У серця немає зморшок

Звичайно ж, не терпить вона, така розмова, навіть при спілкуванні зі сценою, пишномовного багатослів’я, де усе правильно, усе вірно, але душа мовчить, а слова, хоча і з одного ряду, впираються у глуху стіну байдужості. Особливо яскраво, пригадаємо, це відчувалося і відчувається у політичній ангажованості багатьох фестивалів, де усе тоне в славослів’ях і оплесках. Але ж тонути, йти на дно – не найвірніший шлях, чи не так?..

Нинішня весна, що принесла із собою величний ювілей – 65-річчя Великої Перемоги, подарувала усім нам, сучасникам, велике свято. Свято для тих, хто сам зазнав і пережив лихоліття, свято для їхніх дітей, онуків, правнуків…

У ці дні серед інших знаменних зустрічей, святкових подій і відбувся у залі Одеської обласної філармонії великий концерт дитячої творчості з промовистою назвою «Весняний камертон», який репрезентувало управління культури і туризму Одеської облдержадміністрації. Його програма складалася із чотирьох частин –«Памяти павших…», «Весна 45-го года…», «Освобождение», «Как у нас в Украине…» Готувався він двома групами. Режисерською – у складі п’яти чоловік – Людмили Іваненко, Тетяни Наумової, Олени Олійник, Тетяни Рожко і Наталі Терляхіної. До адміністративної групи увійшли Галина Зіцер, Олена Божкова, Людмила Аксьонова і Марина Григоренко. Усі разом вони стали творчою майстернею «Весняного камертона», який готувався до 65-річчя Великої Перемоги – заключний концерт лауреатів міжнародних, всеукраїнських, регіональних конкурсів, фестивалів та оглядів учнів початкових спеціалізованих шкіл мистецтв Одеської області.

…У залі панувала неповторна атмосфера. Щира розмова вдалася! Слухаючи юних артистів, запрошені на концерт ветерани не одну сльозу змахнули з очей. Добре б ще жінки, а то й чоловіків пробивала «скупа чоловіча»…

Музика і слова С. Желєзняка «Слезы войны» – виконує зразковий хоровий колектив «Забава» дитячої музичної школи № 3 м. Одеси…

Хореографічна композиція «Погоня» на музику Я. Френкеля – виконує ансамбль «Червона калинонька» дитячої школи мистецтв м. Ізмаїла…

Музика Дмитра та Даниїла Покрассів, сл. М. Матусовського, «Казаки» – виконує Даниїл Деревінський, лауреат міжнародних, всеукраїнських конкурсів та фестивалів, учень дитячої музичної школи № 6 м. Одеси...

Російська народна пісня «Гармонь моя» – виконує Олеся Шкафарак, лауреат обласних оглядів та фестивалів, учениця школи мистецтв с. Нерубайського Біляївського району…

Імена виконавців, які особливо запам’яталися, як і звучні назви їхніх номерів, можна називати підряд – не помилишся. Адже репрезентували кращих із кращих! Не раз і не два зала вибухала оваціями. Скажімо, тоді, коли співала Олеся Шкафарак – маленька дівчинка із чудовим та сильним голосом. «Бабкіній можна відпочивати», – прошелестіло рядами. Або коли сцену заполонила хореографічна композиція «Солдатский танец» у виконанні ансамблю «Конфетті» дитячої школи мистецтв м. Рені.

Багато було у цьому концерті світла, урочистості та добрих посмішок, не кажучи вже про сльози. Здається, що від зіткнення із чистими джерелами дитячого мистецтва ми стаємо добрішими та людянішими, совіснішими. І ще думається: у серця немає зморшок. У нього шрами, і війна ніколи не скінчиться для тих, хто воював. Це добре розуміють їхні діти і онуки, усі разом розуміють…

…Так, змушує думати цей концерт, добродії. До речі, кажучи, і про те, що сам по собі він пролунав, як ляпас тим, хто сьогодні намагається переписувати історію, зміщувати її акценти – усім брехунам, непристойним людям, безрідним дурням.

Т. ОЛЕКСА

Музика слави

Великому святу був присвячений театралізований концерт «Салют Перемозі!», який підготували артисти Одеського академічного театру музичної комедії імені М. Водяного.

У їхньому виконанні прозвучали популярні пісні про війну – «На безымянной высоте», «Нам нужна одна Победа», «Майский вальс», «Бери шинель…», «Ехал я из Берлина», «Случайный вальс», «Давай закурим» та інші. Один із номерів програми називався «Концерт фронтової бригади» – адже відомо, під час Великої Вітчизняної війни, «когда говорили пушки – музы не молчали». У цьому «концерті в концерті» були виконані ліричні пісні та арії із популярних оперет. Завершила святкову програму пісня «Поклонимся великим тем годам», яку зала слухала стоячи.

У концерті взяли участь народні артисти України Володимир Фролов, Ольга Оганезова, Наталя Завгородня, заслужені артисти України Станіслав Ковалевський, Микола Завгородній, Тамара Тищенко, Аліна Семенова, Сергій Лукашенко, молоді артисти театру. Окрасою програми стали виступи ветеранів сцени – народної артистки України Євгенії Дембської та заслуженої артистки України Ідалії Іванової.

