Освіта

Навіть немає сумніву

Славна історія Цебриківського професійно–технічного навчального закладу почалася майже 50 років тому, коли було засновано СПТУ № 6. Йшли роки, дещо змінювалися назви, та незмінним залишається прагнення педагогічного колективу давати учням міцні знання, що забезпечували б не лише достойне робоче місце, а й гідний заробіток.

Нині у Цебриківському профе–сійному аграрному ліцеї понад 350 учнів. Чи зможуть вони після отримання дипломів кваліфікованого робітника знайти своє місце під сонцем? Про це розпо–відає директор ліцею Анатолій Опанасович Горчев:

– У мене навіть немає сумніву в тому, що ми готуємо саме тих спеціалістів, котрі сьогодні необхідні на ринку праці. Взяти хоча б таку професію, як електромонтер із ре–монту та обслуговування електрообладнання. Наші випускники без проблем влаштовуються на роботу до районних РЕМів і показують себе як знаючі фахівці. Мені надзвичайно приємно було, коли нещодавно при зустрічі зі своїм шкільним другом, який нині живе у Ширяєвому, почув його відгук про блискучу роботу з ремонту електропроводки, що виконали наші випускники, а нині – працівники Ширяївського РЕМ. Це говорить про те, що у Цебриківському ліцеї вони здобули хороші знання і ми можемо пишатися їх роботою.

Дуже актуальними та затребуваними є й інші професії – оператор комп’ютерного набору, конторський службовець, кухар, тракторист–машиніст сільськогосподарського виробництва, водій автомобіля І, ІІ, ІІІ класу (важкі вантажні автомобілі з великою вантажопідйомністю та вантажні автомобілі), слюсар із ремонту сільськогосподарських машин та обладнання. Тож після отримання дипломів випускники Цебриківського ліцею влаштовуються працювати за спеціальністю або продовжують навчання у вищих навчальних закладах.

– Знаєте, хто б і що не говорив про доцільність існування професійно–технічних навчальних закладів, сьогодні всі ми розуміємо, що не кожна родина має можливість навчати своїх дітей в інститутах, – розмірковує Анатолій Горчев. – А ліцей дає непоганий старт для подальшого кар’єрного зростання. Ми постійно підтримуємо зв’язки зі своїми випускниками, серед них є немало хороших спеціалістів, керівників та депутатів, які жодного разу не пожалкували про свій вибір.

Директор ліцею із задоволенням і навіть з гордістю демонструє навчальні класи, лабораторії та майстерні, що дуже непогано обладнані всім необхідним.

– Ми могли б мати значно кращу матеріально–технічну базу, коли б держава хоча б трохи підтримувала розвиток профтехосвіти, – говорить А. Горчев. – Адже нині фінансуються лише витрати на зарплату, комунальні послуги, харчування дітей–сиріт та стипендію. На все інше доводиться вишуковувати кошти самостійно. Чого лише варто провести щорічний ремонт восьми приміщень ліцею, що розкидані по всьому селищу?! Єдиним джерелом заробітку є обробіток землі, але із виділених 150 гектарів, які ми отримали ще у 1965 році, можна обробляти лише 40, решта – це мочарі та схили. З іншого боку, в час нових технологій обробітку грунту треба вносити добрива, мати сучасну техніку тощо. Якщо років п’ять тому ми посіяли без добрив і отримали урожай, то тепер без фінансових вкладень віддачі від землі не отримаєш. А грошей треба багато. Наприклад, у минулому році ми застосували добрив на 70 тисяч гривень, і все марно. Тож нині вже думаємо: якщо купимо добрива, то не зробимо ремонт в їдальні, а не зробимо ремонт в їдальні, санстанція одразу ж відреагує. Ось так і виживаємо.

Ще одна проблема – проходження учнями виробничої практики. Логічно, що кожен керівник підприємства будь–якої форми власності хоче, щоб до нього прийшов знаючий спеціаліст, проте практикантів не хоче брати. А якщо побачить, що у договорі є умова про перерахунок 50 відсотків заробітної плати на позабюджетний рахунок навчального закладу, то знаходиться маса відмовок.

Незважаючи на досить–таки пристойну матеріально–технічну базу нових професій (є прекрасна кухня–лабораторія, три комп’ютерні класи, майстерня для електриків), з підготовкою трактористів–машиністів – просто біда. Техніка дуже застаріла і самотужки її не можуть оновити. Тут конче необхідна підтримка держави, бо за такого ставлення до профтехосвіти, через декілька років можна буде забути про одну з найстаріших і найшановніших професій на селі – тракторист–машиніст сільськогосподарського виробництва. А серед найзатребуваніших у країні ця спеціальність стоїть на третьо–му місці.

