Не «ліс рук»,
а мисляча дитина
Юлія Анатоліївна Ковальчук – учителька 2 «Г» класу Одеської спеціалізованої школи №10 імені льотчиків-космонавтів Г.Т. Добровольского та Г.С. Шоніна. Працює за спеціальністю лише другий рік. Ми зустрілися з нею в Москві на ювілейних Міжнародних педагогічних читаннях «Як любити дітей».
Успішно закінчивши педучилище, вступила до Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського на факультет початкової освіти. Одразу по закінченні університету дівчині нагодилася робота з хорошою зарплатою в престижній фірмі. Вирішила попрацювати, але надовго її не вистачило. Пішла викладати до школи. При першій нашій зустрічі Юлія розповідала:
– Пропрацювавши рік у навчальному закладі, я відчула, що полишає натхнення, вже не можу знайти підхід до дітей. Я втратила щось дуже важливе. Я стала шукати способи «розбудити» себе. І випадково довідалася про семінар Шалви Амонашвілі, який мав відбутися в Білгороді-Дністровському. Там і познайомилася з Гуманною педагогікою й такою незвичайною людиною, як Шалва Олександрович.
П’ятиденний авторський семінар видатного вчителя, академіка РАН та іноземного академіка Української академії наук, доктора психологічних наук, професора Московського міського педагогічного університету й десятка закордонних вузів, зокрема й Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського докорінно змінив її педагогічний світогляд.
– Багато що переосмислила й зовсім інакше подивилася на свою роботу, – поділилася своїми враженнями від семінару Юлія Анатоліївна. – Мені так захотілося скоріше зайти до класу і передати цей вогник своїм дітям! Після семінару я вирішила, що неодмінно мушу потрапити на Міжнародні педагогічні читання до Москви…
Це було незабутньо. Я спілкувалася з дуже цікавими людьми, відвідувала майстер-класи. Довідалася, наскільки глибоко можна проникнути у смисл понять, слів і таким чином свідоміше ставитися до тих повідомлень, які вони в собі несуть. Навчилася міркувати над своїм внутрішнім світом, удосконалюватися. І зрозуміла, що цей досвід можна й потрібно донести до дітей.
Разом із заступником директора з навчально-виховної роботи Наталією Кривенко я присутній на уроці у Юлії Ковальчук у другому «Г» класі. Тема звичайна, планова – «Наголошені та ненаголошені звуки». Але у вчителя, що працює за методиками Гуманної педагогіки, на першому місці не предмет, а учень.
Особистісне спілкування – це ізюминка Гуманної педагогіки. У ній є прийом спілкування «на вушко». Якщо учень здібніший, учитель нашепне йому складне завдання. А хто йде повільно, того можна підбадьорити, сказавши, що він іде у вірному напрямі. І тоді кожен учень досягає свого успіху. Для нього кожен урок – перемога над самим собою. Ось це й буде педагогічний рух від успіху до успіху.
На уроці не буде «лісу рук». Це, безсумнівно, послугує приводом для несхвальних зауважень із боку комісій, що відвідують школу. Але збагнімо: якщо всі учні відразу після запитання вчителя підняли руки, отже, питання надто просте і не треба було над ним міркувати. «Ліс рук» виховує дрібну, бездумну людину. А от якщо вона міркує, шукає і знаходить свою відповідь, тоді в суспільстві з’являться мислителі, мудреці. Коли це буде? Коли до шкіл прийде гуманно-особистісна педагогіка, коли школа стане школою духовного сходження, бо розвиток людини без уваги до її внутрішнього, духовного світу не має майбутнього.
Валерій Кучеровський, керівник Одеського обласного центру Всеукраїнської асоціації Гуманної педагогіки
«Артек» – це свято, що в серці навіки
Десять вихованців гуртків позашкільних закладів Одеси, Котовська, Ананьєва взяли участь у профільній оздоровчій зміні міжнародного дитячого центру «Артек», присвяченій першому польоту людини у космос. Усі діти – призери різних фестивалів, виставок, змагань зі спортивно-технічної та науково-технічної творчості, Всеукраїнського конкурсу «Сузір’я».
Організатори зміни, яка проходила під девізом «Від захоплення до професії», зробили все можливе для популяризації творчого, інтелектуального, технічного розвитку школярів, змістовного дозвілля.
Про свої враження розповіли вихованці гуртків науково-технічного підрозділу Обласного гуманітарного центру позашкільної освіти та виховання.
Віктор Жучков, учень 5-го класу школи-інтернату № 6 міста Одеси:
– Ми навчалися у школі «Артека» за програмами наших шкіл. Усі класи, кабінети школи – дуже сучасні, з інтерактивними дошками, комп’ютерами, чудовими меблями і великою кількістю квітів. У класі по 20 учнів. А домашнє завдання нам не задавали, що усіх дуже потішило. Тому ми активно відвідували астрономічні, автомодельні, авіамодельні, ракетомодельні гуртки, фотостудію, спортивні секції, ізостудію і танці. Особисто мені подобався екзотичний гурток, де будувалися і запускалися яскраві ошатні повітряні змії. Наприкінці зміни ми всі одержали відомість навчальних досягнень, де були виставлені оцінки, які ми одержали в артеківській школі.
Ілля Федоренко, учень 6-го класу гімназії № 4 міста Одеси:
– «Артек» – це не тільки розчинені двері у світ знань і захоплень, але й місце проведення яскравих свят і фестивалів, наукових дискусій і тренінгів, ділових ігор. У нас на зміні був проведений грандіозний всеукраїнський фестиваль технічної та аерокосмічної творчості. Провадилися захоплюючі перегони керованих моделей на землі, на воді й у повітрі, битви роботів, оригінальні змагання з комп’ютерних ігор. А крім того, ми чудово відсвяткували День космонавтики і 50-річчя першого польоту людини у космос. Щодня плавали у 50-метровому басейні з підігрітою морською водою. А піщаний артеківський пляж розташований за 100 – 300 метрів від корпусів. Були у нас морські прогулянки на катері, відвідування дельфінарію. Переглядали цікаві кінофільми. Дискотеку організовували для нас щовечора! Автобусами вивозили на екскурсії до Ялти, Лівадії, Алупки. Тепер точно знаю: «Артек» – це свято, що в серці навіки…
Валентина КИСЕЛЬОВА, завідувачка відділу Обласного гуманітарного центру позашкільної освіти та виховання
