Дитячій лікарні – бути
Можу із задоволенням відзначити, що та ідея, ініціаторами якої стали колишні керівники області, була нашою роботою – роботою Фонду. І її втілено в життя. Сьогодні вже можна сказати про це ствердно – як про вирішене. Хоча я наслухався чимало скептичних запитань і надивився загадкових посмішок на деяких фізіономіях – що це, мовляв, черговий піар, із цього нічого не буде. Найстрашніше, що справді за 20 років у людей втрачено віру в те, що щось можна для них зробити, а зробити можна було дуже багато – ми просто профукали 20 років. Тому я й узявся за цю справу – хоча скажу, що з тими окремими чиновниками, з якими мені довелося працювати, погоджуючи питання проектування, треба мати сталеві нерви.
Я уявляю, як іншим важко щось будувати. Таке ставлення треба ламати. Інакше – крах. Сьогодні, коли будівництво йде на повен хід, а нас із Фондом так потихеньку відсунули – начебто це все саме собою відбулося. Мені дуже не хочеться, щоб у майбутньому навколо цього об’єкта ходили нездорові чутки. І ми будемо контролювати. Нехай ця моя заява буде дружнім попередженням і побажанням для всіх, хто пов’язаний із цим. Заради об’єктивності відзначу – треба подякувати нинішньому губернаторові Е.Л. Матвійчуку за те, що він вирішив питання фінансування на цей рік. Це йому зарахується у позитив його роботи в нашій області.
Але вже сьогодні треба думати про наступний етап – оснащення лікарні найсучаснішим устаткуванням. На складі сьогодні лежить комп’ютерний томограф, ангеограф і цифровий рентген – їх треба негайно встановити в реконструйованих приміщеннях. На це потрібно близько 500 тис. грн. Грошей немає таких, тому сьогодні розпочато роботу зі спонсорами. Будемо їх шукати і клянчити. Сподіваюся, що це ми вирішемо. А загалом на придбання нового обладнання і медапаратури передбачено в проекті близько 200 млн грн.
І зараз хотілося б, щоб управління охорони здоров’я області разом із керівництвом лікарні вже зараз активно цим зайнялося. Яке, де і коли можна закупити, хочу підкреслити, новітнє, і за нормальну ціну без усіляких, м’яко кажучи, «накруток».
Я усвідомлюю свої слова – скажу ще раз – в області 20 років втрачено – жодних значущих соціальних об’єктів не будувалося. Добудовувалося те, що ще за Радянської влади починалося. Навпаки – розбазарили дитячі садки, санаторії, будинки відпочинку, безліч інших об’єктів. Я не буду говорити про промислові підприємства і агропромисловий комплекс. Це злочин. І за нього, повірте мені, прийде час, відповідатимуть. Нехай ніхто не забуває уроки історії – на території нашої колишньої держави за одне покоління відбулися два величезні потрясіння – революція 1917 року і розвал СРСР. Не хотілося б, щоб це сталося втретє. Історія має властивість розвиватися по спіралі.
Не допустити цього – мудрість наших вождів, усіх нас, повсякденні справи – справи на благо держави і суспільства. Усе інше веде в прірву.
На мій погляд, було б розумно, якщо за кожною значущою лікарнею були закріплені великі бізнесмени, підприємства, які зможуть реально допомагати. І це можна зробити – потрібно одне, щоб цих багатих не доїли у свої кишені на шкоду суспільству. Хоча всі повинні розуміти, що своїм мовчанням ми тільки збільшуємо це лихо і лихо країни, і відкладаємо на якийсь термін розв’язку. Звичайно, тут потрібен об’єктивний аналіз і підхід, чому це відбувається, а не демагогія і злостивість. Зрештою – це наша країна і ми всі відповідаємо за неї. І останнє. Найзначущішу суму перерахував рік тому припортовий завод (п. Горбатко) і Гулієв Р.В. Хочу подякувати їм і всім людям, хто, відриваючи від свого шматка хліба, зробив свій внесок заради дітей.
Віталій ДУДЧЕНКО, голова доброчинної організації «Фонд сприяння діяльності Одеської обласної дитячої клінічної лікарні», народний депутат України І скликання
Що за сухою статистикою?
Одним із блоків програми соціально-економічного розвитку Арцизького району на 2011 рік є охорона здоров’я і реформування охорони здоров’я. Про це ми розмовляємо із заступником головлікаря Арцизького району, депутатом районної ради Євгеном Івановичем ЧЕЛАКОМ.
