Життя людей складається по-різному. І на долю жінок-матерів випадають часом дуже непрості випробування. Так відбувається, наприклад, коли в родині з’являється незвичайна дитина. Незвичайна у тому плані, що вона не проявляє особливого інтересу до того, що діється навколо, а зосереджена на якомусь своєму внутрішньому світі, рідко можна побачити її радість або гнів, вона довго не починає розмовляти, замінюючи спілкування жестами. А матерів найчастіше заспокоюють: мовляв, нічого, переросте й буде такою, як її однолітки. Але саме в цьому очікуванні кращого й криється головна небезпека для аутичної дитини.
Аутизм – це розлад, що виникає внаслідок порушення розвитку головного мозку і характеризується вираженим всебічним дефіцитом соціальної взаємодії та спілкування, а також обмеженими інтересами і повторюваними діями. Усі ці ознаки проявляються у віці до трьох років. І реагувати на них потрібно одразу. У противному разі буде упущено час, коли маляті можна допомогти, підштовхнути механізми розвитку.
Мені із синочком Ванею пощастило, оскільки ми одразу потрапили до досвідченого невропатолога. Діагноз «аутизм» спочатку залишався під сумнівом, були сумніви, чи чує мій син? Нам пояснили, що треба постійно розмовляти з дитиною, навіть якщо здається, що вона не чує й не бачить. Поступово стала вимальовуватися точніша картина його стану. Але найголовніше полягає в тому, що з дитинства Вані надавалася необхідна медикаментозна допомога, провадилася медикопсихологічна корекція.
Звичайно, були у мене і депресія, і напади розпачу. Дуже допоміг чоловік Віктор, який не злякався труднощів. Ми разом вірили в нашого сина й почали боротися за його одужання.
За кордоном уже давно для допомоги аутичним дітям використовують метод дельфінотерапії, який допомагає в розвитку уваги, мислення, мовлення. І найголовніше – допомагає малятам знайти друзів серед дельфінів, бо в «аутят» однією з головних проблем є проблема соціалізації та розвитку комунікативної сфери. Унікальний природний ультразвук і вібрація дельфінів впливають благотворно на мозок, пам’ять, мовлення. Поки що ніхто у світі ще не розгадав цей унікальний феномен, але він існує й офіційно визнаний.
Ми довідалися, що в Одеському дельфінарії «Немо» групою молодих ентузіастів теж розвивається цей напрям досліджень. Коли синочку виповнилося 5 років, нам вдалося вперше потрапити на курс дельфінотерапії. Ваня, який дуже любить воду, спочатку ставився до всього з побоюванням, але через 10 – 15 хвилин освоївся. А після закінчення курсу буквально перемінився. Тоді в нього одразу покращився очний контакт, він став менше дивитися убік. З’явилася здатність фокусувати увагу. Він почав помічати людей, тварин, проявляти почуття, обіймаючи й цілуючи батьків. Ми були посправжньому щасливі!
Тепер Ваня розуміє мову. Трохи розмовляє. Відповідає на запитання. Став життєрадіснішим.
Я точно знаю: треба не здаватися, не опускати руки, а шукати шляхи надання допомоги своїй дитині. І якщо робити це наполегливо і з вірою в успіх, неодмінно знайдуться люди, які подадуть руку допомоги.
Не залишився осторонь від проблем нашої родини й головний редактор газети «Одеські вісті», у якій я працюю, Іван Георгійович Нєнов. Він не раз допомагав знаходити кошти на дороге лікування Вані. Наша родина дуже вдячна йому за це.
А зараз, коли моєму синові 8 років, перейнялися нашими проблемами й допомогли організувати ще один бажаний курс дельфінотерапії прекрасні, чуйні люди – Дмитро Уривський і Олександр Фурман зі своєю родиною. Завдяки ним Ваня знову зустрівся зі своїми улюбленими дельфінами. Я щиро вдячна Дмитру й Олександру за таку увагу до моєї дитини. Ці люди, не говорячи багато слів, відкрили для Вані новий виток на шляху до одужання. Нехай і їм Бог допомагає у житті.
Не можна не відзначити молодий і злагоджений колектив дельфінарію. Дуже доброзичливу обстановку вже з порога створює адміністратор Ніна Ратушна, яка намагається скласти графік занять, що максимально підходить батькам і дітям. Усі підлаштовуються тільки під дітей. Я жодного разу не чула, щоб вона була чимось незадоволена або підвищила на когось голос. Вона вирішувала всі питання максимально оперативно.
Тренер дельфінів Михайло Сорокін – це взагалі Ванін кумир. Він не тільки прекрасний дельфінотерапевт, але ще чудовий педагог і психолог. Олексій Новиков і Олександр Таврін так зацікавлені своєю роботою, що це буквально захоплює усіх довкола. Вони роблять усе, щоб змусити дитину діяти самостійно, – підпливти до дельфіна, схопитися за нього. Це прагнення до самостійних вчинків закріплюється й проявляється потім у повсякденному житті.
Я бачу, як змінюється моя дитина – Ваня поступово почав говорити, у нього з’являються навички роботи в колективі. Це таке диво, описати яке неможливо!
Я не говорю, що дельфінотерапія розв’язала всі наші проблеми, але це впевнений крок уперед на шляху до одужання. А разом з роботою логопеда, дефектолога, психолога вона підсилює результат. В історії дельфінарію були випадки, коли після декількох років посиленої роботи діткам знімали початковий діагноз. Ми прагнемо тільки до цього!!!
Знаючи, що в нашій області є чимало родин, де зростають такі ж діти, як мій Ваня, я прошу: не здавайтеся! Консультуйтеся з медиками, дізнавайтеся, що відбувається з Вашою дитиною. Якщо вона аутична, фахівці підкажуть, наскільки їй показана дельфінотерапія. Вірте у своїх дітей. А вже люди, здатні допомогти Вам знайти кошти на цей курс, теж знайдуться. Історія нашої родини це підтверджує.
