Їм не забути тих днів

У низці всенародних скорботних днів своє особливе, печальне, місце посідає 26 квітня. Чверть століття тому сталася аварія на Чорнобильській атомній електростанції, яка набула масштабу планетарних надзвичайних ситуацій. В Україні від чорнобильської катастрофи постраждали понад два мільйони чоловік. Понад 660 тисяч наших співвітчизників піддалися радіоактивному опроміненню. Тільки до 1994 р. померли понад 125 тисяч чоловік, що стали жертвами атомної трагедії.

І сьогодні ми, відчуваючи наслідки аварії на ЧАЕС, віддаємо данину пам’яті ліквідаторам, які, жертвуючи життям, працювали в небезпечній зоні. В Одеській області, як і в усій країні, повсюди пройшли заходи, присвячені 25-й річниці аварії на ЧАЕС, у церквах відбулися богослужіння, до пам’ятників і могил учасників ліквідації наслідків трагічного вибуху покладали квіти й вінки.

У низці численних заходів знаковим стало відкриття у воєнно-історичному музеї Південного оперативного командування нової експозиції «Чорнобиль – місце подвигу воїнів». Перед її відкриттям нині живі-здорові ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС, удови загиблих офіцерів, що виконували завдання в зоні радіоактивного зараження, воїни ПівдОК взяли участь у зборах, присвячених трагічній даті.

З теплими словами до них звернувся генерал-лейтенант у відставці Микола Шмаль. У 1986 році, будучи заступником командувача військ Одеського військового округу, він очолив оперативну групу з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і зазнав на собі всіх негараздів тієї, воістину суворої й по суті фронтової, пори. У ті дні ще раз підтвердився факт, що в годину всенародного лиха першими там, де тяжче й небезпечніше, були люди в армійській формі. У перші тижні в зоні трагедії опинилися тисячі солдатів і офіцерів. Микола Шмаль із тривогою говорив про те, що сьогодні «чорнобильці» потребують якіснішого соціального захисту з боку держави, про потребу доносити правду про Чорнобильську трагедію до молодого покоління. Про це ж сказали голова громадської організації «Інваліди Чорнобиля за соціальний захист» полковник запасу Віктор Щербина, завідувачка воєнно-історичного музею ПівдОК, учасниця бойових дій у ВОВ Валентина Лучинкіна та інші.

Багато ліквідаторів і вдови загиблих офіцерів були визнані гідними пам’ятної відзнаки «25 років героїчного подвигу», цінних подарунків, почесних грамот. Їх вручили начальниця Головного управління праці та соціальної політики Одеської облдержадміністрації Ірина Маркевич і начальник штабу – перший заступник командувача ПівдОК генерал-майор Ігор Федоров. Серед нагороджених – генерал-лейтенанти у відставці Микола Шмаль, Микола Домишев, генерал-майор у відставці Антон Михайлець, полковники у відставці Борис Малюдченко, Юрій Бесталанний, а також Людмила Пузач, Людмила Григор’єва, Любов Тодорова, Валентина Зотова, Вікторія Семенова.

Учасники зборів зацікавлено оглянули нову експозицію музею, де представлені хвилюючі експонати тих днів, коли воїни, зокрема 262-го полку цивільної оборони ОдВО, ліквідували наслідки вибуху на атомній електростанції. Тепер з ними ознайомлюватимуться відвідувачі музею, яких, як сказала Валентина Лучинкіна, буває дуже багато.

Віктор МАМОНТОВ,«Одеські вісті»

На Чорнобиль журавлі летіли…

Виклик з військкомату 1 травня прибути до військової частини у Червонознам’янці військовозобов’язані сприйняли як наказ. Там розгортався кадрований полк цивільної оборони з військовозобов’язаних запасу Іванівського, Балтського, Великомихайлівського та інших районів. 2 травня потягом всіх відправили до 30-кілометрової зони. Серед тих людей був і Костянтин Марков з Червонознам’янки.

Полк розташувався біля села Старі Соколи. Начальником штабу полку був Віталій Примак – офіцер надзвичайно відповідальний та порядний, добрий організатор та мудрий керівник. Проживали ліквідатори в палатках терміном до 40 – 45 діб.

Основним завданням було проведення дезактивації та дегазації автотранспорту на ПУСО-1 (пункт спеціальної обробки), ПУСО-2, ПУСО-3, вимірювання радіації. Кожному виділили дозиметра. Мало хто розумів тоді, яка страшна біда радіація. Найнебезпечніше було працювати на ПУСО-1, де доводилося провадити спеціальну обробку машин, які працювали безпосередньо в зоні четвертого енергоблоку.

Костянтин Миколайович Марков відзначає, що взаємовиручка, допомога та відповідальність стали основними критеріями в роботі ліквідаторів. Ніхто не чекав нагород та визнання. Просто виконували свій обов’язок. За 40 – 45 діб кожен знову звик до військової форми, уставних норм життя, польової кухні. Кухарі Михайло Комарницький, Володимир Обуховський та Микола Тодоров готували смачно, намагаючись урізноманітнювати меню. Начальником забезпечення полку був офіцер запасу Анатолій Антропов з Іванівки. Він не тільки постачає якісними продуктами харчування, а й доставляв посилки і бандеролі від рідних.

Розповідаючи про перебування в 30-кілометровій зоні, згадуючи однополчан, Костянтин Миколайович говорить, що все було ніби вчора, а не 25 років тому. На жаль, період перебування в радіаційній зоні залишив свій відбиток на здоров’ї. Багатьох ліквідаторів вже немає серед нас. Світла їм пам’ять.

