З-під подвійного підпорядкування

З початку нинішнього року фельдшерсько­акушерські пункти передані під керівництво центральних районних лікарень. Як відомо, до цього ФАПи перебували на балансі сільських та селищних рад, що призводило до подвійного підпорядкування. Адже виходило, що заробітну плату фельдшери отримували у сільській раді, звідси ж ішло і забезпечення найнеобхіднішими медикаментами, а про свою роботу працівники ФАПів писали звіти до центральної районної лікарні.

Що ж змінилося в діяльності фельдшерсько­акушерських пунктів, цих найдоступніших закладів медицини на селі? Це ми з’ясовували разом із заступником головного лікаря Великомихайлівської центральної районної лікарні Вадимом Гариковичем Коваленком під час цілеспрямованої екскурсії.

Перший пункт наших відвідин – село Поплавка Новоборисівської сільради. Кімната ФАПу розташована у приміщенні сільського Будинку культури. Це не дуже великий кабінет з окремим входом, новою грубкою та найелементарнішими меблями.

– Приїхали б ви сюди декілька місяців тому, – говорить завідувачка фельдшерського пункту Наталя Василівна Юр’єва. – До кімнати було страшно зайти – без підлоги, нормального даху, з обдертими стінами… З допомогою центральної районної лікарні та спонсорів ми змогли створити більш­менш нормальні умови для роботи, тож ви бачите, що сюди приємно зайти самому і прийняти хворих людей.

– На сьогодні ми займаємося реалізацією першого етапу – це забезпечення нормальної життєдіяльності ФАПів, – коментує ситуацію Вадим Коваленко. – Районна лікарня прийняла немало приміщень фельдшерських пунктів у жахливому стані. Тож десь власними коштами, десь із допомогою спонсорів ми приводимо все до ладу, щоб опалювальний сезон ФАПи зустріли без особливої тривоги. На наступному етапі займатимемось насиченням медичним інструментарієм, адже не секрет, що у багатьох ФАПах немає най­елементарнішого. Є потреба в забезпеченні меблями, інвентарем тощо. Але на все одразу не вистачає коштів, тож будемо налагоджувати роботу ФАПів поступово.

Доволі довга дорога, місцями розбита вщент, привела нас до Цебриківської дільничної лікарні, яка обслуговує жителів семи сільських рад, а це близько 9 тисяч чоловік. Найперше, що потрапляє у поле зору, це довгобуд нового приміщення лікарні, який стоїть пусткою з 1995 року. Зведено стіни, є дах, зроблено зовнішнє і внутрішнє оздоблення. А от до вікон, дверей, сантехніки, опалення руки не дійшли. Нині працівники лікарні працюють у старому приміщенні, та сьогодні їх найбільше хвилюють навіть не умови праці, а непроста ситуація з кадрами. Адже на сьогодні у медичному закладі усіх мешканців сільради обслуговують лише двоє лікарів – головний лікар Степан Опанасович Жечев та його дружина. До речі, обоє молодими приїхали в Цебрикове за розподілом, все життя пропрацювали на одному місці, звідси і на заслужений відпочинок підуть. Та болить душа головлікаря про те, чи прийде їм гідна зміна. Адже через якийсь час за станом здоров’я доведеться залишити роботу, а молодь не має бажання працювати на селі.

– Іноді приїжджають до нас молоді фахівці, попрацюють певний час і – до міста, – говорить Степан Опанасович. – Бо хто ж захоче брати на себе таку величезну відповідальність за життя і здоров’я людей, отримуючи приблизно тисячу гривень? Сьогодні в сільській медицині залишилися одні ентузіасти. Тож я такої думки, що нехай у Цебриковому хоч космодром збудують, а коли тут нема кому працювати, то всі зусилля будуть марними. Як справедливо говорили за часів Сталіна і Брежнєва, кадри вирішують все! Доки держава не повернеться лицем до медиків, забезпечивши однакові для всіх умови праці та рівень заробітної плати, позитивних зрушень не буде.

Наша невеличка екскурсія лікувальними закладами завершилася у селі Кіровому – одному з найвіддаленіших від районного центру населених пунктів. Завідувачка Кіровського ФАПу Олена Миколаївна Платонова обслуговує близько тисячі жителів сільради. До сільради входять ще чотири села. В радіусі це – понад 10 кілометрів. Умовами праці жінка задоволена. І в цьому велика заслуга не лише центральної районної лікарні та сільської ради, яка не стоїть осторонь проблем фельдшерського пункту, а й керівника СФГ «Колос», депутата районної ради Юрія Вікторовича Яловчука. Сільгоспвиробник вважає справою своєї честі підтримувати нормальну роботу ФАПу та інших об’єктів соціальної сфери. У міру своїх можливостей він також допомагає Цебриківській лікарні, якій підпорядковується Кіровський ФАП. Нещодавно за рахунок СФГ «Колос» тут облаштували санвузли. А в центральній районній лікарні Юрій Вікторович за власні кошти обладнав палату, що передбачена для жителів Кіровської сільради.

– Ми вважаємо, що передача ФАПів під керівництво районної лікарні пішла лише на користь людям, – підбив підсумок результатів поїздки Вадим Гарикович Коваленко. – Відтепер ми несемо повну відповідальність за стан медичного обслуговування на селі, забезпечуємо фельдшерів усім необхідним для нормальної роботи. У залежності від кількості населення для кожного ФАПу передбачено медикаменти невідкладної допомоги в межах 1000 – 1200 гривень на рік. Таких грошей на потреби медицини не мають можливості виділяти навіть найзаможніші сільські ради. І це зрозуміти можна, адже у сільського голови немало турбот у громаді, починаючи від дотримання елементарного порядку на території і закінчуючи розв’язанням проблем водозабезпечення, різноманітних ремонтів тощо. Знаєте, раніше мені, як відповідальній особі, було навіть соромно приїжджати з перевіркою на ФАП і вимагати виконання якихось завдань. Адже зі свого боку, районна лікарня нічим не могла допомогти фельдшерам. Нині ми забезпечуємо ФАПи всім необхідним. Тож і за рівень роботи спитаємо відповідно. Бо головне для нас – щоб люди отримували якісні медичні послуги на селі і були задоволені обслуговуванням фельдшерів.

Олена ХАРЧЕНКО,власкор «Одеських вістей»,Великомихайлівський район

З метою профілактики

Дводенний семінар­конференція відбувся нещодавно в Березівській ЦРЛ за участю лікарів Одеського онкологічного диспансеру. Їхніми слухачами першого дня були фельдшери ФАПів району, а другого – лікарі ЦРЛ, сільських дільничних лікарень та амбулаторій.

Відкрив семінар головний лікар ОООД М. Добровольський, який поінформував присутніх про надання спеціалізованої онкологічної медичної допомоги населенню області за період 2008 – 2010 рр. Широкопланові лекції з питань профілактики, діагностики, комбінованого та комплексного лікування раку на різних стадіях підготували для колег В. Косменюк, С. Мерліч, Д. Кичук, Д. Попов, О. Москаленко, С. Чайковська, С. Прохода. Дуже невтішні цифри було оприлюднено: у світі щороку реєструється 1,5 мільйона хворих на рак легенів, по Україні – 12 – 15 тисяч, а в Одеській області стабільно більше тисячі на рік.

Ця практично невиліковна хвороба вражає курців у 10 разів частіше, ніж інших. На жаль, саме в Україні розташована найгустіша торговельна мережа з реалізації сигарет зарубіжного виробництва. Близько 20% курців – це діти до 14 років, близько 40% – молодь до 20 років. На одного жителя Землі, враховуючи дітей, припадає 800 сигарет на рік, а в Україні – 1600 (!). Але разом з тим могутня нікотинова промисловість не збирається відступати. Тому відповідно слід посилити роз’яснювальну, профілактичну роботу, особливо серед батьків, у школах та інших навчальних закладах.

Кожен з виступаючих лікарів докладно, з наочними прикладами, висвітлив основні аспекти діагностики, профілактики, лікування раку в обсягах своєї спеціальності. Крім того, в день приїзду, зранку, лікарі­онкологи приймали хворих березівчан.

За плідну роботу колегам з Одеського обласного онкологічного диспансеру подякував головний лікар району В. Паданєвич.

Людмила БОГУСЛАВСЬКА

Якщо життя вдалося, чекай на гіпертонію

В ІА «Міст­Одеса» відбулася прес­конференція з інтригуючою назвою: «Скільки битися серцю Одеси?» У ній взяли участь головний спеціаліст функціональної діагностики обласного кардіологічного диспансеру, кандидат медичних наук Валентина Кротенко, завідувачка організаційно­методичного відділу обласного кардіологічного диспансеру Людмила Натарова та доцент кафедри внутрішньої медицини № 2 ОНМУ, кандидат медичних наук Микола Перепелюк.

Як відзначила Людмила Натарова, серцево­судинна патологія стає причиною 2/3 смертей і 1/3 випадків інвалідності. Саме тому в усьому світі шукають шляхів ефективного опору цій, безперечно, епідемії.

Якщо говорити про наш регіон, раніше передувала ішемічна хво­роба серця – патологічний стан, що характеризується цілковитим або частковим порушенням кро­вопостачання міокарда через поразку коронарних артерій серця. Сьогодні в лідери вийшла гіпертонічна хво­роба, яка характеризується сталим підвищеним кров’яним тиском.

Микола Перепелюк звернув увагу на те, що у чоловіків віком до 35 років, а у жінок – до 45 років болі в ділянці серця найчастіше не пов’язані із серцем. Таку симптоматику можуть забезпечувати проблеми з хребтом, шлунком, якісь невротичні стани. Тому не слід боятися обстежень, здатних допомогти розібратися, що ж все­таки турбує пацієнта.

Серед основних чинників розвитку серцево­судинних захворювань медики називають паління (у нас курить 36% населення, включаючи дітей 12­річного віку), вживання алкоголю (20% населення вживають гарячливі напої регулярно), не­правильне харчування.

– За моїми спостереженнями, якщо життя вдалося – чекай на гіперто­нію, – сумно пожартував Микола Миколайович. – Серцево­судинні захворювання стають хворобами комфорту і достатку. Людині треба серйозно над собою працювати, щоб не стати їх жертвою.

Що ж, перефразувавши слова класика, скажемо: не тільки душа сучасної людини повинна трудитися. Але й тіло її мусить одержувати не надлишкову, а потрібну кількість калорій, бути тренованим і сильним. Тож поки не настали зимові холоди, вирушайте на піші прогулянки або пробіжки до моря, у парки.

Лана ВОЛІНА