Роздільнянське комунальне підприємство «Навчальновиховний комплекс – гімназія № 1» – ровесник міста і залізниці, яка прокладена ще у 1863 році. Будинок навчального закладу пережив кілька реконструкцій, добудувань, ремонтів і тепер визнаний одним із найкращих в області. Кількість учнів тут не зменшується протягом 20 років.
Але у директора Василя Плохотнюка турбот, пов’язаних з підготовкою до нового навчального року, не меншає.
Дбайливі руки потрібно докласти до актової зали на 257 місць, їдальні на 90 місць. Особливе питання – котельня. Установку перевели на газове паливо: двома котлами обігріваються класи та коридори, третій – у резерві, напоготові. Комісія на чолі з начальником управління освіти Роздільнянської райдержадміністрації Миколою Сухим зафіксувала: опалювальна система у робочому стані і цілковитій справності.
Гордістю школи є спортивна зала – теж одна із найкращих в області, що створює чудові можливості для тренувань. Недарма школа № 1 третій рік поспіль за підсумками участі у спортивних змаганнях посідає перше місце в районі. Її учні навіть входять до збірної області з легкої атлетики. Але ця ж зала напередодні навчального сезону мимоволі стає дзеркалом шкільних проблем.
Її підлога складається із двох шарів паркету, виготовленого в Німеччині. Щоб утримувати його у відповідності зі стандартами, площу в 1040 кв. м потрібно покрити лаком – буде потрібно близько 30 каністр по 4,5 кг. І отут починаються зовсім не навчальні, а економічні питання. Кожна така банка коштує у Львові 900 гривень, але за готівку, якої «набігає» майже 30 тисяч гривень, у Києві можна купити за перерахуванням за 1000 гривень, однак все одно далеченько везти… А одеські постачальники, з якими цих складнощів немає, беруть із земляків по 1200 гривень за каністру. Питання не вирішується вже сім років.
Якщо зробити повний ремонт підлоги зі шліфуванням, циклюванням, розміткою, потрібно витратити понад 100 тисяч гривень.
За рішенням місцевих рад дитячі та юнацькі змагання провадяться в цій залі безкоштовно, зі спортсменів з категорії дорослих можна було б брати плату. Вони часто провадять у залі товариські зустрічі та чемпіонати.
Школа завжди потребує коштів. Наприклад, минулого навчального року підключилися до водонапірної башти, що коштувало чималих грошей.
Як говорить В. Плохотнюк, кожного півріччя потрібно знайти близько 3 тисяч гривень, щоб передплатити журнали й посібники, що видаються Міністерством для шкіл з профілюючих предметів. Про користь цього свідчить такий факт, що 46 дітей Роздільнянської школигімназії № 1 торік стали призерами районних олімпіад, а шість – конкурсів Малої академії наук.
Ще потрібно запросити підрядчиків, які вміють ремонтувати пробої в електрокабелі, що подає струм до школи. Встановлення муфти обійдеться в 11 тисяч гривень. Тисяч 9 потрібно на купівлю фарб, пензлів, шпаклівки, для заміни старих дюритів, що підводять воду до кранів, на нові металопластикові труби.
Комісія оглядає готовність навчальних приміщень до сезону, фіксує поточні проблеми. Але питань із фінансуванням, зрозуміло, не вирішує. Тому доводиться звертатися по допомогу до батьків учнів. Серед них є підприємці. Деякі з них – випускники цієї школи. Спасибі їм, допомагають. Таких прикладів доброго ставлення до дитинства в Роздільній чимало. Але чи можна завжди покладатися на таке альтернативне джерело фінансування?
