Роль і значення військово-патріотичного виховання у нашій країні важко переоцінити. Питання в іншому. У тому, наскільки девальвували самі дорослі у попередні роки цю тему. Кому вірити, на кого доводилося покладатися юнакові, коли ворогами називали найближчий за культурою, спорідненням народ – росіян? Коли в герої України записували фашистів? Слава Богу, останнім часом, за нинішньої влади, все стало на свої місця. І героями у нас знову називають гідних людей – тих, хто з боями пройшов Велику Вітчизняну війну, визволив світ від коричневої чуми. Ця тема і була провідною на недавній педагогічній конференції, яка відбулася в Ізмаїльському районі на базі ЗОШ села Кислиці.
Найбільш показовий минулий рік, рік 65-річчя Великої Перемоги. Як говорилося на конференції, за кожною школою району закріплені ветерани війни і трудового фронту. Їх не треба довго кликати. Незважаючи на похилий вік і не завжди міцне здоров’я, приходять вони на уроки мужності, на шкільні виховні заходи.
Ветеранів з кожним роком стає все менше. Тому дуже важливе піклування про них. Шефська допомога має багато форм. Це і трудові десанти у сім’ї, і рейди милосердя, і акції «Ветеран живе поруч», і, звичайно, вітання заслужених людей у свята. Все це, безперечно, скрашує життя фронтовиків і тих, хто працював у тилу, відбудовував країну після воєнної руїни.
А як важливо, що діти постійно доглядають пам’ятники загиблим у роки Великої Вітчизняної війни. Не раз переконувався – ні, це не обов’язковість. Це – справжнє бажання хлопчиків і дівчаток вшанувати своїх дідів і прадідів. Тому що майже у кожній сім’ї є або були фронтовики...
Експозиції, присвячені відомим односільчанам-ветеранам, є у більшості інших шкіл району. У ЗОШ села Броски оформлена кімната бойової слави, а у ЗОШ села Кислиці створено музей.
У минулі роки поруч з цим селом на березі великої європейської річки базувалася Дунайська військова флотилія, яка активно брала участь у визволенні від загарбників міст Кілії, Ізмаїла, Рені, багатьох придунайських країн. Часи змінюються. Флотилії більше немає. Але про подвиги моряків не забули. Музей історії флотилії, яка перебуває в обласному реєстрі шкільних музеїв, створено силами учителів та школярів. За словами керівника музею Світлани Петрової, саме тут відбуваються найчастіше зустрічі з ветеранами. Провадяться уроки історії, народознавства, виховні години, інтегровані уроки.
Скажемо і про інше: сьогодні у шкільних програмах на початкову військову підготовку за курсом «Захисник Батьківщини» відводиться не дуже багато годин. І, на думку педагогів, позакласні заходи служать істотним доповненням до планових уроків. Вони допомагають дітям виробляти свої орієнтири у житті, визначати справжні цінності і відсівати зерна від полови. Додамо – у школах району діють понад 35 об’єднань військово-патріотичного спрямування. Їх відвідують понад 550 учнів.
А яка важлива для виховання у підлітків відчуття відповідальності за збереження минулого робота пошукових груп, загонів щодо збору свідчень ветеранів, учасників Великої Вітчизняної війни і трудового фронту. Як багато означає те, що і сьогодні пошук триває. І усе нові відомості з’являються у шкільних Книгах пам’яті і слави. Завдяки цій копіткій праці сьогодні багато чого відомо про події років війни на землі Придунав’я, про тих, хто загинув у лихі роки.
Матеріали пошукової роботи були підготовлені учнями і для участі в обласних заходах, присвячених славетному ювілею. Дві роботи з тих, що були відправлені до Одеси, посіли перше місце у номінаціях «Ветеран живе поруч», «Дороги, обпалені війною». Їх підготували учні Утконосівської ЗОШ і Кам’янського навчально-виховного комплексу. Серед кращих названі також роботи учнів ЗОШ сіл Першотравневого та Кислиці.
На конференції було багато промовців. Конференція вийшла діловою і всебічною. Тому що сама по собі тема – формування патріотизму в українському суспільстві, звичайно ж, залишається основною. Не будемо захоплюватися статистикою. Скажемо лише, що у районі робилося і робиться чимало у цьому напрямі. Причому, судячи з настроїв учасників конференції, далеко не головне – хто яке місце посів у тому чи іншому конкурсі на патріотичну тематику. Суть, звичайно ж, в іншому: виховувати не безрідних іванів і байдужих до власної історії (скільки ж їх сьогодні на найрізноманітніших ступенях суспільства!), а справжніх громадян своєї країни. Людей, за якими майбутнє держави, яка називається Україною.
