Радісна звістка надійшла до приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»: найдосвідченіший дунайський капітан Анатолій Голинський нагороджений орденом «За заслуги» I ступеня. Уперше в історії пароплавства його працівник удостоєний такої високої нагороди, відзначив на урочистих зборах з нагоди Дня флоту голова правління ПАТ «УДП» Юрій Розвозчик. А тим часом у Києві капітан Голинський приймав нагороду з рук Президента України Віктора Януковича.
Анатолій Голинський працює на Дунаї з 1951 року. Починав матросом, з 1968 року – капітан. Удостоєний орденів Леніна, «За заслуги» III і II ступенів, Трудового Червоного Прапора. Нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України. Заслужений працівник транспорту України, Почесний працівник Міністерства морського флоту СРСР.
У Дунайському пароплавстві нагороджений Відзнакою «За безаварійну роботу» за 35 років.
Капітан теплохода «Рибінськ» УДП – унікальна людина, яку можна вважати національним надбанням України. Про Голинського уже зараз говорять: легенда. Екіпаж на «Рибінську» практично постійний. Голинський впевнений, що це запорука не тільки доброго технічного стану судна, але й злагодженої, чіткої роботи. Нехлюї і нездари у Голинського не затримуються. Але якщо хочеш стати добрим фахівцем – кращої школи не знайти.
На «Рибінську» Голинський четвертий десяток років. А сам буксирштовхач, збудований у Будапешті, бігає з 1968 року. Судно підтримується в такому стані, що у будьяку хвилину готове знятися з якоря і вирушити у рейс.
Головне – любити свою справу, це основа успіху у професії, вважає Голинський. Самто він без неї вже не уявляє себе, свого життя. Як сталося, що хлопчика із «сухопутнього» Ананьєва, з півночі Одещини, який вступив спочатку до Одеського художнього училища, захопила водна стихія? Випадковість? Доля? Але влучення точне. Теперто неможливо собі уявити Голинського без Дунаю, а Дунай і пароплавство – без відомого капітана. Голинський на Дунаї – як риба у воді. З вуст у вуста передаються розповіді про те, як Капітан відчуває річку і машину, знає кожен вигин Дунаю, кожен метр фарватеру. Анатолій Григорович підтверджує: мені карти не потрібні, і без них можу описати весь шлях від Ізмаїла до Регенсбурга. А скільки у пароплавстві живе історій про те, як Голинський водив свій «Рибінськ», коли весь Дунай стояв (мовляв, неможливо рухатися)! А скільки на його рахунку придумок, як зробити роботу штовхача ефективнішою! Ініціативний, навіть авантюрний, але грамотний капітан. Приємно, що й держава оцінила «першорядні» заслуги дунайського Майстра.
