Що, де, коли
- Завтра починається черговий тур чемпіонату України з баскетболу серед 14 команд суперліги.
БК «Одеса» грає з «Донецьком», а «Хімік» (Южне) – з «Азовмашем».
- Під завісу року відбудуться матчі 5–го туру жіночого чемпіонату України з волейболу. 28 і 29 грудня поміряються силами: «Хімік» (Южне) – «Кряж» (Вінниця), «Волинь» – «Керкінітида», «Сіверодончанка» – «Галичина», «Реґіна» (Рівне) – «Орбіта» (Запоріжжя).
- Сьогодні у залі СКА продовжаться ігри чемпіонату Одеси з футболу серед команд ветеранів старших за 45 років. Зустрічаються: «Соборка» – «Ришельє», «Краян» – «Мрія», «Автомобіліст» – «СССР», «Лабушка» – «Таврія «В».
- В обласній спортивній школі триває півфінал першості Одеси з шахів серед юнаків до 20 років.
- «Портовик» (Южне) 23 грудня завершує матчі другого кола чемпіонату України з гандболу серед восьми команд суперліги. Наша команда приймає «Буревісник» (Луганськ).
Напередодні южненці провели два матчі. У домашній зустрічі з «Мотором» (Запоріжжя) наша команда обіграла суперників з рахунком 28:27 (16:14). Потім у Полтаві поступилася місцевому «Динамо» – 34:26.
Євген ГОРЕЛЮК
Гра та результат ідуть у ногу
Підбити підсумки першої частини сезону 2012/2013 редакція газети «Команда» попросила головних тренерів клубів футбольної Прем’єр–ліги. Усім наставникам було запропоновано чотири однакові запитання. Наводимо читачам «ОВ» відповіді на них головного тренера одеського «Чорноморця» Романа Григорчука, опубліковані в цій газеті.
– Як Ви оціните проміжні підсумки нинішнього сезону для вашого колективу?
– Команда виконала добру роботу, і на цьому етапі ми бачимо цей підсумок. Гра та результат «Чорноморця» ідуть у ногу, і ми вважаємо це своїм досягненням. Тому за виступ моїм підопічним в осінній частині сезону я ставлю тверду четвірку. Не можу поставити вищу оцінку, оскільки під час чемпіонату у нас були відтинки, на яких ми втрачали очки на рівному місці.
– Чи великі зміни очікують команду поточної зими?
– Поки що великих змін в «Чорно–морці» бути не може. Гравці, які перебувають у моєму розпорядженні, прогресують і домоглися великих успіхів у професійному плані, але їх потенціал ще не вичерпано, і я сподіваюся, що ми зуміємо його розкрити цілком. Тому зараз слід говорити лише про кілька придбань. На які позиції? В усі лінії, але більшою мірою мова йде про виконавців групи атаки.
– Які враження від чемпіонату загалом? Хто порадував або, навпаки, розчарував?
– Не буду нікого виділяти у внутрішніх змаганнях, а от у Європі наші представники порадували. І це дуже важливо для всього вітчизняного футболу. Таким чином, підвищується престиж України в Старому Світі. Особливість чемпіоната у тому, що команди йдуть щільною групою в середині турнірної таблиці. Багато колективів претендують на місця в заповітній п’ятірці, яка дозволяє наступного року виступати в єврокубках, і це лише додає інтересу змаганням.
– Чи ризикнете Ви після осінньої частини сезону передбачити підсумкову першу трійку команд чемпіонату? Чи вдасться «Говерлі» врятуватися від вильоту?
– Не вбачаю сенсу займатися прогнозуванням. Зараз і так видно, що після 18–ти турів вимальовується в турнірній таблиці. Гадаю, надалі великих змін не буде. А що стосується «Говерли», то можу лише побажати команді, щоб їй за підсумками чемпіонату вдалося покинути «зону вильоту».
Фото Анатолія ВАКУЛЕНКА
Золотий рівень примітивного зальчика
Наші землячки Ка–терина Ситникова і Анастасія Мельниченко – дворазові чемпіонки світу в екстремальному та гарному виді спорту – спортивній акробатиці. Вони – лауреатки конкурсу обласної ради в номінації «Фізкультура і спорт».
Їхні виступи в парі – це два рівні – верхній і нижній. На верхньому курбети й сальто виконує дівчина молодша та легша. Повітряна, польотна частина – її стихія. Нижній рівень – силова частина. Партнерка атлетичніша виконує підтримки, поштовхи і багато в чому забезпечує злагодженість дуету.
Катерина Ситникова в зовсім юні роки працювала на верхньому рівні й у 10–річному віці склала норматив майстра спорту. У 13 років тренери поставили її в пару з восьмирічною Анастасією. І ось уже 10 років під керівництвом заслуженого тренера України Наталі Станіславівни Струк вони тренуються разом.
Дівчата виступали на багатьох змаганнях. А готуючись до світової першості, цілеспрямовано ускладнювали програму. У 2010 році у Вроцлаві (Польща) вони стали чемпіонками світу, уперше взявши участь у змаганні для дорослих. Навесні 2012 року в штаті Флорида (США), у м. Лейк Буена Віста вони вдруге зійшли на найвищу сходинку п’єдесталу пошани.
У період між змаганнями спортсменки повторюють старі й, доводячи до автоматизму, розробляють нові елементи. Але перед будь–якими виступами, звичайно, хвилюються.
– Вимоги дуже високі, – говорить Кате–рина. – За один виступ потрібно багато чого зробити. Наприклад, подвійне сальто з верх–нього рівня оцінюється у 14 балів. Крім того, враховуються артистизм і техніка. Сума всієї композиції має бути 230 балів.
– Бували моменти втоми й розпачу, – далі розповідає напарниця Настя, – але Катя постійно мене підбадьорює. А коли в неї опускаються руки, то я беру на себе «силову», тобто моральну, підтримку.
Анастасія Мельниченко цього року стала студенткою Одеського національного економічного університету. Катерина Ситникова вже закінчила цей вуз і вступила до Київського інституту фізкультури і спорту. У майбутньому вона не виключає для себе тренерської роботи, у якій уже має досвід. Через тимчасову відсутність у пари хорео–графа Катерина, яка захоплюється класичними танцями, сама займалася постановкою трьох конкурсних композицій.
Дівчата розповідали про щоденні тренування, виснажливі збори і змагання якось просто, навіть буденно, не згадуючи про спортзал Одеської ДЮСШ № 1 «Чемпіон», де тренуються.
А тим часом не перший рік і не перша чемпіонська пара акробатів позбавлена нормальних тренувальних умов. Наприклад, не найкраще покриття на підлозі й невеликий розмір зали. Опрацьовуючи елементи на малому килимі, юні спортсменки потім, на змаганнях, на великому килимі (14х14 м) змушені в «пожежному» порядку опрацьовувати дихання, бо розбіги на стандартних майданчиках значно подовжуються.
То що ж робити? Найкращі не лише в країні, але й у Європі тренери є, вони живуть в Одесі. Здібні діти теж є. Але немає хорошого залу, де можна, без виїзду на збори до іншого міста, тренуватися на повну силу. Якщо говорити про сприяння розвиткові акробатики як спорту, що довів свою перспективність, то програма–мінімум – це звільнення площі спортшколи від «качалки», (комерційного тренажерного залу) програма–максимум – спорудження нового спеціалізованого залу. Враховуючи рівень професійності наставників і заслуги спортсменів перед своєю країною, можна сказати словами відомого літературного героя: торг тут недоречний, панове!
Потрібно створити умови нинішнім і майбутнім чемпіонам. Це окупиться сторицею.
Олексій Іванов