І. ГОЛЯЄВА

А довкруж – травень: 65-й після війни…

Читальна зала Савранської районної бібліотеки в цей день більше був схожий на лісову галявину. Свіжа травичка на долівці, котел над багаттям, пеньочки-стільчики, а над всім цим маскувальна сітка. В одному кутку кашовар готує вечерю, в іншому – сестричка перев’язує пораненого, молоденький солдат, прихилившись до автомата, дрімає, його побратим пише листа. А позаду заграв баян. Спочатку тихо, ніби несміло, потім – дужче, голосніше. І полинула пісня.

Працівники Савранської районної бібліотеки Світлана Стукаленко,Ірина Бузинська, Інна Корягіна, Ольга Гейсман, Ганна Равданська разом із викладачами музики Савранської ЗОШ І – ІІІ ступенів Поліною Чечільницько, Русланою Поліщук та учнями десятих і одинадцятих класів розпочали літературно-музичну композицію: «Перемога в серці кожного живе».

Звучить вальс, дівчата в шкільних формах та юнаки кружляють в танку. На обличчях посмішки, в очах перша закоханість. І раптом з гучномовця звучить повідомлення про початок війни. Ці ж пари з серйозними обличчями, з тугою в поглядах, прощаються. Ведучі розповідають про воєнні дії, про втрати і перемоги, а воїни, партизани пишуть листи і клеять самокрутки, співають «Катюшу» та освідчуються в коханні, бинтують рани.

Саранський район – край партизанської слави. Тож чимало слів було присвячено землякам, що воювали в тилу ворога, відволікаючи значні сили противника, гинучи в боях…

…Одного із народних месників, якому ледве минуло шістнадцять, і в котрого окупанти вбили дідуся та перебили ноги молодшій сестричці, ведуть на розстріл. Поезію про свого юного земляка-героя читає Тетяна Колесник. Після кількох рядків голос дівчинки тремтить, по щоках течуть сльози. Не можуть стримати сліз і ветерани, які сидять в першому ряду. Принишкли і, затамувавши подих, слухають свою ровесницю восьмикласники.

Дівчина надзусиллям дочитує вірша.

Сучасні діти, вони інші; грамотніші, розвиненіші інтелектуально. Але лишаються дітьми своєї Батьківщини, патріотами, такими ж, як були їхні діди та прадіди. У них такі ж чутливі душі і трепетні серця…

Юні господарі почастували всіх ветеранів солдатською кашею та фронтовими ста грамами. Все так, як було 65 років тому.

Квіти, подарунки на честь ветеранів, дітей війни. З проникливими словами звернувся до присутніх заступник голови Савранської РДА Микола Стащенко.

А на завершення – пісні часів війни. Їх з однаковим натхненням співали і восьмикласники, і ветерани, і люди середнього віку: всі присутні на святі.

На згадку сфотографувались. А довкруж – місяць травень. 65-й після війни.

Лариса ПІВТОРАК,власкор «Одеських вістей», Савранський район

Овації звучали ще до вистави…

В Одеському академічному російському драматичному театрі відбулася прем’єра вистави «Атака століття», присвячена подвигу одесита, Героя Радянського Союзу Олександра Маринеска. Це данина пам’яті екіпажу підводного човна, який потопив лайнер «Вільгельм Густлов». Моряки зуміли перехитрити конвой і, провівши торпедну атаку, пустили на дно це гігантське судно з тисячами фашистських підводників та гестапівців на борту.

Перед початком вистави представник Генерального консульства Росії в Одесі попросив піднятися на сцену Євгенію Іванівну Васильєву, Віру Миколаївну Виноградову, Ніну Сергіївну Тьомову, Сергія Васильовича Краснова, Зінаїду Іванівну Лаврову, Зінаїду Петрівну Морозову, Майю Іванівну Попову, Валентину Сташівну Романік, Володимира Сергійовича Соловйова та Галину Григорівну Степанову. Усі вони були нагороджені пам’ятними медалями та тривалими оплесками глядацької зали, яка, стоячи, вітала людей, що пережили 900 днів блокади Ленінграда.

Після закінчення прем’єри, актори спустилися до зали і під овації дарували квіти ветеранам, серед яких була і донька Олександра Івановича Маринеска, – Елеонора.

Чудова декорація, яка зуміла передати бойову атмосферу підводного човна, і гра акторів сподобалися Елеонорі Олександрівні.

– Виконавець головної ролі Олександр Суворов дуже схожий на Олександра Маринеска. Єдина різниця у тому, що батько, на відміну від головного героя вистави, ніколи не носив своїх орденів. Він був мужнім, сміливим, але при цьому дуже скромною людиною, – відзначила донька легендарного моряка.

А ще Олександр Іванович, який переніс за своє не надто вже довге життя усіляке, зокрема, образи та переслідування, з великою повагою ставився до людей. Дуже точно це було передано у завершальному монолозі героя:

– Людей треба цінувати за гідність, а не за відсутність недоліків. Недоліки є в кожного... Велика дурість називати народ масою. Народ – це люди, а люди усі різні. Коли кажуть, що народ мудрий, я гадаю, що не тому народ мудрий, що усі люди розумні, а тому, що розумні люди, нехай навіть нікому не відомі, не командують, але за ними йдуть…

Вікторія КИРИЛІНА,«Одеські вісті»