Спрашиваете – отвечаем
О пенсиях гражданам Украины
09 июля 2003 года Верховной Радой Украины был принят Закон Украины «Об общеобязательном государственном пенсионном страховании» № 1058, который регулирует порядок назначения и выплаты пенсий гражданам Украины.
Однако в пункте 2 части 1 статьи 49 этого Закона было указано, что выплата пенсии гражданам Украины прекращается на все время проживания пенсионера за границей, если иное не предусмотрено международным договором Украины. А статьей 51 этого же Закона было предусмотрено, что во время нахождения пенсионера за границей пенсия ему выплачивается только в том случае, если это предусмотрено международным договором Украины.
07 октября 2009 года Конституционным Судом Украины было принято решение № 25-рп/2009, в соответствии с которым обе нормы вышеуказанного Закона были признаны несоответствующими Конституции Украины и утратили силу со дня принятия этого Решения.
В соответствии со статьей 65 Закона Украины «О Конституционном Суде Украины» от 16 октября 1996 года решение Конституционного Суда Украины является окончательным и какому-либо обжалованию не подлежит.
Таким образом, в настоящее время ограничения в назначении и выплате пенсии гражданину Украины, проживающему за границей, отсутствуют.
Из содержания вышеуказанного Решения Конституционного Суда Украины видно, что вопросы назначения и выплаты пенсии касаются граждан Украины, проживающих за границей.
В соответствии с пунктом 1 статьи 3 Закона Украины «О гражданстве Украины» от 18 января 2001 года гражданами Украины являются все граждане бывшего СССР, которые на момент провозглашения независимости Украины 24 августа 1991 года постоянно проживали на территории Украины.
Более того, пунктом 1 части 1 статьи 2 вышеупомянутого Закона предусмотрено, что в случае приобретения гражданином Украины гражданства иного государства, в правовых отношениях с Украиной это лицо считается гражданином Украины.
Таким образом, граждане Украины, которые ранее получали пенсию в Украине и проживают в других государствах (независимо от вступления в гражданство государства проживания), имеют право на возобновление в получении такой пенсии, а граждане Украины, достигшие пенсионного возраста (55 лет для женщин, 60 лет для мужчин), имеют право на назначение пенсии в Украине.
Поскольку после упомянутого Решения Конституционного Суда Украины на законодательном уровне не был достаточно урегулирован вопрос о назначении и выплате таких пенсий, то органы Пенсионного фонда Украины в большинстве случаев отказывают под различными предлогами в назначении и выплате пенсии, что вынуждает заявителей обращаться в административные суды с исками о назначении и выплате пенсии.
Учитывая определенную специфику такой категории судебных дел, адвокатский офис «ЮГ» принимает поручения на ведение таких дел в судах Украины.
Партнеры адвокатского офиса «ЮГ»адвокаты Дмитрий КАЦУК и Андрей ЧЕБАНЕНКО
Порядок прийому на державну службу
У відповідності з Конституцією України кожен громадянин має право на працю, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Не є виключенням у цьому плані і державна служба – складна та специфічна професійна діяльність. Але і на цій ділянці треба комусь працювати. Тому доречно запитання – а хто ж має право працювати на державній службі та який туди порядок прийому?
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну службу»… право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України. Тобто найважливішими нормами є громадянство України, відповідна освіта (професійна підготовка) та конкурсний відбір. Щодо перших двох критеріїв, то тут, на мій погляд, все ясно. Державний службовець України повинен бути громадянином своєї країни та бути освіченим та підготовленим спеціалістом, а стосовно конкурсного відбору, то треба підкреслити, що він (конкурс) проводиться відкрито, гласно, через 30 днів з моменту оприлюднення інформації про наявність вакантної посади через засоби масової інформації. Підкреслюю, що при наявності вакантної посади кожна установа, де працюють державні службовці, повинна оприлюднити цю інформацію в засобах масової інформації. Як правило – це газета, але є ще телебачення та радіо. Це – перший обов’язковий захід щодо комплектування вакантних посад державних службовців. І якщо Ви маєте інформацію про наявність вакансії, бажаєте працювати на державній службі, відповідаєте формальним ознакам (освіта, досвід роботи тощо), спроможні витримати суворий конкурсний іспит, свідомо згодні на певні обмеження, то сміливо надавайте документи до конкурсної комісії. Дозволю собі навести другі суттєві моменти організації та проведення конкурсного відбору, що чітко регламентовані постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 року № 169.