К. Марков, як завжди, серед людей і працює для них. Він – головний спеціаліст з соціальних питань ПСП «Дружба народів», очолює спілку «чорнобильців» Червонознам’янської сільської ради, де мешкає 39 ліквідаторів, допомагає вирішувати їх проблемні питання. Значну допомогу надають селищний голова Червонознам’янки І. Войніков, директор ПСП «Дружба народів» В. Бондар.

Як і всі учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Костянтин Марков сподівається, що будуть виконані всі державні програми щодо підтримці ліквідаторів.

Лариса ТОКАР, смт Іванівка

Лист прийдешнім поколінням

Підчасскорботногомітингу, приуроченого25-йрічниціЧор­нобильськоїкатастрофи, уБерезівцібулозакладено, освяченотавстеленоквітамипершийкаміньмонумента, якийзапланованозбудуватинаалеїВічноїСлави.

Березівчани написали листа прийдешнім поколінням, який буде зберігатися у металевій капсулі.

Лише через чверть століття відкрито заговорили про те, що сталося під час катастрофи. Це в своєму виступі підкреслив голова Березівської райдержадміністрації Василь Арнаут. Він пригадав події тих часів та помилки керівництва країни, які так дорого коштували народові. Наразі за проявлену сильну позицію керівник РДА подякував Президенту України В.Ф. Януковичу, який розповів світовій спільноті правду про трагедію. Люди повинні розуміти, чого можна чекати від «мирного» атому. Голова райдержадміністрації висловив щиру вдячність учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та попросив вибачення за недодані піклування й увагу, які, на його думку, будуть пріоритетними у роботі виконавчої гілки влади.

Від депутатського корпусу до присутніх звернувся голова Березівської райради Олег Богоміл, який пригадав жахливі епізоди з життя мільйонів людей. Звучали слова: «радіація», «зона відчуження», «ліквідатори». Потім він вручив почесні грамоти.

На мітингу виступили голова районної спілки «Союз. Чорнобиль. Україна» Василь Волков, настоятель Свято-Миколаївського храму протоієрей отець Петро, який відслужив молебень.

Присутні почули імена героїв, своїх земляків, які вели бій з невидимим ворогом – радіацією. Їм голова РДА В. Арнаут і міський голова В. Григораш вручили медалі та відзнаки.

Наталія САМОЙЛЕНКО,власкор «Одеських вістей»,Березівський район

Вшановуючи подвиг ліквідаторів

З нагоди сумних роковин Чорнобильської трагедії у Любашівці, біля підніжжя пам’ятної стели загиблим і померлим ліквідаторам, відбувся мітинг-реквієм. Його відкрив Любашівський селищний голова Геннадій Павлов.

Голова райдержадміністрації Олексій Вовк і голова райради Євдокія Байдиш у своїх ви­ступах наголошували, що неймо­вірними зусиллями, а часом і ціною власного життя, героям-ліквідаторам вдалося приборкати ядерну стихію. Серед них було понад сто жителів Люба­шівського району.

Голова районного осередку Всеукраїнської асоціації «Союз. Чорнобиль. Україна» Петро Губай зазначив, що за 25 років через хвороби, отримані внаслідок радіаційного опромінення, в районі померло 25 «чорнобильців».

Хвилиною мовчання вшанували присутні пам’ять героїв-лікві­даторів і поклали до підніжжя стели живі квіти.

З нагоди 25-ї річниці Чорно­бильської катастрофи люба­шівцям-«чорнобильцям» було вручено ювілейні відзнаки, десятьох з них удостоєно ордена «За мужність», а очільник осередку Петро Губай отримав ще й Почесну грамоту Одеської обласної ради.

Юрій ФЕДОРЧУК,власкор «Одеських вістей», Любашівський район

Найгіркіший полин – чорнобильський

З нагоди 25-ї річниці катастрофи на ЧАЕС в райцентрі відбувся мітинг, присвячений відкриттю Пам’ятного знака.

Голова районної ради О. Мазур, заступник голови райдержадміністрації М. Чабан, селищний голова Іванівки

В. Хобта у своїх виступах щиросердно подякували учасникам ліквідації аварії за мужність, героїзм, самовіддане виконання військового та громадянського обов’язку. Про цю трагедію пам’ятатиме ще не одне покоління українців, росіян та білорусів, яких найбільше накрила своїм чорним крилом ця катастрофа, підкреслили вони у своїх виступах.

Відкриття Пам’ятного знака – це не данина ювілейній даті, а символ нагадування про загальну біду, що трапилася чверть століття тому. Пам’ятний знак «Дзвони Чорнобиля стукають в наших серцях» виготовлено за проектними ескізами головного архітектора району І. Бровкіна. Встановили його спеціалісти приватного підприємства «Мазур – Копач».

Присутні на мітингу висловили сподівання, що Пам’ятний знак стане останнім скорботним символом нашого часу.

Наш кор., смт Іванівка

Пропустили крізь серця

З метою гідного вшанування муж­ності, самовідданості і високого професіоналізму учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у районному Будинку культури пройшли урочисті заходи, в яких взяли участь ліквідатори, керівники підприємств, установ та організацій, представники органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, жителі району. Всі ліквідатори відзначені подяками райдержадміністрації та райради, нагороджені нагрудним знаком «25 років героїчного подвигу» та отримали матеріальну допомогу.

Після закінчення офіційної частини учасники переглянули тематичну програму «Пропусти Чорнобиль крізь серце», підготовлену колективами РБК, вихованцями та викладачами дитячої музичної школи, аматорами району.

Микола МЕЛЬНИК,смт Красні Окни