Карлівка. Чорні сторінки історії

У ніч із другого на третє серпня 1944 року в концтаборі Освенцим (Аушвіц) фашисти знищили понад три тисячі ромів. У історію ця дата увійшла як «циганська ніч».

8 жовтня 2004 року Верховна Рада України ухвалила постанову, згідно з якою дата 2 серпня оголошується Міжнародним днем холокосту ромів.

У цей день року поточного представники ромських організацій Одеської та Миколаївської областей зібралися в селі Зелений Яр Доманевського району Миколаївської області. Раніше Зеленоярська сільська рада вирішила задовольнити прохання Одеського ромського конгресу (голова С. Єрмошкін) про встановлення пам’ятника ромам, які загинули в румунському концтаборі, що ташувався у цьому селі. Тоді воно називалося Карлівкою.

Організатори планують приурочити відкриття пам’ятника до Міжнародного дня холокосту ромів у 2012 році. Саме тому обласні ромські організації за підтримки Одеської облдержадміністрації спільно із Зеленоярською сільською радою проведуть творчий конкурс на найкращий проект. Ініціаторам заходу треба буде вирішити ще низку питань: знайти додаткове фінансування для упорядкування сільського парку, створення цілісного меморіального комплексу, до якого увійдуть уже існуючі пам’ятники воїнам Радянської Армії та жертвам Голодомору, узгодити питання з Одеською регіональною асоціацією євреїв – колишніх в’язнів гетто і нацистських концтаборів.

Багато ще належить зробити для встановлення пам’ятника. Але коли є бажання увічнити пам’ять загиблих, коли це бажання підтримується державою і деякими організаціями, однодумцями, то, здається, ця добра справа буде доведена до логічного завершення. І другого серпня наступного року наша газета сповістить про це.

Христина ВІЄР,

«Одеські вісті»

Поетові шахів Віктору Мельниченку

Шахові завдання та етюди прийнято називати поезією прадавньої гри, а упорядників «головоломок» на чорно­білих полях – композиторами. Віктор Олександрович Мельниченко півстоліття входив до світової еліти авторів створінь, які прикрасили скарбницю шахової композиції.

У середині минулого сторіччя шахи для сільської дітвори були дивиною. Тому лише 14­річним, після переїзду батьків до колишнього райцентру Цебрикового, Віктор Мельниченко опанував правила шахової гри. У бібліотеці він знайшов книжку – збір­ник задач, ретельно пропрацював усі рішення, хибні сліди, термінологію. Перед підлітком відкрився світ, де в тісній єдності панували логіка, фанта­зія, математичний розрахунок, що до­зволяли втілювати на дошці красиві, на перший погляд неймовірні задуми полону чорних королів.

Мельниченко не лише самостійно опа­нував «вищу математику» упо­рядку­вання, теоретичні канони, але взявся втілювати свої сміливі задуми. Чи міг уявити десятикласник Цебриківської се­редньої школи, завершивши шліфуван­ня своєї першої композиції, що через неповних три роки його двоходівка буде визнана найкращою в командній першості СРСР, а через багато років він стане одним із авторів ноу­хау, піонером реалізації української, одеської та інших тем у композиції, що досі активно розробляються композиторською спільно­тою світу.

Закінчивши англійське відділення факультету романо­германських мов Одеського держуніверситету ім. І.І. Мечни­кова, Віктор Мельниченко працював перекладачем на будівництві Асуансь­кої греблі на річці Ніл у Єгипті. Після по­вернення на батьківщину зайнявся журналістикою – спочатку в Роздільній, потім очолював редакції газет у Балті та в Котовську. Свій творчий потенціал Віктор Олександрович протягом життя успішно втілював на двох аренах – у газеті та на шахівниці, у композиції. Він склав понад 700 задач, відзначених на числен­них конкурсах, особистих та команд­них першостях в Україні, колишньому СРСР та за кордоном. Став володарем найвищих спортивних досягнень і регалій: чемпіоном СРСР, п’ятиразовим чемпіоном України, чотириразовим чемпіоном світу в командних першостях, одержав звання майстра ФІДЕ, гросмейстера України, заслуженого майстра спор­ту, міжнародного арбітра з шахової ком­позиції.

Перу Віктора Мельниченка належать півтора десятка книжок з композиції, багато теоретичних публікацій у журналах різних країн, зокрема актуальні диску­сійні цикли спільних статей з видатним композитором сучасності Валентином Федоровичем Руденком. Ці видання та статті ще довго будуть привертати увагу професіоналів, а також сприяти становленню нових поколінь упорядників в Україні.

Невблаганна смерть обірвала життя В.О. Мельниченка в лютому 2009 року, не дозволивши втілити багато художньо зрілих задумів на шахівниці та пов’язаних з композицією дослідження.

Після виходу на пенсію Віктор Олек­сандрович працював тренером у Ко­товському шахово­шашковому клу­бі, залучав до нестаріючої гри молодь. Тому Одеська обласна організація Націо­нальної спілки журналістів (голова Юрій Работін) звернулася до керівництва міста Котовська із пропозицією увічнити ім’я та досягнення видатного українсько­го шахового композитора, встановивши меморіальну дошку. Журналістську ініціативу було підтримано. Пам’ятний знак був виготовлений в Одесі, його оплатив підприємець В.Ф. Новиков.

5 серпня – у день народження В.О. Мельниченка – меморіальну дошку було відкрито на будинку шахово­шашкового клубу. У церемонії взяли участь перший заступник міського голови Котовська М.В. Мазур, донька Мельниченка Олена Вікторівна, друзі композитора, журналісти з Одеси, Котовська, Балти, учасники шахового турніру­меморіалу Віктора Мельниченка.

На відкритті був оголошений лист ко­товчанам багаторазового чемпіона світу з шахів Анатолія Карпова, у якому, зокрема, сказано: «Віктор Олександрович усе своє життя присвятив служінню мистецтву шахів, і я повністю підтримую ініціативу щодо увічнення пам’яті В. Мельниченка. Встановлення пам’ятної дошки – знак доброї волі, поваги до попередніх поколінь, данина належної пам’яті заслуженій людині».

Анатолій Глущак, літератор