Ім'я зобов'язує
Нещодавно шаховошашковому клубу у місті Татарбунарах присвоєно ім'я відомого земляка – майстра спорту міжнародного класу, п'ятиразового чемпіона Європи з шашок серед ветеранів, чемпіона СРСР з дивошашок, багаторазового чемпіона України та володаря Кубка України з шашок Василя Миколайовича Максимчука. Відкриття пам'ятної дошки відбулося у день проведення чергового турніру, присвяченого пам'яті В. Максимчука. У своєму виступі перед вихованцями ДЮСШ міський голова Віктор Швець відзначив, що Василь Максимчук присвятив своє життя дітям, виховавши багатьох чемпіонів. Сьогодні міський шаховошашковий клуб, який він очолював, відомий на всю Україну, гідно обстоює честь міста на різних змаганнях.
Світлана ОКОРОКОВА,м. Татарбунари
Карате – це всього лише база
Його авторитет визнано у спортивних колах пострадянського простору. Він заснував школу карате «Коі но такіноборі рю», він автор багатьох підручників з бойових мистецтв. Йдеться про кандидата педагогічних наук Андрія Кочергіна.
Популярність до нього прийшла завдяки його майстеркласам та семінарам з психології самооборони. Їхньою важливою особливістю є те, що активно використовується православ'я для виховання почуття обов'язку та самовідданості. Як відзначає автор: «моя школа самооборони жорстка, але справедлива».
Нещодавно Андрій завітав до Одеси і в стінах інформаційного супермаркету «Атріум» відповів на запитання шанувальників його школи самооборони. Поспілкуватися з ним вдалося і кореспонденту «Одеських вістей».
– Як давно почалося Ваше захоплення бойовими мистецтвами?
– З дев'яти років я займаюся дзюдо, а з 14 став вивчати карате. Загалом же на сьогодні 36 років – такий мій стаж занять силовими єдиноборствами.
– Ви є засновником власного стилю російського карате. Чи не можна докладніше про деякі його деталі?
– Коли я переїхав з Німеччини жити до Петербурга, то зрозумів, що треба чимось займатися. Став ходити до зали, де тренувалася група спортсменів у підвиді карате "Дайдо Дзюку", сьогодні її називають "Кудо". Спортсмен тут почувається незатишно у захисному шоломі. Запропонував тренерові реалістичніший варіант – без захисного екіпірування. Крім того, я пояснив, що весь захист убезпечення є свого роду мінусом, оскільки в реальних умовах двобою жодних захисних шоломів не існує. За їх наявності втрачається відчуття справжнього бою. Моя пропозиція була сприйнята скептично.
Але все ж таки мені вдалося заснувати свій власний стиль. За визначенням простого люду він називається "карате російських вулиць".
На заняттях відпрацьовується спеціальна техніка, яка готує ударні поверхні переносити критичні навантаження, які виникають безпосередньо при ударі. Простіше кажучи, не виникає сильного болю і не буває травм.
– Розкажіть про підсистему ножових боїв.
– Цей стиль створений винятково для розвитку бойової підготовки. Насамперед, він передбачає максимальне наближення до реальності. У нас – мінімум захисного спорядження, повний контакт, і дуже мало обмежень, інакше кажучи, усі наші правила вміщуються на половині аркуша формату «А4».
У нашій спілці, зокрема, відсутня плата за заняття, і абсолютно будьяка людина, яка побажає тренуватися, – може це зробити. Люди, які в нас займаються, живуть метою: ми віримо у вірність обраного нами шляху, і нас поєднують одні життєві принципи та ідеали.
– Ваша точка зору на розвиток бойових мистецтв в Україні?
– Що більше я дивлюся на те, що відбувається в Україні, то більше пригнічуюся. Адже у вашій країні багато гарних тренерів та видатних спортсменів. Але внутрішні війни спортивних федерацій, на жаль, роблять свою чорну справу, а до спорту увесь цей безлад не має жодного стосунку. Зашморг українського спорту – це відсутність лідерів на чолі федерацій. Повинна з'явитися людина, яка б була прикладом для всіх інших та змогла згладити всі внутрішні конфлікти. Але, на жаль, щось організувати тут складно, адже лідер – це перший серед рівних.
– Кого з майстрів бойових мистецтв Ви вважаєте прикладом для наслідування?
– У мене немає наставника, у мене є друг, видатний майстер Хацуо Рояма, володар 9го дану в Кекусинкай. Також він є президентом Міжнародної федерації Кекусинкан каратедо. У цілому я не створюю собі кумирів, оскільки я все зробив своїми руками. Я не беру за основу якийсь із підвидів карате, адже карате – це всього лише база. Я доклав максимум зусиль, щоб зробити карате "російським".
– Ваші знання в бойових мистецтвах дуже великі, і подальший розвиток єдиноборств багато в чому у Ваших руках…
– Я не хвалитиму своєї школи. У нас важкі тренування і завжди багато роботи. Займатися в нас дуже важко. Але насправді людину захищає не підготовка, а стан його духу. Не в техніці і не в тактиці справа, а в тому, що закладено всередині людини, у його серці. Навіть людина, яка не має бойової підготовки, здатна на вчинок. Насамперед у нашій школі бойової підготовки ми виховуємо людину, а вже потім навчаємо її техніки.
Андрій Логашевський
