Гадати чи ворожити?
Якщо маєте українську мовну спрямованість, то, певна річ, казатимете ворожити, як говорив і Шевченко (Заворожи мені, волхве) чи як твердить приказка Хто ворожить, той душею наложить.
Якщо ж ви із Суржикевичів, то звісно, скажете гадати, як-от щойно долинуло з радіо: Печуть пиріжки, по яких гадають про майбутнє. Але чи маєте ви на це право? Народномовний і класичний літературний матеріал каже, що НІ. Погляньмо: Молитву мовляє, а про шахрайство гадає (приказка) тобто, думає, Лину я лину, думку гадаю, і ніби серце відпочиває (Шевченко). Можна навести ще сотні прикладів, у яких українське гадатиеквівалентне (за Грінченком) російським дієсловам думать, размышлять, полагать, а не предсказывать будущее чи колдовать, що є відповідниками українському ворожити.
Підкріплює цю думку і гадати з часткою -ся: Якби так малось, як гадалось (приказка).
А насамкінець – для розваги – поетична паралель:
рос. укр.
– Вы полагаете, – То ви гадаєте,
все это будет носиться? все оце будуть носити?
– Я полагаю, что все это – Я так гадаю, що все
следует шить (Б. Окуджава) оце слід-таки шить
(З усних, ніде не друкованих,
але часто співаних по кухнях
перекладів Бориса Нечерди).
Гостювати чи гостити?
Перше – це бути в гостях самому; друге – приймати гостей у себе (Зараз почали гостити мене вареними яйцями і паляницею – Г. Барвінок).
Грати чи гратися?
Вище ми розглядали зв’язки дієслова гратив реченні (див. «Знахідний відмінок»). Настала черга значеннєвих відтінків самого дієслова. Коли українці грають, а коли граються? Як ідеться про музичні інструменти, або спортивні чи настільні ігри, то грають. Граютьтакож весілля (хоч можуть його і справляти). Про щось дуже швидке в рухах, миготливе чи блискуче теж кажуть, що воно грає(У лузі маківка весною зацвіла… Бабок, метеликів над нею граєсила – Гребінка; Красно граєвесняне сонце на чистому небі – Мирний). Про мед, пиво теж кажуть грає(рос. бродит).
Вислови: грати конем(тобто, гарцювати),риба грає(коли вона вискакує з води), язиком грати(що означає підлещуватись до когось),море грає(тобто штормить).
Про те ж, що пов’язується із забавками, кажуть гратися(З собакою онучок грався – Шевченко). Тож коли росіянин скаже дети играют,ми кажемо діти граються.«Русскоязычные» одесити теж так кажуть (чи казали). Читаємо, наприклад, у давнього нашого земляка В. Жаботинського: «Господи, как это безжизненно выходит по-русски: «Играли в мяч». Не играли, а игрались; не в мяч, а в мяча».
Далі Жаботинський мовить про одеські вулиці, де – «несколько поколений неметенного смитья»(підкреслення – наше). Чи не засвідчує це ще раз українського коріння «одеської» мови?
Дружити, дружитися
Широко вживані слова у першому своєму значенні: З москалем дружи, а камінь за пазухою держи (приказка), Якби ми з вами подружились, багато б дечого навчились (Шевченко). Зате в другому своєму значенні (брати шлюб) ці слова тепер забуті, оскільки перекладний Словник вивів їх за позначку рідко вживаних. Тимчасом, вони дуже промовисті. От як читаємо у Свидницького: Тому сина женити…, тому дочку дружити. Або в Марка Вовчка: Не хтів ані дружитись, ані вдома жити – чумакував. З радіо ж долинає:поодружували дітей.А чи не зручнішим до вимови і не таким «залітературеним» було б народомовне: подружили дітей?