– Євгене Івановичу, у Татарбунарській районній газеті нещодавно прочитала: «Жодна дільнична лікарня закриватися не буде!» Але ж таку в селі Новоіванівці вже закрили.
– Не закрили, а реформували на лікувальну амбулаторію загальної практики сімейної медицини. Причому – зі збереженням усього медичного персоналу. Гадаю, ми зробили правильно. Адже на утримання лікарні, у якій лежали місяцями зібрані з усього району бездомні, старі самотні люди, ішов майже мільйон гривень. А тепер ними займатиметься відповідна служба. Це був один із наших кроків по шляху втілення в життя першого етапу запропонованої концепції реформи – оптимізації мережі лікувальних закладів.
– Простіше кажучи – скорочення ліжок?
– Саме так. В області на 10 тис. населення припадає 85 ліжок, у нас на перше січня – 65. Після реорганізації Новоіванівської лікарні та скорочення ліжок у центральній районній цей показник знизився до 60. 20 ліжок максимально ми ще можемо згорнути. Якщо більше, обвалиться вся система охорони здоров’я району. Адже потужність діагностичної служби безпосередньо залежить від кількості ліжок.
– Невже центральній районній лікарні загрожує в цьому разі перетворення на звичайну дільничну?
– У будь-якому разі керівництво ЦРЛ робить усе, щоб цього не сталося. А його підтримує колектив, і в органах місцевого самоврядування розуміння є. Для збереження багатопрофільності ЦРЛ пішли на непопулярні заходи: відпустки без утримання і відпрацьовування одного неоплачуваного чергування на місяць для змінного персоналу.
– А чи можна вважати дії щодо збереження матеріальної бази в період оптимізації мережі охорони здоров’я ще і як крок назустріч створенню госпітального округу в Арцизькому районі? Тим більше що його кордони не обов’язково повинні збігатися із кордонами адміністративних районів?
– Гадаю, так. У нас сильна матеріальна база. ЦРЛ побудована за типовим проектом, забезпечена новими електрокардіографами, наркозно-дихальною апаратурою. У нас відкрито філію відділення гемодіалізу обласної лікарні. Працюють 3 штучні нирки, і вирішується питання про розгортання ще трьох.
– Євгене Івановичу, як Ви дивитеся на запропоновану концепцією ідею відкриття лікарських амбулаторій у селах з тисячним населенням?
– Негативно. Сенсу немає. Люди із сіл їдуть, молодь не повертається, смертність випереджає низьку народжуваність. Через років п’ять-десять у селах уже житиме не по 1000, а по 500- 600 чоловік. Тим часом тільки на відкриття таких амбулаторій знадобиться тисяч 300, а то і більше, гривень. А ще треба дати зарплату її 15 працівникам. Придбати апаратуру тощо. Та й хто поїде туди працювати? Нормальний, вибачте, лікар розуміє, що він там як фахівець здеградує. Вірніше купити хороший, з необхідною для існуючих амбулаторій апаратурою лікарський автомобіль, а ФАПам – санітарну машину. Щоб фельдшер у будь-який час доби міг навіть із далекого Острівного за 40 хвилин доставити хворого до райцентру. Щоправда, для цього потрібні добрі дороги. І тут саме реформа може забуксувати. Іншими словами, без реформування інфраструктури реформування охорони здоров’я неможливе.
– Ви у нашій розмові торкнулися болючої теми кадрів…
– На жаль! У нас 33% лікарів пенсійного віку, а 20% – близькі до того. У нас немає психолога, уролога, із семи дільничних терапевтів залишилося три. Багатьох фахівців лише по одному. За останні 10 років до району не приїхав жоден молодий лікар. Та й кого влаштує зарплата 1000 гривень? І все-таки наші підрозділи очолюють фахівці вищої категорії. Щорічно в амбулаторно-поліклінічних закладах здійснюється понад 300 тисяч відвідувань лікарів. «Швидка допомога» обслуговує в середньому 15 тисяч викликів. Проводиться близько 2 тисяч операцій, приймається понад 500 пологів, 35 тисяч рентгендосліджень, близько 700 тисяч – лабораторних і 12 тисяч – ультразвукових. Близько 80 тисяч захворювань у хворих виявляються вперше у житті… Я не випадково навів цю суху, на перший погляд, статистику. Бо свідчить вона про дуже непросту, напружену працю всіх, хто відповідальний за здоров’я, а то й за життя людей.
Таїсія БАРАНОВА,спецкор «Одеських вістей»,м. Арциз
