У товаристві з обмеженею відповідальністю «Іскра-Юг», яке очолює 68-річний Євген Максимович Земляний, збережено матеріально-технічну базу, роботу мають сто селян, розвиваються тваринництво і птахівництво, є власна пекарня. Голова Ананьївської районної ради Микола Олексійович Балан розповів, що свого часу тут втримали господарство у міцних руках. Завдяки виробництву живе і розвивається село Новоолександрівка.
Допомагати,йтиназустріч
Пращури новоолександрівського фермера понад 200 років невтомно обробляли та щедро поливали потом свої ниви і, мабуть, закодували свою любов до рідної землі та працелюбність у своєму прізвищі – Земляний. Сповна виправдав призвіще Євген Максимович. Він пройшов тернистий трудовий шлях від пастуха до керівника сільськогосподарського підприємства. Дванадцять років тому він очолив занепале господарство «Іскра». Непросто було колишньому шоферу, завідувачеві гаража, а пізніше сільському голові взятися за цю відповідальну і нелегку справу, але понад півтисячі земляків, переважно літніх людей, залишилися б напризволяще зі своїми наділами. Євген Земляний за підтримки близьких та однодумців розпочав налагоджувати дисципліну в трудовому колективі, ремонтувати техніку, інвентар, відроджувати родючість ґрунту. Результат не змусив себе довго чекати – хлібна нива віддячила дбайливому господарю щедрим ужинком.
Три тисячі гектарів, здебільшого земельних паїв жителів села Новоолександрівки та прилеглих хуторів сьогодні обробляє ТОВ «Іскра-Юг». Завдяки дотриманню всіх агротехнічних норм у рільництві та впровадженню високоврожайних сортів зернових культур, аграрії одержують щороку не менше 37 – 40 центнерів зерна на круг, по 40 ц кукурудзи, 18 ц соняшнику, тощо. Гарні врожаї дають можливість повністю розраховуватися з пайовиками, виплачувати гідну зарплату працівникам, податки та різні платежі. Вистачає коштів, щоб придбати і високопродуктивну техніку. Лише цьогоріч мехзагін поповнився двома тракторами: ХТЗ-210, МТЗ-130 – та пневматичною сівалкою-культиватором «Партнер». Закладено підвалини під врожай наступного року: 1000 га засіяно озимою пшеницею, 400 га відведено під озимий ячмінь, 800 га зайняв озимий ріпак, заготовлено 500 т селітри. А ще посіють соняшник, кукурудзу, горох, суданку, овес і гарбузи.
Не менше, ніж про рільництво, дбають в господарстві про тваринництво і птахівництво.
– Без належної державної підтримки важко розводити тварин і птицю, – такої думки Євген Максимович. – Але утримуємо півсотні свинок, 400 овець, 100 кізочок, 3 тисячі курей породи «адлер сріблястий» та 200 гусей. Тож маємо м’ясо, яйця, шерсть, а з овечого і козячого молока з березня по вересень виготовляємо бринзу, яку реалізуємо на Ананьївському ринку. П’ятнадцять чоловік доглядають за тваринами і птицею. Хоча це виробництво дуже затратне, але, зважаючи на те, що на селі важко знайти якусь роботу, його не ліквідовуватимемо. Людей без роботи не залишимо!
Багато гарних слів сказав Євген Максимович на адресу своїх механізаторів. На його думку, усі 40 працівників заслуговують лише на похвалу. Кожен з них – гордість господарства. Правда, принагідно було б озвучити ім’я комбайнера Сергія Михайловича Кустола, який за високі виробничі здобутки був нагороджений Почесною грамотою облдержадміністрації.
До речі, сам фермер два роки тому був нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.
Характеризує Земляного як турботливого і далекоглядного керівника вислів: «Скільки б не жив, де б не працював, завжди йтиму назустріч людям, допомагатиму їм!».