Наш кор., Великомихайлівський район

Запахтить трояндова алея

Завжди вважалося, що повнолітньою людина стає тоді, коли отримує паспорт. Адміністрація, педагогічний колектив Любашівської школи–ліцею вирішили провести церемонію вручення паспортів за урочистих обставин, щоб ця мить кожному із 30 майбутніх випускників запам’яталася на все життя. Це дійство розпочали ведучі Володимир Ростоцький та Олена Добровольська.

Паспорти випускникам вручали голова райради Євдокія Байдиш та голова райдержадміністрації Олексій Вовк.

З повноліттям випускників привітали директор НВК «ЗОШ І – ІІІ ст.–ліцей» Аркадій Горбатюк, класний керівник 11–Б класу Те–тяна Шаповаленко, завідувачка дитсадка «Сонечко» Стефанія Кокота. Для випускників учні молодших класів підготували змістовну концертну програму, порадували виконанням пісні «Як у нас на Україні» Вікторія Сєрова та Оля Лісньовська.

Цей день запам’ятається юнакам і дівчатам ще й тим, що селищна рада приготувала їм подарунки – наручні годинники. Їх вручила секретар селищної ради Людмила Мокряк.

Проявили власну ініціативу старшо–класники. Вони вирішили придбати саджанці і посадити трояндову алею біля корпусу, в якому навчаються учні початкових класів. Це рішення додало ще більшої урочистості події.

Анастасія ОЛІЙНИК

Фото авторки

Академізм у мережі інтернет

Серед гучного балу різноманіття одеських вузів, з їхніми фестивалями, КВК, спортивними змаганнями між факультетами і загалом усім тим, що називають студентським життям, сторонній людині легко загубитися. Запитайте, як серед тисяч осіб і в кілька разів більшої кількості ідей знайти потрібну творчу групу або клуб за інтересами. Відповідь дадуть інтернет–ресурси, які вже давно стали помічниками у таких пошуках. Сторінки сайтів одеських вузів пістрявіють афішами подій та колонками досягнень. Не винятком, а, мабуть, гідним прикладом став сайт Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова.

За майже півторастолітню історію свого існування вузові не була відома така систематизація знань та результатів його роботи. Втім, у розділі «ОНУ – світу» можна прочитати про видатних учених, які в різні часи викладали, робили відкриття у стінах університету. Для загального доступу відкрито інформацію про факультети, викладачів, закордонні контакти та відгуки про колишніх студентів, а нині успішних працівників підприємств тієї або іншої галузі. На сторінках сайту можна знайти короткий зміст досліджень, які провадяться студентами та науковцями універу. Студентське життя та творчість після занять, експедиції, конференції тощо. Як попереджувальний знак окремою вкладкою винесено «книга скарг та пропозицій» – антикорупційна сторінка. На ній студент або викладач, загалом будь–хто, зіткнувшися із проявами давно вже запущеної хвороби – корупції, може висловитися або покликати до відповіді кривдника.

Що б не говорили злостивці, некрикливий зовнішній вигляд сайту своєю скромністю, а часом просто однотонністю барв, лише підкреслює солідність вузу. Погодьтеся, негоже університету, що наближається до свого 150–річного ювілею, занадто яскравою зовнішністю нагадувати шкільну стінгазету. Статечність шановного професора та ледь стримувана пустотливість студента–першокурсника – перше враження, яке справляє відвідування сайту. Клікаючи курсором по вкладках факультетів, заходячи до різних розділів та підрозділів, мимоволі почуваєшся, ніби йдеш коридорами, всотуючи академічну атмосферу університету, його аудиторій, кафедр і лабораторій.

Вельми важливу роботу у плані заповнення сайту анонсами, коментарями, фото– та відео–звітами про нещодавні події веде команда професіоналів з журналістською освітою – прес–служба ОНУ, очолювана Аллою Гудзенко. Їхня робота не залишається без уваги інтернет–користувачів. Популярність сайтів прес–служби та університету характеризує статистика – тисячі відвідувань на місяць.

Немов учений під час досліду, який невпинно стежить за процесом та складає звіт про свої спостереження, прес–служба по крупицях збирає інформацію, анонси, результати конкурсів і симпозіумів, щоб успішно здавати своїм читачам щоденний іспит на своєчасність і вірогідність інформації, загалом, – тримати руку на пульсі подій. Адже саме це стало кредо інформаційного ресурсу.

Олексій Іванов

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті