Борис Васильович Похлєбін – частий і бажаний гість у загальноосвітній школі I–III ступенів, що в селищі Радісному. Колишньому вчителеві фізкультури на заслуженому відпочинку бракує уроків і тренувань, йому потрібні учні. Практично все своє життя він виховував дітей у любові до спорту та здорового способу життя.
Згадуючи дитинство, Борис Васильович говорить, що саме в тяжкі повоєнні роки сформувався його характер, сила волі.
Хлопчик рано залишився без батька, який 1941 року пішов на фронт і не повернувся. В роки війни в селі працювала румунська школа, там він навчився першої грамоти. Добре пам’ятає, як вчителі–іноземці били учнів, караючи за неслухняність. Та вже після визволення рідного краю від загарб–ників в його рідному Богуновому поновила роботу сільська школа. Тож маленькому Борису довелося вдруге опановувати науку, вже рідною мовою.
Змалку вирізнявся наполегливістю, характером, силою волі. У дванадцять років, окрім рідної мови, знав румунську та вільно читав латинською.
Після закінчення сільської школи Борис Васильович продовжив навчання в райцентрі. Потім чотири з половиною роки служив на флоті. У 1957 році розпочав свою педагогічну діяльність в Іванівській загальноосвітній школі. Випало йому бути начальником районного відділу культури, директором школи, головою селищної ради. І знову – вчителем фізкультури.
На цій посаді Борис Васильович навчав дітей бути сильними, сприт–ними, тренував команди з ігрових видів спорту – баскетболу, волейболу та футболу. Його вихованці брали призові місця у змаганнях.
Вчительську професію успадкувала його старша донька Олена. Менша – Вікторія продовжила материнську професію медика. Вона – хірург, кандидат медичних наук.
– Я фанат своєї справи і ніколи не зважав на власний час. Спорт, робота, громадська діяльність завжди були невід’ємною частиною мого життя, – говорить Борис Васильович.
Тетяна ЄПУТАТОВА, Іванівський район
Де готують фахівців з «розумними» руками
Суворовський професійний аграрний ліцей розташований в селищі Суворовому. Державний професійно–технічний навчальний заклад був заснований 18 липня 1954 року в Ізмаїлі. До селища Суворового училище було перебазовано через п’ять років. У вересні 1981 року тут було відкрито новий навчальний корпус. Сьогодні ж ліцей має добру навчально–матеріальну базу. Для якісної підготовки механізаторів у ліцеї також є кабінети й лабораторії. Суворовський ліцей готує робітничі кадри для агропромислового комплексу півдня нашої області. Щорічно ліцею вдається залучати по 140 першокурсників. Усього ж тут на кваліфікованих робітників навчається 304 учні.
– Вдало вибрати професію, – говорить директор ліцею Сергій Максимович Руссу, – означає утвердитися у житті. Тому двері нашого навчального закладу завжди відчинені перед молодими людьми, які хочуть самостійно забезпечувати себе, набути надійну спеціальність.
Зізнаюся, що під час відві–дування аграрного ліцею мене вразили не лише масштаби цього закладу, розташованого в самому центрі селища, але й висока організація навчального процесу. Вдалося мені поговорити і з учнями практично щодо кожного фаху.
– Я вважаю, що слюсар з ремонту машин і устаткування, – розповідає учень Дмитро Бочев, – є дуже важливим фахівцем у технічній службі автотранспортних підприємств. Адже щоб машина запрацювала, її потрібно скласти, налагодити, відрегулювати, випробувати і якщо надалі знадобиться, то й відремонтувати. І що складніша конструкція у машини, то відповідно має бути вищою кваліфікація слюсаря.
Так, справді, погоджуюся я – це дуже важлива професія, тому що, якими б не були довершеними інструменти – завжди буде потрібна людина з так званими розумними руками.
