Редактор районної газети «Вісті Ананьївщини» Микола Миколайович Северин цього місяця двічі приймає привітання: 6 червня – з нагоди Дня журналіста, а сьогодні, 8 червня, – з днем народження. За його плечима – непростих дванадцять років редакторських турбот, клопотів і переживань, завдяки чому «районка» з найменшим в області тиражем (700 примірників) стала повноправним виданням, яке сьогодні залюбки передплачують і прискіпливо читають майже 2,5 тисячі жителів району.
Микола Миколайович з родини газетярів. Його батько, Микола Євтухович, був заступником редактора газети «Советская новь» Саратського району.
Юний Микола після закінчення школи вирішив спробувати сили не у газетній, а у слюсарній справі і подався працювати в «Сільгосптехніку». Проте батькові гени «взяли» гору, і невдовзі юнак став кореспондентом. Але затісно було в редакції двом Северинам, ще й Миколам, та й читачі губилися в здогадках, чия то стаття. Тож молодший перекваліфікувався на лінотипіста. Згодом таки вступив на факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка і провчився кілька років (закінчити вуз довелося трішки пізніше).
Коли був на строковій службі, висвітлював солдатські будні на сторінках часопису Московського військового округу.
Відслуживши строкову, Микола Миколайович продовжив вдосконалювати свою поліграфічну майстерність. Згодом доля закинула у мальовничий Ананьїв, де він осів назавжди. Йшли роки плідної праці на посаді директора міської друкарні, працював в органах місцевого самоврядування, був держслужбовцем. Миколу Миколайовича Северина неодноразово обирали депутатом районної ради.
На зорі нашої незалежності він заснував і випускав у 1991-1992 роках щотижневик «Ананьїв вечірній». Через сім років, у травні місяці, з крісла завідувача відділу організаційної роботи районної ради пересів у редакторське крісло. Точніше, на табурет, бо редакція тоді поділяла добротне приміщення з багатьма організаціями і тулилася в одному кабінеті. У спадок дістався і смішний (навіть за тодішніми мірками) тираж – аж у 700 примірників. Місцеве видання в області називали, сміючись, не інакше як бойовий листок. Тому новопризначеному редактору разом з невеликим колективом довелося здобувати (у прямому розумінні цього слова) втрачену довіру читачів до районного видання. Було важко і морально, і фізично, і фінансово. Але впоралися, головне дітище – районна газета – надходила до читачів регулярно, поступово зріс її тираж…
Сьогодні дбайливо відремонтоване і газифіковане приміщення редакції – місце роботи творчого колективу, який складається з самого редактора, відповідального секретаря Павла Андрійовича Кольчака і фотокореспондента Олега Тірона. Це, так би мовити, головний стержень, кістяк, на якому тримається газетярська справа. Допомагають творити газету також дизайнер Андрій Кольчак, оператор комп’ютерного набору Світлана Чебан і коректор Людмила Храновська. Вони, крім своїх прямих обов’язків, відповідають ще й за наповнення матеріалами та випуск 8 тематичних сторінок.
– Наше слабке місце – журналістські кадри, – сказав у розмові редактор М.М. Северин. – На щастя, у кожному селі маємо своїх сількорів, вони оперативно надсилають матеріали про події у населених пунктах, за що ми їм дуже вдячні. На сторінках нашої газети відображається життя і найвіддаленіших сіл району, куди без транспорту (старенька редакційна «нива» ще ремонтується) дуже важко діставатися.
Сам Микола Миколайович у будь-яку погоду і пору року пішки добирається на роботу і додому, у село Ананьїв ІІ, де мешкає і господарює на 5 сотках городу та порає живність. А це добрих 2 кілометри. Каже, що ходьба на свіжому повітрі допомагає йому зібратися з думками, намітити плани, обміркувати статті і віднайти теми майбутніх публікацій...
Видання «Вісті Ананьївщини» – орган районної ради з 1992 року і фінансується з районного бюджету. Голова райради Микола Олексійович Балан задоволений змістом газети, адже на її сторінках широко висвітлюється суспільно-політичне життя краю, економічні та соціальні події, діяльність районної влади, міської та сільських органів самоврядування. І саме це робить ананьївську газету особливою, несхожою на своїх районних сусідок, а отже, цікавою і потрібною людям.
