Друга сотня літ на ниві освіти
Сто перший раз відкрила свої двері для сільської дітвори БобрицькаДруга ЗОШ ІІІІ ступенів. Побудована у 1911 році за клопотанням тодішнього настоятеля СвятоДмитрівської церкви, священика Івана Маяковського, вона й дотепер залишається головним просвітницькокультурним центром села БобрикДругий. Тоді вперше сіли за парти 110 хлопчиків та 5 дівчаток, а упродовж століття в стінах школи здобули ґрунтовну освіту тисячі селянських дітей з багатьох навколишніх і навіть віддалених сіл. Серед її найвідоміших випускників — художниксоцреаліст Альбін Гавдзінський та скульптор Аркадій Мацієвський.
Ще влітку зусиллями батьків, педагогічного колективу та техперсоналу сільська школа повністю підготовлена до нового навчального року. Її директор Петро Никифорович Борщ люб’язно продемонстрував свіжопобілені та пофарбовані класні кімнати, коридори та кабінети. Правда, цьогоріч дітей навчатиметься небагато – всього 105, з яких лише п’ятеро першокласників. Як відомо, наповнюваність класів зменшується через відсутність роботи для молодих батьків, які разом з дітьмишколярами все частіше переїжджають жити до райцентру або до Одеси.
Проте колишні випускники не забувають свою альмаматер. Людно було і на сотому ювілеї школи, на який звідусіль з’їхалися уродженці цього села. З теплотою та гордістю згадувало свої шкільні роки і своїх вчителів старше покоління випускників. З трепетом розглядали фотографії з життя школи, розповідали про досягнення і здобутки і давали настанови молоді через усе життя пронести любов до своєї рідної школи. Численні гості, як годиться, бажали педколективу, що нараховує 18 фахівців, успіхів у їхній нелегкій подвижницькій справі.
Побували на шкільних урочистостях голова райдержадміністрації Олексій Вовк і голова райради Євдокія Байдиш, які подарували комп’ютер, принтер до нього подарувала завідувачка відділу освіти райдержадміністрації Лідія Бездітна, а сільгоспвиробники та підприємці зібрали кошти на закупівлю комп’ютерних столів. Члени доброчинного фонду «Рідний Край» подарували музичний центр, з допомогою якого провадилося нинішнє свято Першого дзвоника.
Юрій Федорчук,власкор «Одеських вістей»,Любашівський район
В усьому мусить бути лад
Для директорки Нерубайського навчальновиховного комплексу Світлани Петрівни Зубрицької це не просто слова, а стиль життя. В роботі, від шкільного подвір’я й аж до записів в учнівських зошитах, – усе чітко продумано і організовано.
– Є правила, дотримуючись яких, людина значну частину своєї діяльності виконує підсвідомо, навіть не докладаючи зусиль. Важливо лише добре засвоїти їх, – говорить педагог. – Чи то у правописі, чи в математиці, чи в житті та, власне, і в поведінці, ми користуємося тим, що сприймається вже без вагань. Потрібна лише система, добре продумана і виважена. І, звичайно, тим, що її втілюють у життя, слід діяти злагоджено, послідовно, систематично.
Зусилля колективу Нерубайського НВК дають свої позитивні результати. В той час, коли в інших школах кількість учнів зменшується, тут цієї проблеми немає, а навіть спостерігається тенденція до зростання.
Нерубайську школу засновано у 1850 році. 1988й ознаменувався переходом до нової будови. У 1995 році тут створено першу в Одеській області сільську гімназію. І одразу колектив, який очолював тоді відомий педагог Г.В. Мацкул, розпочав серйозну роботу щодо вдосконалення системи навчання. Створити умови реалізації здібностей для кожного учня, вчителя – основна мета роботи гімназії, яка набула статусу навчальновиховного комплексу.
30 років педагогічного життя в цьому навчальному закладі для його директорки С.П. Зубрицької стали долею.
– Мені сьогодні легко працювати. Кожен знає свої обов’язки, намагається виконувати їх якісно. А поле діяльності у нас дуже широке. І всі жителі села нам допомагають, бо розуміють, що це внесок у спільне майбутнє.
Коли натхнення підкріплене чітким планом дій – результати докладених зусиль приносять задоволення. Тому в Нерубайській гімназії створено міцну систему взаємодії всіх учасників навчальновиховного процесу.
Світлі приміщення, широкі коридори, їдальня, актова зала, внутрішній двір, спортивна зала – все побудовано за проектами типових шкіл.
Справді, таких шкіл багато. Та цей заклад вирізняється власним почерком, стилем. Щоразу, відвідуючи його, помічаєш, як покращуються умови. Хоча навчання сприймається тут як найвідповідальніша праця, виконувати будьяку іншу роботу учні вміють теж. Досить лишень побачити, з якою любов’ю та бажанням вони впорядковують двір, коридори, класні кімнати. А ще – квіти. Вони скрізь прикрашають школу. Тут просто живуть серед квітів, бережуть їх і дбають, щоб вони радували всіх.
Особливу роль в НВК відіграють традиції. Чудовим взірець для наслідування: щоденно розпочинати роботу, навчання з виконання Гімну України та підняття Державного прапора. І, як вважає директорка гімназії, тут не треба чекати вказівок «згори». Така традиція стала вже потребою.
Вже не перший рік колектив гімназії впевнено працює над створенням комфортних умов для професійного самовизначення, самореалізації. Провадиться науководослідницька робота. Кадровий потенціал гімназії високий, і директорка та її заступники сприяють пошукові нових технологій, впровадженню інновацій. НВК співпрацює з Одеським обласним інститутом удосконалення вчителів, педагогічним університетом ім. К.Д. Ушинського, екологічним університетом, будівельною академією. Налагоджено тісний зв’язок із Біляївською музичною школою, художньою школою в Одесі, театром юного глядача, Біляївським будинком школяра, спортивною школою.
Створити перспективу успіху допомагає також профільне навчання, що вдумливо впроваджується в закладі.
Директорка велику увагу приділяє професійному зростанню вчителів. Сама постійно працює над пошуком нових підходів у освітніх технологіях. Адже час не стоїть на місці, а для педагога залишатися в минулому – недопустимо. Світлана Петрівна – член міжнародних проектів «Лідери освітніх змін», «Освіта і пам’ять». Будучи депутатом Одеської обласної ради, займає чітку позицію сприяння ефективному розвитку освіти. Вона щаслива, що працює за покликанням.
Олександра КОРЧИНСЬКА
