Чому Рені грає за Кілію?
Спробуйте розв’язати задачку. На зелений газон вийшли дві футбольні команди – «Рені» та «Кілієць», при цьому у грі взяли участь 16 жителів Рені і 6 уродженців Кілії. Питання: як таке могло статися?
…Ми прийшли на стадіон «Водник» Ренійського порту, коли зустріч – одна восьма фіналу на Кубок Одеської області з футболу під патронатом Едуарда Матвійчука – уже розпочалася. Можна було щиро поспівчувати командам, які ганяли м’яч у сорокоградусную спеку, але, поспостерігавши за реакцією трибун, я запідозрила, що сонячний удар одержали глядачі. Поводилися ренійці дивно – одні, як і личить, уболівали за земляків, інші голосно скандували: «Кілія!» Пенсіонер Віктор Гулько, що сидів поруч, прояснив ситуацію:
– За команду з Кілії грають п’ять ренійських хлопців. У Кілії футболістам добре платять, а нашим, ренійським, – ні. Тому наші найкращі футболісти і «перебігли» до іншої команди.
І, зітхнувши, літній чоловік додав:
– От часи настали: гроші вирішують усе…
Цю інформацію, яка була знайома вже всім уболівальникам, а на стадіоні зібралася пристойна кількість людей, підтвердив інспектор матчу, представник Асоціації сільського футболу Одеської області Петро Барков:
– Найкращі ренійські футболісти оформили кілійську прописку, тому з формальної точки зору питань немає жодних. А з моральної? Де патріотизм? Готуєш кожного року спортсменів, а потім їх хтось переманює грішми. В результаті футбол у провінції чахне.
До того, що Андрій Шевченко, найкращий футболіст України, став предметом купівлі «Мілану» та «Челсі», ми якось звикли. Але в цьому разі ідеться ж не про професійний клубний, а про аматорський футбол.
Поміркуймо: яка мета проведення турніру серед сільських районів Одеської області? Мабуть – розвиток футболу у районах, пропаганда спорту та здорового способу життя, залучення до фізкультурного руху якнайбільше молоді. А що ж на практиці? Навіщо довгі роки піднімати спортсмена, якщо готового хорошого гравця можна просто купити? Знайшов спонсора – і перемога в кишені.
– Але чому у Кілії зуміли знайти кошти на утримання збірної району, а у Рені – ні? – запитує Микола Бартян, який усе життя пропрацював учителем фізкультури і «закохав» у футбол сотні хлопчиків. – Від виборів до виборів я прошу кандидатів: зверніть увагу на развиток спорту. Всі обіцяють. А потім забувають. Спасибі, Ренійський порт, попри скрутний фінансовий стан, утритмує спорткомплекс «Водник». А в чому проявляється піклування влади?
Скажемо більше – у селах Ренійського району немає жодного спортінструктора. А під час оптимізації системи органів виконавчої влади в Ренійській райдержадміністрації мають намір скоротити… відділ у справах молоді та спорту.
На сьогодні в Ренійському районі секція футболу є тільки у дитячоюнацькій спортивній школі. Дорослі ж ганяють м’яч самі, залучаючи тренера на громадських засадах. Як сказав головний арбітр матчу Аркадій Рахманюк, багатьом футболістам явно бракує «фізики». А це – наслідок відсутності системної підготовки.
Треба віддати належне Кілійському району: і голова районної ради Володимир Борисович Боделан, і голова райдержадміністрації Іван Іванович Поджаров розвиткові фізкультури та спорту приділяють найпильнішу увагу. Скажу більше – Поджаров особисто очолив районну федерацію футболу. І ось результат: команди є не тільки на провідних підприємствах міста, але й у селах Шевченкове, Старі Трояни, Фурманівка, Приозерне, Приморське, Новоселівка, Василівка та Трудове. Футбольний рух набирає темпів і вже охоплює сотні людей. А те, що Кілійський район пішов на меленькую хитрість і вирішив зміцнити свою збірну найкращими гравцями із сусіднього міста (в обласних змаганнях з мініфутболу Ренійська команда посіла перше місце), пояснити просто: за умовами турніру на Кубок губернатора переможець одержить стадіон. Точніше мільйон гривень на спорудження нового стадіону. Як то кажуть, гра того варта!
Зустріч у Рені завершилася, як і слід було сподіватися, з рахунком 3:0 на користь Кілії, при цьому два м’ячі у ренійські ворота забили ренійські ж хлопці Валентин Терзі (визнаний найкращим гравцем області з мініфутболу) та Сергій Бутур.
Ось така з ренійським футболом вийшла незадача. Згадуються слова, сказані Віктором Радченком, учасником Олімпіади у Барселоні, який зріс у Рені і зараз тут живе: «У Ренійському районі спортсмени є – спорту немає».
Антоніна БОНДАРЕВА,
власкор «Одеських вістей»,
Рені – Кілія
Фото авторки
Регата опустила вітрила
Закінчилися семиденні перегони крейсерських яхт «Кубок портів Чорного моря».
У шістьох залікових групах переможцями виявилися чотири одеські екіпажі. Інші перші місця дісталися спортсменам із Херсона та Южного. Приз за абсолютну швидкість одержала яхта «Маестро» (капітан Олег Сташкевич). Хто програв? На загальну думку, їх не було!
