Творить пенсіонер чудеса!
З Логином Ісаковичем Гуренком ми познайомилися років три тому на великій виставці, присвяченій дню Кілійського району. У цьому святі брали участь усі села і міста району, але експонати, що їх привіз пенсіонер із села Ліски, були незвичайні – екзотичні для Придунав’я деревця лимона, граната та мандарина. На жаль, Логин Ісакович зміг привезти тільки найменші рослини. Незважаючи на розмір – до метра заввишки, їхні гілочки ломилися від плодів…
Ми, звичайно, побували у гостях у пенсіонера Гуренка, який вирощуванням екзотики захоплений уже 30 років і набув у цій тонкій справі величезного досвіду.
Логин Ісакович із задоволенням провів нас у свою велику теплицю, влітку він знімає з неї плівку, даючи можливість деревцям насолоджуватися прямими сонячними променями.
– Наймолодші деревця дають мені щороку по чотири десятки лимонів, – говорить Логин Ісакович. – Скільки дозріває на старих, а їх у мене 11 штук, сказати не можу. Одне стверджую: таких ароматних лимонів ви ніде не купите. Разріжеш плід – запах на весь дім стоїть! Не те, що у привізних імпортних.
Логин Ісакович періодично збирає врожай і возить на ринок до Кілії, де в нього є власні клієнти. Розмір лимонів, якщо врахувати, що вони тепличні, чималий – від 250 до 400 грамів кожен.
Крім лимонів, у дворі Гуренка цвітуть деревця граната – яскравими червоними квіточками. Є зав'язі і на деревах мандарина. Кожна рослина доглянута і обласкана. Адже деревця, як живі організми, дуже чутливі до людської доброти, любові, турботи. Їх не тільки треба вчасно полити, підживити і обробити від шкідників, але й… поговорити з ними. У цих щоденних приємних турботах часом забуваються всі хвороби, яких у такі поважні роки у людини чимало.
Звичайно, особливо багато турбот з'являється взимку. Теплиця укривається плівкою і обігрівається дровами і вугіллям – температура повинна бути стабільною, 7 градусів за Цельсієм. Але праця виправдовує себе, приносячи Логину Ісаковичу і моральне задоволення, і додаткову копійку до пенсії.
Антоніна ФОМІНА,Кілійський район
Коваль, зварник, естет
Добра слава про коваля, зварника Олександра Яковенка лине далеко за межі Ананьєва. Вироби з металу Олександра Антоновича вражають своєю фантазією, витонченістю смаку, акуратністю. Але не кожен знає, що перший крок до відкриття власного бізнесу коваль зробив завдяки районному центру зайнятості.
Ще у 2004 році він уміло використав поради фахівців РЦЗ, прослухав відповідні семінари з підприємницької діяльності, захистив бізнесплан та отримав із Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття кошти на розвиток підприємницької діяльності. Сьогодні він вдячний усім, хто допоміг знайти заняття до вподоби. Спеціалісти місцевого центру зайнятості, своєю чергою, задоволені тим, що їхня праця щодо розвитку бізнесу в районі приносить добрі результати.
Олександр довго шукав своє покликання. Бути зварником – це одна справа, а займатися творчою роботою, втілювати свої задуми у металі – зовсім інша. І вже вісім років він на власних хлібах. Олександр Антонович жодного разу не пошкодував про своє рішення, навпаки, каже, що треба було такий крок зробити набагато раніше.
Зараз коваль орендує приміщення колишнього Будинку побуту по вулиці Пушкіна. Творчі вироби Яковенка користуються попитом, за ними вишиковується черга з замовників. Приймає майстер будьякі замовлення, що пов’язані зі зварювальними роботами: від водяного опалення до огорож. Майструє двері, ворота, хвіртки тощо. Олександр – майстер ковальської справи, він віртуозно трудиться, уникаючи одноманітності та шаблонів.
– Зробив одному господарю, наприклад, ворота, – зауважує Олександр Антонович, – другий побачив, попросив: зробіть мені такі ж самі. Оце мені вже не подобається. Адже маю правило: кожна річ повинна бути ексклюзивною.
Один з шедеврів коваля – цвинтарні ворота головного входу. Хто бачив, погодиться, що робота витончена, продумана і виконана тематично, на високому рівні.
Коник майстра – новизна і фантазія, краса, різноманіття, експериментаторство. Тому так цінують вироби О.А. Яковенка ті, хто розуміється на прекрасному.
Заповітна мрія Олександра – мати власне приміщення і купити пневмомолот. Побажаймо йому здійснення цих скромних бажань.
Людмила НАГАСЮК, Ананьївський район
