Військовий і воєнний
Ці прикметники часом плутають. Щоб такого е було, запам’ятаймо: військовий– той, що має стосунок до війська (військовий писар, військовий оркестр, військова служба); воєнний– той, що має щось спільне з війною (воєнні роки, воєнні дороги, воєнний комунізм).
Гарний
З цим прикметником наші засоби масової інформації ведуть, можна сказати, подвійну гру: з одного боку, ніби витискують його з ужитку, з другого – проштовхують. І часом туди, де йому бути не слід.
Розглянемо перший бік, коли замість прикметника гарнийвживають російськоподібний красивий. Чи виправдано це?
Прикметник гарнийу народній мові пов’язується здебільшого із зовнішністюлюдини або зовнішнімиознаками неістот: З гарноїдівки гарнай молодиця (приказка); Плакали очі за ним, за його гарноювродою(М. Вовчок) – це мова про зовнішність дівчини і зовнішність хлопця. Не те гарне, що гарне, а те, що подобається(прислів’я) – мова про гарний зовні предмет (скажімо, про квітчасту хустку чи зграбне горнятко).
Саме в таких випадках і послуговуються сучасні літератори прикметником красивий (красивийхлопець, красивадівчина). Вони, очевидно, гадають, що красивийі красиває похідними від красеньікрасуня. І помиляються. Це в росіян так. А в нашій народній мові красеньі красунясемантично пов’язані зі словами красаікрасний. Звідси й словоформи: кращий(вищий ступінь від красного), красовитий– похідне від краса(Вдовине личко красовите– М. Вовчок); красуватися(Пишається, красується, сонце зустрічає– Шевченко). Звідси й фразеологізми: НЕ РОДИСЯ КРАСНА, А РОДИСЯ ЩАСНА; КРАСИ НАБИРАТИСЯ (рос. хорошеть); У ЦЬОМУ КРАСНОМУ СВІТІ (рос. в этом прекрасном мире); ХЛІБА КРАСУЮТЬСЯ (тобто цвітуть); КРАСНА ДІВКА (сузір’я Діви).
А про слово КРАСИВИЙ Грінченко каже однозначно: придающий красоту. І наводить приклад з казки: Покропилицілющоюводою– зцілився; покропили красивою– то був гарний, а став ще кращий.
Отже, не слід прикметник гарний (красний)замінювати на красивий. Дехто посилається в такій заміні на Котляревського, мовляв, його Наталка – Дівка проста, некрасива, з добрим серцем, не спесива. Та в тому ж і річ, що вона проста, тобто не з тих, що додають собі красипудрами та помадами!
Тепер про другий бік справи, коли прикметник гарнийставлять там, де йому, здавалося б, стояти не слід. Докладно за це розповість розділ під заголовком «Добрий».
Гладкий
Цей прикметник має два наголоси. З наголосом на асинонімами йому виступають рівний, без вибоїв(Бог скарає і на гладкій дорозі– приказка), а також однобарвний(Гладкий іще, не помальований посуд– зі словника Шейковського).
З наголосом на останньому складі прикметник гладкийє тотожним рос. толстый: Гладкий такий, що й у шкуру не потовпиться(М. Коцюбинський). Похідні від гладкого: гладун(рос. толстяк), гладуха(рос. толстуха): Ач, гладуха– трясе салом (М. Коцюбинський).
Грубий
Цей прикметник має вжиток як у нашій, так і в сусідовій мові, але смислові відтінки його неоднакові. Якщо російська мова уживає слово грубийна означення невихованої, нечемної, неґречної людини (грубый человек), недосконалості предмета (грубая работа) чи як сільськогосподарський термін (грубые корма), то в українській мові першому з наведених значень відповідає слово брутальний, а до інших український прикметник грубийдодає ще й те поняття, що його росіяни передають словом толстый. Отже, початок відомої української казки: Було собі два попи, здорових і грубих, - не треба розуміти так, що далі мовитиметься про попів нечемних, брутальних. Маються на увазі попи «толстые».
Із цього випливає: перекладаючи російські фрази зі словом «толстый», зовсім не обов’язково вживати співзвучне йому українське товстий. Можна взяти й прикметник грубий. Наприклад, толстое дерево – грубе дерево (Грубезнийдуб стояв над тим ставком, - співають в одному з давніх українських романсів); толстый господин – грубий пан(Раз топився грубий пан – С. Руданський); толстая тетрадь – грубий зошит; толстый портфель – груба тека.
Тож не цураймося прикметника грубий. Там, де росіяни пишуть толстый, не обмежуймося тільки співзвучним товстий. Адже в народній мові частіше почуєш грубе дерево, аніж товсте, груба колода, аніж товста, груба ковдра,аніж товста ковдрачи товстий ліжникі т.д. Треба лише до цієї мови прислухатись.
А ще, коли до нашої народної мови добре прислухатись, то можна завважити, що слово грубийуживають тоді, коли не хочуть дати предметові чи явищу чітко негативної оцінки. Наприклад, гріх казати про хліб, що він недобрий, тому від старших людей ще й сьогодні можна почути міркування такого плану: Як на пару, то пшениці такі гожі, а по буряках такі грубі. Або:А що вже харчі по отих їдальнях грубі!
Іноді рос. толстый(плотный) можна передати словом дебелий. Приклад ужитку останнього дає і народна мова, і класична література: Важко рушили з місця дебеліволи(за матеріалами Грінченка), На княжому дебелімтілі глибокії… рани(Шевченко).
Та вживає наша мова і слово товстий. Найчастіше там, де йдеться про щось (рос.) жирное. Наприклад, жирныйтворог– це товстий сир. Та й сало в нас, коли йдеться НЕ про свинину, називають спорідненим із товстим – товщ: Грубого товщуовечата собі нагуляли, матимемо лою на свічки(Федькович).
Звичайно, газети й телерадіомовлення, працівники яких доклали зусиль, щоб замінити народну мову на номенклатурний «новояз», таких висловів сьогодні не практикують. І багато не лише журналістів, а й письменників, особливо городян, їх навіть не розуміють. Можна побитися об заклад, що сучасний міський газетяр, почувши в сільському автобусі звернені до когось слова: «Ви ж бачите, що ця жінка груба– поступіться місцем», - подумає, що йдеться про жінку нечемну. А тимчасом, грубоюв народній мові, особливо ж на Поділлі та Кіровоградщині (з делікатності, щоб не підкреслювати справжнього стану людини), називають жінку вагітну.
Словоформи від прикметника грубий: грубезний, грубенький. Останнє еквівалентне поняттю досить грубий. От як в одному з листів писала Леся Українка: Книжка вийшла грубенька.