Піклування не має меж
Піклується Євген Максимович про добробут земляків не словами, а підтверджує конкретними справами. Так, чотири роки тому силами господарства в селі було споруджено нове приміщення ФАПу, відбудовується церква Сергія Радонежського, з новим дахом Будинок культури, упорядкована 800-метрова дорога до кладовища, з’явився ветеринарний пункт. Оновлено пам’ятник героям Великої Вітчизняної війни, його прикрасили мармурові плити з іменами полеглих. Відремонтована і перекрита сільська школа «хизується» новими пластиковими вікнами. Коштом господарства відремонтовано спортивну залу. У реконструйованому приміщенні пришкільного дитсадка з комфортом розмістилися малюки. Ця неординарна для села подія сталася у вересні минулого року. Нинішнього року планується будівництво спортивного та ігрового майданчика для дошкільнят, внутрішній ремонт школи.
Чимало коштів та продуктів підприємець виділяє на харчування дітей. А напередодні Нового року кожен школяр та вихованець дитсадка отримав пакунок з солодощами. Новоолександрівський фермер не обходить своєю увагою і навчальні заклади сусідніх сіл, центральну районну лікарню, відгукується на проблеми односельчан, ветеранів, інвалідів тощо.
Висловлюючи своє враження від меценатської діяльності Євгена Максимовича, голова районної організації ветеранів Валентина Тамалюнас зауважила, що доброта народилася разом з цією щедрою і доброзичливою людиною. Його піклування про дітей і старих не має меж і заслуговує всілякої похвали.
Міцне господарство –
упоряковане село
За підсумками минулорічного обласного конкурсу на кращий благоустрій територій, Новоолександрівська сільська рада виборола друге місце серед північних районів області. Донедавна її очолювала Любов Василівна Жеревчук, але через сімейні обставини вона не брала участі у недавніх місцевих виборчих перегонах, тому нагороду – комп’ютер – отримувала її сваха, нинішній сільський голова Валентина Євгенівна Пархоменко.
Педагог за освітою, колишній директор школи, вона розповіла, що значний внесок у перемогу саме керівника ТОВ «Іскра-Юг» Є.М. Земляного та його колективу. Сьогодні лише у співпраці з товаровиробниками можна налагодити діяльність та забезпечити розвиток соціально-культурної інфраструктури сільської громади.
– Хліб і вода – головне, чим потрібно передусім забезпечити жителів села, – поділився своїми турботами Євген Максимович. – З першим у нас все гаразд, а ось водопровід потрібно терміново ремонтувати. Ним користуються близько ста жителів Новоолександрівки. Тому на першій зустріч із новообраним сільським головою Валентиною Євгенівною Пархоменко ми обмірковували шляхи розв’язання цієї проблеми. Затратна справа, але ми знайдемо необхідні кошти, щоб замінити водогін, водонапірну башту Рожновського, відремонтувати шахтні колодязі та встановити потужний гідрофор, щоб вода безперервно надходила в оселі сільчан, більшість яких – мої працівники.
Вдивляючись за горизонт
Є.М. Земляний не втомлюється говорити, що його земляки заслуговують на краще життя в гарному і упорядкованому селі, яке молодь не хотіла б ніколи полишати. Задля цього і розвивається господарство, створюються робочі місця, вкладаються кошти у благоустрій села. Мріє він, що будуть газифіковані сільські оселі, відремонтовані дороги, налагоджене автосполучення з містом. Погоджуються з ним його заступник Володимир Олександрович Бондар, головний бухгалтер Василь Леонідович Брайловський та, мабуть, і всі жителі цієї сільської глибинки.
Всебічно підтримують свого батька у всіх його починаннях сини: старший Василь (воював в Афганістані) – підприємець та молодший Олександр, який пішов батьківським шляхом і працює в господарстві комбайнером. Тішать дідусеве серце і троє онучат: Сашко, Вова і найменша Даринка. Бавлячись з ними, він мимоволі згадує своє дитинство, яке припало на воєнні і повоєнні роки. Йому було лише півроку, коли батько загинув на фронті. Маленького Женю разом з старшим братом виховувала мати, мудра сільська жінка Дарина Федорівна. Сама тяжко працювала в колгоспі і синів привчала до праці.
На все життя запам’ятав Євген Максимович материну науку, з усіма знаходить спільну мову, а головне – намагається зберегти від руйнації своє село, а життя земляків зробити заможним і щасливим.