Мінлива погода дала 42 учасникам змагання змогу показати своє вміння «ганяти» у різних умовах. Регата підтвердила, що вітрила наповнюють любов’ю до моря людей різного віку. Так, наймолодшими яхтсменами виявилися хлопчаки Олександр Жуков та Єгор Димитрієв. Їх повітав найстарший учасник вітрильних перегонів Ігор Гайдукевич. Подякувавши директорові регати Сергію Черв’якову, він сказав, що ці щорічні змагання організовані блискуче. Перегони відбуваються вже в одинадцятий раз. Причому два останні роки – під патронатом Президента України.
Кубок притискала до грудей школярка Катерина Крутоголов, дочка капітана яхти «Акварель». Найкращу нагороду одержав яхтсмен Віктор Кринецький. У мить вручення медалей йому подзвонили, щоби повітати з народженням дочки.
Нещодавно заснований додатковий приз імені легендарного одеського яхтсмена Генріха Іттера одержала яхта з Южного «Freelander».
Вітрила складені не надовго. Ще цього літа належить змагатися на приз губернатора, потім – Кубок Чорного моря.
Владислав КІТІК,«Одеські вісті»
Фото Анатолія Вакуленкаі автора
Календар чемпіонату України з футболу 2011-2012 першої ліги
16 липня – ФК «Одеса» – «Енергетик»
23 липня – «Сталь» – ФК «Одеса»
30 липня – ФК «Одеса» – «Олимпик»
6 серпня – «Нафтовик» – ФК «Одеса»
13 серпня – ФК «Одеса» – «Арсенал»
20 серпня – «Зірка» – ФК «Одеса»
26 серпня – ФК «Одеса» – МФК «Миколаїв»
31 серпня – «Нива» (Вінниця) – ФК «Одеса»
5 вересня – ФК «Одеса» – «Динамо2»
10 вересня – ФК «Львів» – ФК «Одеса»
17 вересня – ФК «Одеса» – «Закарпаття»
24 вересня – ФК «Одеса» – «Металург» (Запоріжжя)
30 вересня – «Буковина» – ФК «Одеса»
5 жовтня – ФК «Одеса» – «Кримтеплиця»
10 жовтня – ПФК «Севастополь» – ФК «Одеса»
16 жовтня – ФК «Одеса» – «Геліос»
22 жовтня – «Титан» – ФК «Одеса»
Ігри проходять на полях команд, зазначених першими.
ФК «Одеса» приймає на стадіоні «Спартак».
Закоханий у небо
Віталій Віюк виріс в родині військовослужбовця. Розповіді батька, учасника бойових дій в Афганістані, про бойову підтримку авіації запали в душу юнака назавжди. А вже років з десяти він твердо вирішив – буду літати, стрибати з парашутом.
Час минав, а мрія про небо тільки міцніла. І ось цього літа стався унікальний випадок. Класний керівник 11А класу Комінтернівської школи В. Кириченко, відправляючи на літо своїх підопічних, побажала їм приємного та насиченого відпочинку. Як у воду дивилася.
Пройшовши відповідну підготовку на базі Одеського обласного авіаційноспортивного клубу, який очолює Олександр Астанков, на аеродромі поблизу села Кремидівки під керівництвом інструктора з парашутнодесантної підготовки Вадима Терзі Віталій Віюк здійснив свій перший стрибок. До речі, йому виповнилося якраз сімнадцять років.
Цей день він запам’ятає на все життя. Стрибки провадилися з висоти 800 метрів, із літака АН2. Декілька хвилин перебування у владі повітряного океану – і Віталій знову на землі. Але там, вгорі, залишилися мрії повернутися і знов стрибати, і знов повертатися на землю.
Це Віталій зрозумів, коли отримав свідоцтво парашутиста. Хай щастить тобі, юначе. Хай збуваються твої мрії.
Борис СЕРГЕЄВ, Комінтернівський район
Спорт і журналістика
Місцеві ЗМІ не обділяють увагою змагання, проведені в Ізмаїлі та на виїздах. Але… Досвідчені тренери, вболівальники, авторитетні спортсмени не раз висловлювали авторові цих рядків свої зауваження (а то й роздратування) щодо написаного про них. Але ж названі категорії людей – найвимогливіші читачі! І тим, хто пише про спорт, не слід цього забувати.
Розпочну з термінології, зі стилістики. Смішно, помоєму, називати чемпіоном 810річного хлопчика, переможця дитячоюнацького турніру. Він лише переможець. Збито шкалу цінностей, яку саме журналіст повинен установлювати і підтримувати. Слово «чемпіон» завжди мало і зараз має прив’язку до змагань високого рівня, до великого спорту. Та й не педагогічно величати так початківця. Описуючи невелику перемогу високим стилем, ми псуємо дітей, заражаємо їх зоряною хворобою.
Рядові турніри подаються як чемпіонати світу і континенту. Ну хто, наприклад, повірить заголовку: «На чемпіонаті Європи – спортсмени з Ларжанки»?! Прямотаки НьюВасюки і міжпланетний шаховий турнір! Ще один заголовок переді мною: «Ірикумидзю та ірикумиго». У замітці – жодного слова про те, що це за єдиноборство таке, з чим його їдять.
Побажання тим, хто пише на тему спорту: більше консультуйтеся з професіоналами. Слава Богу, спортивних гуру у нашому місті вистачає.
Валерій МЕССОЙЛІДІ
