Щоб ялинка не перетворилася на факел
Готуючись до зустрічі Нового року та Різдва, особливу увагу слід приділити пожежній безпеці ялинки. Новорічні свята – це свічки, хлопавки, бенгальські вогні. А ялинки, на жаль, дуже добре горять. Штучні ялинки при цьому ще й виділяють отруйні речовини, швидко плавляться й "розтікаються". Встановлювати ялинку треба подалі від опалювальних приладів і джерел відкритого вогню – камінів, газових плит. При виборі штучної ялинки безпечніше віддати перевагу моделям з протипожежними властивостями (ця інформація вказується на упаковці).
На ялинку забороняється встановлювати свічки та бенгальські вогні, особливо у поєднанні з ватним "снігом" і паперовими іграшками. У кімнаті, де стоїть ялинка, діти повинні пе–ребувати тільки під наглядом дорослих. Для дитячої безпеки ялинку краще нарядити лег–кими прикрасами, які не б'ються (бантами, шишками, кульками зі склопластику тощо). Також забороняється одягати малюків у костюми з легкозаймистих матеріалів.
Для прикраси ялинки забороняється вико–ристовувати саморобні та несертифіковані електричні вироби. Ілюмінація повинна бути виконана з дотриманням правил протипожежної безпеки:
– у разі використання електричної освітлю–вальної мережі без понижувального транс–форматора на ялинці можуть застосовуватися гірлянди тільки з послідовним включенням лампочок напругою до 12V;
– потужність лампочок не повинна переви–щувати 25 Вт;
– електропроводка до лампочок ялинкової ілюмінації повинна бути виконана гнучкими проводами з мідними жилами;
– під’єднання гірлянд до мережі повинно виконуватися тільки за допомогою штепсельних з'єднань.
При виявленні несправності в ілюмінації – нагрівання проводів, миготіння лампочок, іскріння – вона повинна бути терміново відключена!
Під час проведення новорічних свят в місцях з масовим перебуванням людей рекомендується:
– встановлювати ялинку тільки на стійкій основі, у приміщенні, яке має не менше двох незалежних один від одного виходів;
– гілки ялинки треба розміщувати не ближче одного метра від стін або фіранок;
– виходи, коридори і сходи в приміщенні, де встановлена ялинка, повинні бути вільними, двері повинні легко відчинятися;
– місце встановлення новорічної ялинки повинно бути забезпечено засобами пожежогасіння – не менш як двома вогнегасниками, двома відрами з водою, а також кошмою;
– доступ до кімнати з телефоном повинен бути вільним, телефонний апарат забезпечений табличкою із зазначенням номера виклику пожежно–рятувальної служби 101.
Пам’ятайте, що лише при дотриманні цих правил Ви зможете подарувати безпечне свято собі та своїй родині! У разі виникнення пожежі негайно повідомте за телефоном «101»!
Андрій МЕЛЬНИК, прес–служба Держтехногенбезпеки в Одеській області
Допоможемо тому, хто оступився
Особливістю кримінального покарання є те, що воно засуджує скоєний злочин не лише від імені держави, але й містить громадський осуд. У мить винесення вироку, безумовно, важливо, щоб той, хто порушив закон, відчував до себе негативне ставлення з боку співгромадян. Але, все–таки, головне завдання – не лише засудити того, хто порушив закон, але й спробувати дати людині шанс на виправлення.
Треба вжити усіх можливих заходів, щоб порушник, відбувши покарання, зміг повернутися у суспільство, приносити йому користь. Однак, на жаль, сьогодні в країні існують дві протилежні думки. Одні вважають, що за ґратами, за колючим дротом, сидять винятково невиправні бандити, інші вбачають у «зк» лише жертв міліцейської, прокурорської та судової сваволі. Незважаючи на суперечності, наші співгромадяни сходяться на тому, що ті, хто відбув тюремні терміни, – це люди якогось «другого» сорту. Звідси й ставлення до них відповідне... Але є й незгодні. Більше того, з метою допомогти засудженим і тим, хто відбув покарання, адаптуватися на волі, вони створюють громадські організації. Однією з них є доброчинний фонд «Підтримка дискримінованих груп», очолюваний Тетяною Петровою. Вона розповіла про те, чим займається фонд, і відповіла на запитання кореспондента «ОВ».
– Тетяно, Ви надаєте психологічну підтримку засудженим і тим, хто виходить на волю. Ці функції має взяти на себе ще й держава. Чому Ви узялися за це?
– Сьогодні більшість із нас живе у своєму світі й думає лише про себе, про долю своїх дітей та онуків. Далеко не всі з нас навчилися любити і співчувати, допомагати, тому в нашій країні існують люди, які зазнають свого роду дискримінації з боку суспільства. До них належать колишні ув'язнені.
Як би ми не намагалися робити вигляд, що цих людей не існує, що вони для нас начебто по інший бік життя, вони є. І при виході з місць позбавлення волі не завжди мають достатньо коштів, а найчастіше й документів, щоб просто повернутися додому. У багатьох з них втрачені зв'язки із близькими, їм просто нікуди йти. Незважаючи на те, що людина відбула покарання і тим самим спокутувала свою провину, суспільство далі вбачає в ній злочинця. Колишніх ув'язнених не беруть на роботу, вони залишаються без засобів до існування і тому часто змушені повертатися до злочинного середовища...
– Оскільки Ви за професією психолог, то регулярно буваєте в Чорноморській жіночій виправній колонії й розмовляєте із засудженими. Як складаються їхні долі?
– По–різному. З болем згадую, що почула від 30–річної Тетяни, яка повинна була от–от звільнитися… Слухаючи її, я запитувала себе: «А чи зможе вона почати нове життя?» Тетяна – дочка злочинця, який був засуджений до довічного ув’язнення. Дванадцятирічною дівчинкою пішла з дому, щоб позбутися знущань маминих «друзів». І з того часу вона спізнала багато. Щоб якось вижити, займалася проституцією. Вживала і алкоголь, і наркотики… Її гвалтували й били. Опинившись у колонії, Таня поставилася до цього, незважаючи ні на що, як до позитивного повороту у своїй долі. Вона багато чого переоцінила у своєму житті й готова була його змінити. Таня дуже любить дітей і мріяла влаштуватися до дитячого садка нянечкою, а потім і стати вихователькою. Коли вона звільнялася з колонії, іти їй було нікуди, родичі (сестри) відмовилися прийняти її у свій дім. Вона вирішила поїхати до рідного села на Херсонщині. Минуло зовсім небагато часу, і Таня знову опинилася за ґратами.
Багато хто скаже: «Так їй і треба. Горбатого могила виправить». А я впевнена, що це наша байдужість, наша неспроможність подати руку допомоги.
– У жіночій колонії перебувають і матері зі своїми малолітніми дітьми, які народилися після винесення жінкам вироків…
– Вони потребують особливого співчуття й допомоги. Сьогодні у нас стало модно говорити про допомогу дітям. Але хто замислюється про дітлахів, чиї батьки скоїли злочин і сидять за ґратами. У цих дітей долі непрості, серед них є ті, кому потрібна медична допомога. Їхня основна «провина» і трагедія полягає в тому, що вони – діти злочинців, яким суспільство не навчилося співчувати й допомагати. Долі цих дітей рідко знаходять відгук у наших серцях. Частіше ми таких ніби й не помічаємо. Більше того, є ті, хто їх засуджують, вважаючи: яблучко від яблуньки недалеко падає. Ми не дозволяємо дружити з ними своїм дітям, не пускаємо їх у свої родини. Ці діти ростуть не просто в злиднях, але й у духовній ізоляції, звідки їм пряма дорога – повторити долі нещасних батьків.
ДФ «Підтримка дискримінованих груп» вбачає один з напрямів своєї роботи у відродженні в Україні втрачених християнських цінностей. Однак нам дуже важко повною мірою реалізувати поставлені завдання.
На наш погляд, усі ці питання потребують широкого обговорення з боку громадськості й привернення до них уваги держави. Ми розуміємо, що це дуже важке завдання для сьогоднішньої України.
Для його розв'язання наш фонд організував громадський рух «Назустріч». Його мета – звернути увагу на наявні проблеми й сприяти поліпшенню умов життя в місцях позбавлення волі, особливо для жінок з дітьми. А також сприяти формуванню лояльного ставлення суспільства до громадян, які відбули покарання.
