Однозначно «добре!» не скажеш

16 грудня відбулася сесія Ширяївської ра­йонної ради, яка ухвалила передати фельд­шерсько-акушерські та фельдшерські пункти з балансу сільських на баланс тери­торіальних громад. Згідно з цим рішенням було видано наказ головного лікаря і створено комісію з прийняття цих медичних закладів у відання центральної районної лікарні. Коли проводяться певні реформи, зміни, перестановки, то, закономірно, виникає питання: що це дасть тим же ФАПам, сільським жителям і медицині району взагалі?

Відповісти на нього прошу головну лікарку Ширяївської ЦРЛ Ольгу Волкову.

– Найперше, це дає змогу дотримуватися вертикалі влади. Раніше всі сільські медичні заклади утримувалися з бюджетів сільських рад. А це значить, що вони й були повністю підзвітні тому чи іншому органу місцевого самоврядування. Як гласить народна мудрість: «Хто платить гроші, той і замовляє музику». Керівництво ж ЦРЛ, методичний кабінет для ФAПів та ФП віддігравали роль консультантів.

– Отже, такі зміни вносять позитив у структуру медичного обслуговування в районі?

– Не все тут так просто. В даному разі однозначно сказати «добре!» не можна. Тепер всі працівники ФП, ФАПів одержують заробітну плату в райлікарні, звідси вони забезпечуються всіма препаратами, вугіллям. Комунальні послуги оплачуються теж із «кишені» ЦРЛ.

– Це значить, що вже й отих копійок, які виділялися сільрадами для придбання медикаментів для подання нагальної допомоги, вже не буде?

– Авжеж. Та це не найпроблемніше. Із 28 ФАПів не всі мають власні приміщення. Деякі ташуються в приміщеннях клубів, шкіл, сільрад, контор місцевих агроформувань. Тому, хоча всі фельдшерсько-акушерські пункти вже передані за актом до ЦРЛ, повністю документально взяти їх на баланс райлікарні ми не змогли. Тож тепер керівництво лікарні змушене було укладати угоди оренди із власниками приміщень, по одній гривні за рік. Крім того, ми відшкодовуватимемо витрати на комунальні послуги ( електроенергія, газ).

В ході прийому ФП, ФАПів комісія провела аналіз їх забезпеченості необхідним обладнанням, інструментарієм та апаратурою. Згідно з цим докладним аналізом нами підготовлено заявку на адресу райради з проханням виділити необхідні кошти для оснащення ФП та ФАпів згідно нормативів, встановлених МОЗ України. Назагал потрібно понад 300 тисяч гривень.

– Напевне, що в окремих медичних установах потрібні і ремонт та облаштування. Чимало є таких, що навіть не фахівцеві видно їхню злиденність.

– Це справді так. Наприклад, ФАП у селі Ново­андріївці тулився в одній кімнатці. Тепер сільський голова Анатолій Васильович Ткач виділив ще дві кімнати, що дало змогу обладнати цей медичний заклад за всіма сучасними вимогами. Його можна вважати зразково-показовим. Тепер його завідувачка Ірина Скуратова працюватиме, як і належить сільському медикові, у 21 столітті.

– У скільки вилилося це облаштування?

– Довелося витратити 30 тисяч гривень. Але у нас є ще витратніші моменти. ФАП села Ново­єлизаветівки, який досі був на балансі Новоєлизаветівської сільської ради, обслуговує понад тисячу осіб. Виконуючи Указ Президента України та доручення губернатора області, які рекомендують ФАПи, де обслуговується понад тисячу осіб, реорганізувати в амбулаторії загальної практики сімейної медицини, ми дали свої пропозиції на найближчу сесію райради щодо вирішення даного питання. Для того, щоб укомплектувати амбулаторію фахівцями, облаштувати її згідно з нормативами МОЗУ, забезпечити транспортним засобом, за підрахунками спеціалістів потрібно 400 тисяч гривень.

Тож чи принесуть такі зміни сільській медицині відчутні поліпшення в обслуговуванні пацієнтів і роботі медиків, говорити поки що зарано. Як і кожна нова справа, вони мають як позитивні, так і негативні моменти. Та дуже хочеться, щоб із часом все-таки позитиву стало якомога більше.

Лариса ПІВТОРАК,власкор «Одеських вістей», Ширяївський район

До реформ – спільно

ТриваєреалізаціяпроектуАсоціаціїмістУкраїниіАсоціаціїмуніципалітетівНорвегіїщодовдосконаленняпослугусферіохорониздоров’явОдеськійтаМиколаївськійобластях. ВіднашоїобластіберутьучастьІзмаїл, Білгород-Дністровський, Южне, Теплодар, відМиколаївської– ПервомайськіВознесенськ.

За традицією робота ліку­вального закладу позна­чається у статистичних даних. Одночасно пацієнти дають свої оцінки. У межах проекту фахівці спробували співвіднести ці два показники роботи. Круглий стіл за участю представників місцевої влади, організаторів охорони здоров’я відбувся в Теплодарі.

– Ми звикли оцінювати роботу лікувального закладу за його відвідуваністю, зниженням захворюваності на території, – говорить координатор проекту Валентина Беспоясна. – Виявилося, населення має щодо цього питання зовсім іншу думку.

Опитування, проведені в 6 містах (по 1200 респондентів у кожному), показали, що найменший рівень невдоволення роботою лікувальних установ спостерігається в Южному. Там побудовано нову лікарню, у якій працюють хороші кадри. Місцева влада забезпечила медиків житлом, виділяє достатньо коштів на медикаменти в стаціонарі (понад 60 гривень щодня на людину). Пацієнти все це оцінили належним чином.

З урахуванням майбутніх реформ, коли одну частину поліклінік перепрофілюють на діагностичні, медично-санітарні заклади, а іншу – на амбулаторії сімейного типу, важливий досвід Воз­несенська. Це місто першим в Україні пішло шляхом впровадження принципів сімейної медицини, скорочення ліжок у стаціонарах лікарень, організації роботи лікарняної каси. 95% пацієнтів надходять до стаціонарів після відвідування сімейного лікаря. Як наслідок, мешканці Вознесенська сьогодні висувають вищі вимоги до роботи поліклінік і лікарень. До стаціонарів хворі надходять із чіткими показаннями щодо лікування, розраховано й вартість усіх медичних послуг. Тобто необхідні інструменти для переходу до страхової медицини у Вознесенську вже сформовано.

Цікаві результати пока­зало опитування щодо готов­ності населення до реформ в охороні здоров’я. Виявилося, люди готові перейти й на сімейну медицину, і на платність медичних послуг. Головне, щоб були чітко визначені правила подання цієї допомоги.

Усі отримані дані ляжуть в основу систем реформування для 6 перелічених міст із урахуванням їхньої специфіки. Наприклад, то­го, що Теплодар і Южне – ком­пактні міста з молодими мешканцями, а в Ізмаїлі та Білгороді-Дністровському є лікувальні заклади районного, міського та обласного підпорядкування, де належить вибудовувати вертикаль їхньої підпорядкованості. Але в будь-якому разі накопичений досвід дозволить підвищити якість надаваних населенню послуг і краще підготуватися до процесу реформування системи охорони здоров’я на загальнодержавному рівні.

Світлана МАРШИна

Рак – це не вирок, а тільки діагноз

Міжнародному Дню боротьби з онкологічними захворюваннями були при­свячені міська науково-прак­тична конфе­рен­ція, що відбулася в Оде­ському будинку медичних працівників, і прес-конференція в ІА «Міст».

Щороку, починаючи з 2000-го, за рішенням Між­народної спілки з боротьби з онко­ло­гічними захворюваннями (UICC) 4 лютого провадиться Все­світній день боротьби з раком. Саме у цей день на Всесвітньому са­міті щодо боротьби з ра­ком була підписана Па­ризька хартія. Вона за­кликала до створення «міц­ної спілки дослідників, лікарів, пацієнтів, уря­дів, представників про­мисловості та засобів ма­сової інформації для ведення боротьби зі зло­якісними новоутвореннями». У березні 2007 року Україна стала 33-ю країною, яка підписала цю міжнародну угоду.

В Україні щороку на рак захворюють понад 180 тисяч чоловік і помирають до 90 тисяч. В Одеській області щороку реєструється близько 9 тисяч нових випадків раку. У 2010 році в Одесі зареєстровано 4015 нових випадків злоякісних новоутворень. На 1 січня 2011 року на обліку в нашому місті було 30 тисяч 842 онкохворих.

У структурі захворю­ва­ності населення перше місце посідає рак шкіри (15,6%), друге – рак молочної залози (12,0%), третє – рак легенів (8,9%). В ІА «Міст» цю проблему обговорювали за участю заступника голови облдержадміністрації Дмитра Волошенкова, члена постійної комісії об­ласної ради з питань охорони здоров’я, сім’ї, мате­ринства і дитинства Андрія Прокопенка, за­ві­дувача регіонального ма­мо­логічного центру Сергія Бон­даря, завідувачки кафедри Одеського національного медич­ного університету, докторки меднаук Олени Холодкової – спів­заснов­ниці громадської організації «Вікторія», що зай­мається допомогою жінкам, які перенесли рак молочної залози, а також президентки БФ «Бджілка» Олени Павленко та представника німецької громади Церкви Апостола Павла, співзасновника гро­мадської організації «Ві­кторія» Олек­сандра Ап­пельхаанса.

Дмитро Волошенков під­креслив, що вперше на 2011 рік ухвалено регіональну програму «Онкологія». На її фінансування передбачено спрямувати 9 мільйонів гривень. Йдеться про закупівлі нового обладнання, посилення профілактичної роботи.

Андрій Прокопенко роз­повів про поновлення спорудження нового хі­рур­гічного корпусу у На­ціо­нальному інституті раку (це будівництво залишалося «замороженим» 18 років). Для цієї мети виділено 30 мільйонів гривень. Тобто в недалекому майбутньому найскладніші пацієнти, яким можуть подати допомогу тільки в Києві, не чекатимуть своєї черги, бо інститут одержить нові площі та можливості.

Сергій Бондар подяку­вав обласній раді і облдерж­адміністрації за виділення коштів на закупівлю нової техніки. Так, обласний онкодиспансер одержав новий мамограф для діаг­ностики раку молочної за­лози (якщо це захворювання діагностується на ранній стадії, при діаметрі пухлини 3-4 міліметри, одужання настає практично у 100% випадків), 2 УЗД-апарати, апарат для проведення променевої терапії. Мамографи встановили також у Березівці та Любашівці.

Олена Павленко закли­кала небайдужих людей під­тримати роботу БФ «Бджіл­­ка», який допомагає, зокрема, дітям, хворим на злоякісні захворювання крові. Оскільки батькам цих малят постійно бракує коштів на дорогі препарати і харчування, розраховувати доводиться тільки на допомогу довколишніх людей.

Олена Холодкова та Олек­сандр Аппельхаанс основну увагу приділили питанням реабілітації жінок, які перенесли рак молочної залози. У таких ситуаціях дуже велике значення має ставлення родичів і близьких, здатних підтримати жінку, а також їхнє спілкування з тими, хто зіштовхнувся з аналогічною проблемою, проте вистояв, одужав і довів, що рак – це не вирок, а тільки медичний діагноз.

Лана Воліна