По-перше.Енциклопедичний словник визначає конкурс як змагання, що має на меті виявити кращого з учасників (кандидатів). Сьогодні конкурс – це письмовий іспит, з конкурсною комісією, з білетами, обов’язково на державній мові. В кожному білеті кандидату на державну службу запропоновано по 5 питань на знання, відповідно, Конституції України, Закону «Про державну службу», Закону «Про боротьбу з корупцією», а також 2 питання на знання законодавства з урахуванням специфіки функціональних повноважень органу, в якому особа бажає працювати. Відповідь на кожне питання оцінюється максимально у 5 балів. Тобто, якщо претендент за 60 хвилин відповів на всі питання білету на «відмінно», то він за підсумками іспиту одержує 25 балів. Якщо ж він відповідав на «задовільно», то він одержує, відповідно, 15 балів.
Особа вважається такою, що склала іспит, якщо вона набрала 13 балів і більше. Разом з тим, якщо у конкурсі взяли участь, скажімо, три особи і одна з них набрала 23 бали, друга – 20, а третя – 15 балів, то, безумовно, конкурсна комісія надає перевагу тому, хто набрав 23 бали і рекомендує керівникові призначити на вакантну посаду саме його, як переможця конкурсу, тобто кращого. Природно, що саме він отримує право на заключення трудового договору. Решту (двох) кандидатів, за їх бажанням, зараховують до кадрового резерву.
Прийняття працівника на роботу здійснюється в порядку, який визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства (організації). При цьому він зобов’язаний надати трудову книжку, оформлену у встановленому порядку, паспорт, документ про освіту, заповнену особову картку по формі П-2ДС, декларацію про доходи, а військовослужбовці, звільнені у запас, ще і військовий квіток.
По-друге.Під час оформлення працівників на роботу треба обов’язково враховувати деякі положення чинного законодавства, зокрема:
– якщо особа приймається на державну службу вперше, то приймає Присягу державного службовця, в якій вона урочисто обіцяє, зокрема, суворо дотримуватись Конституції та законів України, сумлінно виконувати свої обов’язки, з гідністю нести високе звання державного службовця. При виконанні службових обов’язків державний службовець завжди повинен пам’ятати, що від його поведінки залежить уявлення людей про державну службу та її авторитет. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці;
– при прийнятті на роботу особа обов’язково знайомиться з загальними правилами поведінки державного службовця та з обмеженнями, пов’язаними з прийняттям на державну службу та її проходженням, про що робиться письмове засвідчення у її особовій справі;
– при прийнятті на державну службу працівнику одночасно присвоюється ранг державного службовця в межах відповідної категорії посад;
– при укладанні трудового договору може бути зумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, що йому доручається. Строк випробування при прийнятті на державну службу може встановлюватися терміном до 6 місяців. Про це також обов’язково зазначається в наказі. При встановленні випробувального терміну ранг державного службовця присвоюється після закінчення випробування з урахуванням його результатів;
– не дозволяється приймати на роботу осіб, які є близькими родичами, якщо у зв’язку з виконанням трудових обов’язків вони безпосередньо будуть підпорядковані або підконтрольні один одному.
Прийняття на роботу оформляється виданням наказу, в якому зазначаються: прізвище, ім’я та по батькові, місце роботи, умови оплати праці тощо. У трудовій книжці державного службовця робиться відповідний запис.
