Підводник від Бога
На фасаді Одеської школи № 105 установили меморіальну дошку з портретом Героя Радянського Союзу, легендарного підводника Олександра Івановича Маринеска. У церемонії взяли участь ветерани військово-морського флоту, військовослужбовці, морські прикордонники, представники обласної та міської влади, викладачі й курсанти Одеського морехідного училища ім. О. Маринеска, учні й педагоги, гості міста.
В 1926 році Сашко із Софійського узвозу, як називали його в дитинстві хлопчики, закінчив Трудову школу № 36 на вул. Херсонській – тепер № 105. Після її закінчення Маринеско вступив до школи юнг, проходив практику на суднах Чорноморського морського пароплавства. У 1930-му він успішно складає іспити і вступає до морського технікуму, що сьогодні став училищем і носить його ім’я. Дослужився до другого помічника на пароплаві «Червоний флот», але в 1933 році був призваний за спецнабором на військову службу до Ленінграда.
Перший наказ про вихід у море він одержав у серпні 1942 року, будучи у ранзі командира підводного човна «М-96». Бойове хрещення було успішним – моряки пустили на дно німецький транспорт водотоннажністю 7000 тонн. Після повернення з походу на кітелі О. Маринеска засяяв орден Леніна.
Потім у Данцигській бухті човен «С-13» під командуванням нашого земляка потопив ворожий транспорт «Зиґфрід». Атакою століття названо військовими істориками похід, у якому було відправлено на дно гігантський лайнер «Вільгельм Густлофф» і військовий транспорт «Генерал фон Штойбен».
Гітлер оголосив Маринеска особистим ворогом. Прем’єр-міністр Великої Британії Черчілль був у захваті від нього. Тільки «рідні флотоводці» вирішили врахувати, крім здійсненого подвигу, провини йоржистого командира. Його човну не присвоїли звання гвардійського, а сам О. Маринеско замість зірки Героя одержав орден Червоної Зірки. Так, капітан 3 рангу, підводник від Бога, він не боявся смерті, при цьому не вирізнявся ні пристрастю до дисципліни, ні чиношануванням. За це його любили матроси, але цим він очевидно дратував високе начальство.
Олександра Івановича було понижено у званні, переведено на тральник, а потім звільнено. Почалися роки принижень і принизливого ставлення влади. Героя губили самітність і алкоголь. 25 листопада 1960 року О.І. Маринеска не стало. Він помер у злиднях і забутті.
Цього дня, через півстоліття, і відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки. Легендарний підводник є кумиром школярів. У 105-й було створено групу «Пошук», засновано музей героя. Із вдячністю згадав голова Асоціації моряків-підводників ім. О. Маринеска в Одесі та Одеській області, капітан першого рангу Євген Лівшиц про сто тисяч підписів, зібраних дітьми під зверненням до уряду з проханням про присвоєння Олександрові Івановичу звання Героя Радянського Союзу. Це відбулося в травні 1990 року. Дочка Маринеска – Леонора – була присутня на урочистості. Поруч із нею був ветеран підводного флоту Віктор Тропін. Під звуки автоматного салюту він по-військовому віддав честь цьому видатному морякові.
Я дивився на це і думав: а чи вміємо ми, сучасники, шанувати пам’ять своїх славетних предків? Тепер – коли минуле дозволено? Учителі пам’ятають, скільки часу довелося витратити дирекції, скільки написати листів із поясненнями, проханнями та вмовляннями, перш ніж було отримано дозвіл на те, щоб прикріпити цю невелику за розмірами пам’ятну дошку. У негативних резолюціях фігурував мотив: будівля історична, і не можна спотворювати її природний вигляд. Але чому ж місто так і не могло знайти грошей на те, щоб хоча б косметично полагодити фасад архітектурної спадщини? Над меморіальною дошкою нависає карниз, що обвалився, трохи вище красується велика пляма обдертої штукатурки.
А ветерани, які покладали квіти біля пам’ятника О. Маринеска в Херсонському сквері, змушені були вимовляти свої промови під шум машин, що виїжджали з території бензозаправної станції, котру все-таки розмістили впритул до постамента. А чи давно міліція займалася розшуком хуліганів, які намагалися викрутити болти, що кріплять напнутий вітром плащ підводника, відтвореного в бронзі? Вільно зараз критикувати черствість режимних чиновників минулого. Але що через півстоліття скажуть нащадки про нас?
Влад СЛАВІНФото автора
Ветеранському рухові слід омолоджуватися
Одесу відвідала делегація Державного комітету у справах ветеранів і представників всеукраїнських ветеранських організацій.
В Одеській мерії столичних ветеранів прийняли виконувачка обов’язків заступника міського голови Світлана Фабрикант і представник Державного комітету, депутат Одеської міськради Геннадій Труханов. На прохання гостей вони розповіли про розв’язання соціальних питань у нашому місті, про ставлення до ветеранів, інвалідів і людей похилого віку.
Протягом дня члени делегації Держкомітету відвідали Меморіал героїчної оборони м. Одеси та воєнно-історичний музей Південного оперативного командування, зустрілися з активом Військово-наукового товариства Одеської міської ради ветеранів, поклали квіти до пам’ятників Невідомому матросові в парку ім. Шевченка та «Крила перемоги» на пл.10 Квітня, побували в шкільному музеї бойової слави школи № 56.
Як повідомив член делегації, колишній в’язень Бухенвальда Віктор Карпус, київські ветерани відвідали Чехію та Молдову, ознайомилися з діяльністю місцевих ветеранських організацій. Те, що вони побачили в Одесі, здивувало та втішило.
З ним солідарний і учасник бойових дій Сергій Коропов, заступник голови ради ветеранів одного з районів Києва:
– Одесити мають свої традиції та вміють їх зберігати. Переконалися в цьому, побувавши у штабі та музеї Посту № 1. Молодь – це наш золотий фонд, майбутнє України. Ми повинні їм поступово передавати естафету. Серед них – і ветеранам Збройних сил. Ветеранському рухові з об’єктивних причин слід омолоджуватися.
З цією думкою згодні й керівники міської ради ветеранів Валентин Соколов і В’ячеслав Добровольський. Вони вважають, що такі зустрічі активу ветеранських організацій регіонів України сприяють розвиткові руху, розв’язанню багатьох соціальних питань щодо підтримки літніх людей, які присвятили своє життя справі захисту Батьківщини. У реалізації багатьох соціальних проектів міськрада ветеранів робить ставку на молодих активістів із ветеранів армії та флоту, зокрема й тих, які перебувають на державній службі, працюють у підприємницьких структурах і в громадських організаціях.
Ігор БОНДАРЕВ
