванням усіх пропозицій жителів п'ятиповерхових будинків. Але в цій ситуації увагу привертає інше. Люди виступили проти будівництва сучасного будинку, однак зовсім не заперечували, коли у цьому ж дворі, просто посередині, була встановлена халабуда із розрізаного навпіл вагона – комусь із жителів знадобився гараж. Сьогодні у цьому ж дворі споруджується черговий сарайчик. Хоча, як запевнив міський голова Євген Маципудра, мерія не давала дозволу на яке б то не було будівництво приватним особам на даній території.
Деякі жителі будинків у центрі міста вважають припустимим натягнути між деревами мотузки і повішати на них випрану білизну – за наявності неподалік спеціального майданчика. Територія між будинками також «прикрашена» сміттям, купою зрізаних гілок, високими пнями давно висохлих дерев. І, нарешті, влітку між п’ятиповерхівками розгортається торгівля кавунами – проосто з землі та різнокалиберних причепів. На жаль, і мерія, і жителі міста звикли до таких «пейзажів». І Прем'єр-міністр тут чи навряд допоможе…
Антоніна фомінА,власкор «Одеських вістей», м. Рені
Вода, навкруги вода
– Зовсіммизамучилисяізцимипідтопленнями! – згіркотоюремствуєжительвулиціПершотравневоїселаЗоряВасильГеоргійовичБуюклі. – Навітьдовелосязасипатиґрунтомблизькопівметрапідлогильоху. Водапідпирає, багатомоїхсусідівурозпачі. Самірозумієте, працюєшусесвоєжиття, будуєшбудинок, облаштовуєшйого, іраптомпідфундаментомз'являєтьсяводазїїруйнівноюсилою. Вірно говориться у прислів'ї, що крапля камінь точить! Але ж що цікаво, у тій половині Зорі, де русло повністю розчищене, підтоплення у підвалах немає!
Про загрозу весняного підтоплення на багатьох ділянках території України попереджали ще з зими. Що стосується Одеської області, то тут особлива увага приділялася ймовірному підвищенню рівня води у Дністрі та Дунаї. На початку березня Одеському регіону для попередження очікуваного затоплення із Держбюджету було виділено 990 тисяч гривень. Безумовно, у разі серйозних природних катаклізмів ця сума за обласними масштабами досить незначна. І з її розмірами ледве розв'язувана навіть незначна частина першочергових завдань щодо боротьби із повенями та паводками. Тут вже про інші проблеми із «бородою» навіть говорити не доводиться. Наприклад, і про ту, застарілу, що розбурхала у березні Зорю та частину невеличкого селища Сарати. Буквально протягом двох-трьох днів жителі так званої «нижньої» Сарати з жахом зрозуміли, що «сидять на водяній подушці». Із таненням зимових снігів їхні підвали та льохи почала швидко наповнювати підґрунтова вода. Навалі природи насамперед піддалися вулиці Вузька та Річкова, Карла Маркса та Миру. Залитими виявилися овочі та соління, які господарі завбачливо зберігають у своїх льохах і підвалах. Згодом вода почала заповнювати навіть оглядові автомобільні ями у гаражах! І хоча таке природне явище у цій місцевості періодично спостерігалося, подібного напору водної стихії саратці не бачили вже років двадцять.
Через кілька днів у «мокрій» ситуації опинилися і будинки «верхньої» Сарати. Зокрема, вулиць Леніна і Халикова, що ніколи раніше не потрапляли до розряду ризику. Виробничий «конфуз», про який багато говорили у селищі, стався у центральній його частині, у районі ринку. Тоді аварійна бригада КП «Сарата» відправилася за викликом на ліквідацію «пориву» водопроводу. Але подиву комунальників не було меж, коли замість водопровідних труб із течею вони виявили жвавий фонтанчик зливових вод, які вибивалися з-під асфальтового покриття селищної дороги! У результаті саратці знову одностайно заговорили, що усьому виною повністю погублена річка.
Старожили стверджують, що райцентр Сарата розташований на благодатному місці у центрі посушливого Буджакського степу. Саме тут є багато природних джерел. Свою нинішню назву селище одержало ще у першій третині ХIХ століття за однойменним найменуванням річки, яка протікає тут. Древніми людьми ця територія була уподобана ще у III-II тисячоріччі до н.е. У свою чергу, відповідно до однієї з ономастичних версій, назва річки Сарати може мати стародавню індоіранську основу, що залишилася від арійського минулого причорноморських земель. Вона означає у перекладі – «рухатися», «текти». Але сучасна Сарата майже не тече. Ця річка, що заросла очеретом, нині замулена, і скована вузькими берегами, мало відповідає семантиці власного найменування.
У певний період на ділянці між селом Фараонівка та селищем Сарата «фахівці» вирішили випрямити річкове русло, яке впадає до озера Сасик, котре, до речі, не менше постраждало від людської сваволі. «Рукотворну» проблему збільшило й те, що джерела, які підживлювали верхівкові струмки, бездумно розорали. З аналогічної причини від масштабної оранки земель почалося замулювання районних річок. Багато малих річок, зокрема й Сарата, почали стрімко гинути. Штучно «випрямлена» річка виявилася неспроможною виконувати природне призначення щодо зволоження степу. За колишніх часів благодать численних прибережних джерел дозволяла руслу жити повноводним річковим життям. Нинішньої весни джерела, заглушені малорухомим плином річки, але збагачені поталим снігом, відродилися з новою несподіваною силою. Підпираючи підґрунтові води, підземні джерела почали наводити сум'яття на жителів селища.
– Ця багаторічна проблема підтоплення великої частини селища серйозно загострилася саме цього року, після сніжної зими, – говорить Саратський селищний голова Сергій Мойсейович Русляченко. – Сенс розчищення русла річки полягає у тому, щоб відновити у ній повноцінний рух водної маси. За колишніх часів завдяки активній допомозі обласної ради ми одержували фінансову підтримку для вирішення цього непростого завдання. Так, для відновлення природного середовища та розчищення русла річки у 2005 та 2006 роках облрада щороку виділяла по 150 тисяч гривень. У 2007 році для продовження днопоглиблювальних робіт із Держбюджету освоєно 290 тисяч гривень. Але цих коштів виявилося достатньо лише для того, щоб підрядні бригади з очищення русла пройшли ділянку Михайлівської сільради до середини села Зорі. У розчищеному руслі запрацювали, зрештою, донні джерела, водна артерія одержала можливість для самовідновлення. При цьому рівень ґрунтових вод знизився. Сьогодні селище Сарата опинилося буквально на межі катастрофи. І якщо допустити найменше зволікання, ми можемо згодом мати дуже великі проблеми, зокрема – руйнування будинків та споруджень. Діяти слід обов'язково та негайно! Але ж про необхідність розчищення русла річки говориться вже не перший рік.
Тетяна ГУРІЧЕВА,власкор «Одеських вістей», Саратський район