Сергій Максимович доповнює, що для професійної підготовки ліцей має 22 трактори, 4 автомобілі, 3 комбайни, обладнаних для навчання практичному водінню, самохідні сільськогосподарські машини й причіпне обладнання. На земельній ділянці площею 140 га орної землі учні ліцею разом з майстрами навчання виконують увесь комплекс польових робіт, одночасно навчаючись і забезпечуючи навчальний заклад сільськогосподарською продукцією.
– Не секрет, що вже сьогодні на багатьох підприємствах не вистачає високваліфікованих зварників, – говорить ще один учень Андрій Тищенко. – Тому я і вирішив опанувати цю професію. Вважаю, у ліцеї є усе необхідне для того, щоб стати майстром своєї справи: на навчальному полігоні – діючий електрозварний та газозварний цехи з обладнаними постами, напівавтоматичне і контактне зварювання. Обладнано і кабінет спецтехнології зварювальних робіт.
– Я з дитинства мріяв стати столяром, – пояснює Воло–димир Громовенко.– У правильному виборі цієї професії я переконаний. По–перше, ця справа мені до душі. А по–друге, на цих фахівців, як і раніше, великий попит – їх потребують на будівництвах у столярних цехах, на деревообробних підприємствах. Адже, незважаючи на появу нових ефективних матеріалів, деревина і вироби з неї не втрачають свого значення.
Сергій Руссу пояснює, що в ліцеї є і столярна майстерня, оснащена верстатами для ручної обробки деревини: фуговальним, рейсмусовим, токарським, свердлильним, круглопильним, фрезерним і заточувальним. Є й електроінструменти: шліфувальна машина, дискова електропилка, електросвердло. Є і широкий набір ручних столярних інструментів. Тож було б лише у хлопців бажання навчатися, а можливості для цього дуже високі.
– Зрозуміло, що нині будь–який вид людської діяльності, а особливо заняття бізнесом, не обходиться без знань комп'ютерної грамотності, – говорить Володя Кулаксиз. – Тому батьки й порадили мені освоїти професію «оператор комп'ютерного набору». Адже ця спеціальність дає можливість опанувати роботу з комп'ютером, офісною технікою, навчитися правильно вести службову документацію.
Практично усі випускники ліцею працевлаштовуються. Сприяє той факт, що всі першокурсники при вступі мають на руках тристоронні договори (учень – ліцей – підприємство, яке зобов'язується після закінчення прийняти на роботу). До речі, завдяки цим підприємствам вдалося налагодити безперервне проходження виробничої практики. За час навчання учень у своєму послужному списку нараховує їх по три – кожна в середньому по 8 тижнів. Однак, як відомо, життя (а особливо сучасне) вносить свої корективи навіть у найбільш довершені схеми. От і з числа суворовських випускників за зазначеними договорами працевлаштовуються приблизно 50 відсотків. Ще 40 відсотків у пошуках кращих умов праці та оплати самостійно знаходять собі роботу. Ну а решта 10 відсотків оформляються через центри зайнятості.
– Працюємо ми і над опановуванням інших затребуваних спеціальностей, – говорить, завершуючи нашу екскурсію ліцеєм, директор Сергій Максимович Руссу. – Так, наприклад, готується матеріальна база для професії «перукар». На цю спеціальність зараз великий попит.
Відвідування Суворов–ського ліцею ще раз переконало мене, що тут педагогічний колектив дає учням ті міцні знання, які дозволяють їм розраховувати не лише на робочі місця, але й на гідний заробіток. Адже сьогоднішня ситуація на ринку праці свідчить про те, що найбільш затребуваними є робітники будівельних професій, водії автомобілів, зварники та інші високваліфіковані фахівці з «розумними» руками.
Майбутнє у цього навчального закладу безсумнівно є. Адже в епоху переходу на інший рівень сільськогосподарських технологій і устаткування сільське господарство, безумовно, як і раніше залишається однією з найперспективніших галузей.
Олег КОЛЄВ,власкор «Одеських вістей», Ізмаїльський район
