Віктор Гришко: «Для створення команди потрібен час»
Нещодавно завершилася перша половина чемпіонату серед команд першої ліги, у якій виступає одеський «Чорноморець». Підбити проміжні підсумки виступу команди кореспондент «ОВ» попросив голову міської федерації футболу Віктора Гришка. Також Віктор Васильович згадав про деякі епізоди зі своєї спортивної кар’єри. Нагадаємо, що в середині 80-х – на початку 90-х років Гришко був основним воротарем команди. А два роки тому він також очолював її як головний тренер.
– Вікторе Васильовичу, як Ви оцінюєте шанси «Чорноморця» на «підвищення в класі»?
– Я гадаю, що нинішньому колективу цілком до снаги досягнути виконання поставленого завдання. Але якщо одесити вийдуть до прем'єр-ліги, їм потрібно буде вирішувати друге і не менш актуальне завдання – як гідно там зіграти. Адже між цими лігами – дуже велика різниця. Друге коло буде дуже складним. У турнірній таблиці все змінюється дуже швидко. Додам, що недавно «Чорноморець» очолив досвідчений фахівець Роман Григорчук. Він багато працював з різними командами, і в нього є досягнення. У нього попереду велика та складна робота зі створення боєздатного колективу, спроможного вирішувати серйозні завдання. Я гадаю, що команда ще потребує посилення, якщо для цього є змога, але кого треба запросити, вирішуватиме головний тренер. Я бажаю йому успіху.
– У першому колі одесити грали з великими перепадами, причому втрачаючи очки у матчах зовсім не з найдужчими суперниками. У чому, на Ваш погляд, причини цього?
– Для того, щоб створити команду, потрібен час. Мусить пройти адаптація. Сьогодні у колективі є твердий сплав молодості та досвіду. Наприклад, молодий Сергій Політило вже стає одним із лідерів. І всі молоді хлопці повинні ними ставати. Той же Віталій Балашов має такий талант, але поки ще не може себе проявити повною мірою. Йому вже давно час подорослішати.
– Нещодавно Одеська міська федерація футболу відсвяткувала своє сторіччя, із чим ми Вас вітаємо.
– Дякую. Ми дуже гідно відсвяткували ювілей у Політехнічному університеті. Нас тепло привітав від Федерації футболу України її віце-президент Борис Воскресенський, слова вітання пролунали від представників облдержадміністрації, обласної ради, керівників держспорткомітету. Ветеранам одеського футболу були вручені почесні грамоти та подарунки. Також відбулося нагородження переможців і призерів міських змагань у вищій та першій лігах.
І, користуючись нагодою, я ще раз хочу через вашу газету подякувати усім, хто нам допоміг в організації свята.
– На ювілеї від імені ФК «Чорноморець» міську федерацію привітав віце-президент клубу Сергій Керницький. І у своєму виступі він сказав, що менше ніж через рік «Чорноморець» проведе перший матч на нашому новому стадіоні, причому як команда прем'єр-ліги. Як Ви вважаєте, чи з'явиться в Одесі вже наступного року нова арена?
– Я знаю, що Сергій Керницький – людина слова. І керівництво команди робить дуже багато для цього. Витрати на будівництво дуже великі, і одному клубу із цим упоратися дуже складно. Я вважаю, що центральний стадіон Одеси має будуватися спільно за підтримки як міста, так і області. Проте я впевнений, що новий стадіон буде побудований у заявлений термін, і сподіваюся, що туди будуть приходити дедалі більше вболівальників.
– Вікторе Васильовичу, розкажіть про Ваші найперші кроки у футболі!
– Моїм першим тренером був Анатолій Скачко. Коли я навчався у 6 класі, він запропонував перейти до Республіканського спортінтернату Києва. Я без тривалих розмірковувань погодився. Взагалі я дуже вдячний Скачку, бо саме він дав мені першу путівку в життя. У 1977 році команда інтернату взяла участь у товариській грі проти молодіжного складу киян. На матчі був присутній Валерій Васильович Лобановський, і хоча ми програли, він мене помітив і запросив до дублю «Динамо». В 1980 році мене вже покликали до молодіжної збірної СРСР, і я взяв участь у декількох товариських турнірах, де досить непогано себе проявив. А в 1982 році я перейшов до харківського «Металіста», який тренував прекрасний фахівець Євген Лемешко. Саме у складі «Металіста» я провів свої перші матчі у вищій лізі чемпіонату СРСР. Але в 1982 році, закінчивши інститут, я зобов'язаний був служити в армії і повернувся до Києва.
– А як Ви опинилися у «Чорноморці»?
– В 1985 році мене до Одеси покликав головний тренер команди Віктор Євгенович Прокопенко – і я одразу дав згоду. Але, щиро кажучи, перехід був не таким благополучним. Адже Лобановський не хотів мене відпускати з Києва. Коли я вже почав тренуватися із «Чорноморцем», мене в наказовому порядку повернули до «Динамо», з яким довелося пройти збори у Німеччині. І вже лише після цього мене викликав Валерій Васильович і запитав про подальші плани. Я відповів, що дав тверду обіцянку грати за «Чорноморець» і не можу змінити свого рішення. Він мене зрозумів, і не став чинити перешкод. Ось так у 1985 році я опинився в Одесі...
Лобановський був людиною слова, високим професіоналом. Так, він був твердим, але йому можна було вірити. При ньому два київські динамівці стали найкращими гравцями Європи. А команда досягала великих результатів. Із ним працювалося непросто, але він навчав грати у професійний футбол і створював умови, які дозволяли всі свої сили направити на підвищення спортивної майстерності. Мені пощастило, що я працював і спілкувався з таким прекрасним фахівцем.
Євген НИЗОВ
Волейбол, баскетбол, шашки
- За програмою обласної Спартакіади товариства «Динамо» завершилися змагання з волейболу 18 команд.
Здобувши усі п'ять перемог, чемпіонами стали представники Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (капітан команди Антон Дудченко).
Друге місце посіли спортсмени одеської ескадрильї (капітан Сергій Слюсарчук). Торішні переможці турніру волейболісти управління Південного територіального командування внутрішніх військ (Максим Пархоменко) стали бронзовими призерами.
- Татарбунари приймали 44 учасників особистої першості Одеської області з шашок-64, серед яких 12 жінок.
Як повідомив головний суддя, міжнародний майстер Василь Максимчук, на чоловічому турнірі чемпіоном став татарбунарець майстер спорту Владислав Нан, який набрав 16 очок із 18-ти. Друге місце посів син головного арбітра майстер спорту Дмитро Максимчук – 14 очок, третє – представник Білгорода-Дністровського, кандидат у майстри спорту Панас Чекес – 13 очок.
Серед жінок передувала Тетяна Корінна (Білгород-Дністровський), яка виконала норматив кандидата у майстри спорту, набравши 11 очок із 18. Друге-третє місця у господарок змагань, кандидатів у майстри спорту Інги Погорєлої – 11 очок та Майї Ткач – десять.
Успішно виступили юнаки – вихованці Татарбунар Віталій Унгурян та Віталій Жекю, які виконали нормативи кандидатів у майстри спорту, вписавши до таблиці по 11 очок. У їхнього товариша першорозрядника Владислава Савчука – третє місце – десять очок.
Призове дівчаче тріо склали шашкістки Татарбунар: Тетяна Чумакова та Настасія Брусова – по вісім очок, Ірина Левчук – шість.
Міський голова Татарбунар Михайло Гусаренко вручив учасникам, які вирізнилися, медалі та призи.
Напередодні в Кодимі на такому ж рівні завершився турнір з шахів, де стартували 43 аматори прадавньої гри.
Призери розташувалися: кандидат у майстри спорту Василь Ковалишин (Кодима) – вісім очок з дев'яти, першорозрядники Афлатун Мамедов (Котовськ) – 7,5 очка та Віктор Лукашевич (Кодима) – сім очок.
- За програмою малих обласних олімпійських ігор міст та районів Одещини завершилися змагання з баскетболу за участю 20 команд.
На першому етапі відбіркові турніри пройшли у шести зонах, де переможці пробилися до фіналу, що відбувся в Березівці.
Крім господарів, у заключних баталіях виступали посланці Ізмаїла, Татарбунар, Котовська, Біляївки. На жаль, через відсутність фінансування не прибула команда Балти.
Несподіванок не відбулося. Найпідготовленіші баскетболісти Ізмаїла (тренер Геннадій Барков) здобули усі перемоги: у Татарбунар – 56:21, Котовська – 43:36, Березівки – 35:32, Біляївки – 55:27.
Друге місце посіли спортсмени Біляївки (тренер Роман Ліщенко), третє – посланці Котовська (Мартин Генгар). Кращими гравцями команд фіналу визнані: Володимир Черненко (Ізмаїл), Микола Сарженюк (Біляївка), Руслан Янковський (Котовськ).
Команду-переможницю нагороджено Кубком, а її гравців – баскетбольними статуетками. Другі-треті призери удостоєні грамот.
Євген ГОРЕЛЮК
Турнір пам’яті у Зорі
На згадку про Бориса Тропанця – знаменитого футболіста, вихованого за спортивними традиціями села Зоря Саратського району, який грав у вищій лізі українського футболу, в українських, молдавських та російських футбольних клубах, на стадіоні Зорі відбувся турнір.
У змаганнях брали участь ветерани футболу із Кілії, Ізмаїла та Саратського ФК «Бессарабія». Ініціатором та спонсором заходу виступило керівництво СВК «Дружба». Для переможця змагань було засновано спеціальний кубок.
Турнір пройшов у гострій спортивній боротьбі. До фіналу вийшли команди Ізмаїла та Саратської «Бессарабії». Із рахунком 2:1 перемогла команда Саратського футбольного клубу, представлена гравцями Зорі, Плахтіївки, Новоселівки, Сарати. Переможців вшановували в урочистих обстановинах. Присутня на турнірі рідна сестра Бориса Тропанця, зворушена пам'яттю про брата, вручила спортсменам пам'ятний кубок і призи.
На зустрічі, яка пройшла під егідою комітету ветеранів футболу Одеської області, був присутній голова комітету Г. Шуйський. Учасники та гості турніру висловили вдячність правлінню СВК «Дружба» та особисто голові Г. Чиклікчи, схваливши ідею зробити турнір традиційним за участю якнайбільшої кількості футбольних команд.
Алла КОРІНЬ, с. Зоря, Саратський район
Нагороди знайшли своїх героїв
Одеський «РК Кредо-63» офіційно завершив сезон-2010. Нагадаємо, що в останній грі року наша команда із рахунком 37:12 обіграла київський «Авіатор», а після гри відбулося нагородження команди. З рук засновників клубу всі гравці команди одержали медалі за друге місце у чемпіонаті України з регбі-15. Звання «Найращий бомбардир» дісталося капітанові команди Миколі Делієргієву, на рахунку якого 165 очок у цьому сезоні. Приз «Прогрес року» одержав граючий тренер команди Дмитро Кірсанов, а звання «Найкращий гравець року» дісталося Павлові Масюкову. Вітаємо всіх номінантів із заслуженими нагородами!
Прес-служба «РК Кредо-63»
Багатоборець
Перед вами, любий читачу, фото Олександра Чадаєва. Майстром спорту міжнародного класу з легкої атлетики (десятиборство) він став іще школярем, тренуючись на доріжках і в секторах єдиного в Ізмаїлі стадіону Українського Дунайського пароплавства. Вихованець дитячо-юнацької спортивної школи (нині спортивно-оздоровчий центр) міського відділу освіти.
Сьогодні це було б неможливо. За свідченням заслуженого тренера України Т.І. Мардашової, стадіон не має жодного легкоатлетичного устаткування, знаряддя. Фінішної стрічечки навіть немає…
Багатоборців-легкоатлетів екстра-класу сьогодні і в Одесі не густо. Виховувати ж їх в умовах нашої тренувальної бази (вірніше, відсутності такої) неможливо. То що там десятиборство! Складно було б провести змагання із забутого багатоборства ГПО! Парадокс у тому, що серед можновладців Ізмаїла багато колишніх спортсменів.
Валерій МЕССОЙЛІДІ,випускник Ізмаїльської ДЮСШ 1965 року