Вікторія ВІКТОРОВА
Убивчий подарунок месьє Ніко
Відомо, що куріння є однією з найпоширеніших масових звичок, які завдають шкоди як здоров'ю окремої людини, так і суспільству в цілому. Кілька переконливих фактів. Але для початку – трохи історії.
Фараони та королі
теж люди
Деякі дослідники стверджують, що першими курцями на землі були єгипетські фараони. В одній із гробниць II тисячоліття до нашої ери знайдені глиняний кальян та інші курильні приналежності.
Багато вчених батьківщиною тютюну вважають Центральну та Південну Америку, де дотепер у природних умовах росте до 60 його видів та різновидів.
Проникненню тютюну до Єв–ропи сприяв чернець Роман Пане, який під час другої експедиції Колумба побував в Америці як місіонер.
Захоплення тютюном було настільки сильним, що даній рослині стали приписувати лікувальні властивості, вважаючи її ледве чи не панацеєю. Так французький посол у Португалії Жане Ніко подарував своїй королеві Катерині Медичі листя та насіння тютюну для бадьорості, а також як засіб від головного болю та багатьох хвороб. Вдячна королева назвала «чудодійні ліки» іменем свого посланника – нікотин.
Однак поряд із вихвалянням тютюну з'явилися і застереження для любителів куріння. Надмірне його вживання часто призводило до важких отруєнь, що спонукало владу і церкву почати активну боротьбу із цією шкідливою звичкою. В Америці, наприклад, курців страчували, у Туреччині – саджали на кіл, в Італії – відлучали від церкви та заживо замуровували в стіни.
До Росії тютюн був завезений у другій половині XVI ст., а з XVII ст. його стали культивувати в Україні. Зловживання тютюном викликало протести з боку уряду. Так, 1683 р., був виданий спеціальний царський указ, згідно з яким курців карали 60–ма ударами києм по п'ятах, а викритим повторно у вживанні «мерзотного» зілля відрізали ніздрі або вуха. Наприкінці XVII – початку XVIII ст.ст. заходи, спрямовані проти куріння, стали пом'якшуватися, тому що Петро I і сам став рабом цієї звички. У підсумку він не лише скасував усі закони, які забороняли куріння, але й дозволив ввозити тютюн з–за кордону.
Статистика –
дама категорична!
Вдамося до сухої, але досить переконливої мови цифр.
Нікотин – одна з найнебезпечніших отрут рослинного походження. Птахи гинуть, якщо до їхнього дзьоба всього лише піднести скляну паличку, змочену нікотином. Кріль гине від 1/4 краплі нікотину, пес – від 1/2 краплі. Для людини смертельна доза нікотину становить від 50 до 100 мг, або 2–3 краплі. Протягом 30 років курець викурює приблизно 20000 сигарет, або 160 кг тютюну, поглинаючи в середньому 800 г нікотину.
Діти, які живуть в накурених приміщеннях, частіше та більше страждають на захворювання органів дихання. У дітей батьків–курців протягом першого року життя збільшується частота бронхітів та пневмоній і підвищується ризик розвитку серйозних захворювань.
Мало? Тоді ще кілька аргументів. Курці з великим стажем у 13 разів частіше захворюють на стенокардію, у 12 – на інфаркт міокарда, у 10 разів – на виразку шлунка та у 30 разів на рак легенів. Серце в курця робить за добу на 15 тисяч скорочень більше, а харчування організму киснем та іншими необхідними речовинами відбувається гірше, тому що під впливом тютюну периферичні кровоносні судини звужуються.
Куріння також підсилює ризик розвитку атеросклерозу периферичних судин. Воно також є основною причиною виникнення злоякісних новотворів губи, порожнини рота та горла, гортані, стравоходу, трахеї, бронхів та легенів. 95% померлих від раку легенів (за статистичним даними, отриманими у різних країнах) були злісними курцями, які викурюють 20 – 40 сигарет за день!
Олег Бурлаченко, лікар–психіатр вищої категорії, завідувач відділенням № 3 КУ «Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня № 1»
