Мов птахи за обрій, відлітають роки. І якщо вони були сповнені невтомною працею, добрими справами та творчої наснаги, то їх власнику ніколи не соромно озирнутися назад і впевнитись: прожито недаремно. Саме так має почуватися Олексій Степанович Кузь – Учитель, наставник, чудова людина. Він відзначив свій 80-літній ювілей.

Знаю Олексія Степановича з 1954 року. Після закінчення у рідному селі семирічки разом зі своїми однолітками прийшла навчатися до сусіднього села – до Бакшанської середньої школи. Там працювали чудові вчителі-наставники. Це були справжні професіонали; їхня наука залишилася у моєму серці на все життя. Серед тих вчителів був і Олексій Степанович Кузь, який по закінченні вузу був направлений до Бакшанської школи викладати фізику. Як зараз бачу перед собою – чорнявий, високий, стрункий, завжди акуратно одягнений, при краватці. Для наших хлопців він був взірцем ввічливості, культури поведінки. А для дівчат – еталоном чоловічої краси та елегантності. Оскільки за віком вчитель був не набагато старшим за нас, то, мабуть, не одна з його учениць була таємно закохана в нього. Він же поводився чемно, вимогливість та суворість вимірював справедливістю.

1957 року, закінчивши школу, усі роз’їхалися чи то на навчання, чи працювати. Життєвий вир закрутив нас, у кожного свої шляхи, але ми не забували вчителів, школи, села. Чимало змін відбулося в професійній діяльності нашого вчителя. У 1960 році Олексія Степановича перевели на роботу до Савранського райвідділу освіти, де він спочатку обіймав посаду інспектора, потім – завідувача відділу. Опісля вчителював в Савранській середній школі, згодом став директором цього закладу. Віддавав себе сповна праці і тоді, коли був завучем. Упродовж багатьох років Олексій Степанович очолював райком профспілки працівників освіти. Йому довіряли, його поважали.

У 2007 році зібрались ми на традиційну зустріч відзначення 50-річчя закінчення школи. З’їхалися з різних кінців України – Криму, Одеси, Києва, Нової Каховки… І які ми були щасливі, коли на зустріч прийшли наші улюблені вчителі – Олексій Степанович Кузь, Василь Філатович Погорецький, Григорій Петрович Головачевський. Хоча і ми поважного віку, але тоді зрозуміли: доки є наші вчителі, ми – їхні учні. Після зустрічі підтримуємо зв’язки, спілкуємося, і при розмові перше запитання: «Як там наш Олексій Степанович?» А він такий, як завжди: елегантний, підтягнутий, працьовитий. І при краватці… Не відпочиває Олексій Степанович нині, виконує обов’язки відповідального секретаря районної ради ветеранів війни і праці. Він відома людина в районі. І коли заходить розмова про О.С. Кузя, я з гордістю кажу: «Він – мій Учитель».

У ці весняні сонячні дні ми, колишні учні, щиро вітаємо Олексія Степановича з ювілеєм, зичимо здоров’я, довгого віку, добробуту. Залишайтеся завжди таким, яким Вас знають всі, шановний наш Учителю!