Учні – про Маринеска

Допризовна молодь Одеси бере участь у комплексі заходів з нагоди 100–річчя від дня народження легендарного Олександра Маринеска. Нещодавно відбувся міський брейн–ринг «Що я знаю про життя та подвиг О.І. Маринеска?»

Даний захід проводився з ініціативи керівництва Одеської міськради та представників ветеранських організацій Одещини з метою увічнення пам’яті про героя–підводника. У плині інтелектуальної гри змагалися представники 28 загальноосвітніх закладів міста.

Символічним є той факт, що демонструвати власну обізнаність про життя та подвиг цієї людини учням випала честь в актовій залі 105–ї загальноосвітньої школи – закладу, де з 1920–го по 1926 рік навчався майбутній Герой Радянського Союзу Олександр Маринеско.

По 20 запитань щодо його біографії, сторінок військової служби, людських і командирських якостей та пам’ятних місць, із якими пов’язане життя морського офіцера, і лише 15–20 секунд на роздуми та відповіді на кожне. Таким був перший етап вікторини, за підсумками якої члени журі визначили вісім команд–чвертьфіналістів, які надалі виборювали призові місця за суворими правилами ліміту брейн–рингівського часу.

Як довели інтелектуальні змагання, цього разу найобізнанішими виявилися учні загальноосвітніх шкіл № 78, 82 та гімназії № 7, які в завзятому змаганні здобули для своїх навчальних закладів перше, друге та третє місця відповідно.

– Наразі в усіх навчальних загальноосвітніх закладах Одеси триває конкурс малюнків і творів, присвячений Олександрові Маринеску. Окрім того, за участю старшокласників у квітні має відбутися науково–практична конференція «Атака століття». Звісно що за підсумками кожного заходу також будуть визначені найкращі, на яких чекає отримання заслужених призів і нагород, – розповіла методист міського інформаційно–методичного центру управління освіти та науки Одеської міськради Вікторія Хворостянова.

Щодо заохочення нинішніх команд–призерів, то на згадку про участь у брейн–рингу від ветеранів Великої Вітчизняної війни та військової служби вони отримали ювілейну медаль «100 років від дня народження О.І. Маринеска» і відповідні дипломи та грамоти. А по завершенні інтелектуальної гри всі охочі мали змогу відвідати музей 105–ї школи, що був створений на честь героя–підводника 30 січня 1983–го – через 38 років після здійснення «Атаки століття».

В’ячеслав СОКОЛОВ, м. Одеса

Повінчані з піснею

Фестиваль «Дні бардівської пісні» став одним із най–вдаліших проектів січня, реалізованих доброчинним фондом «АВЕ», який очолює Рита Колобова. Він був присвячений 75–річчю від дня народження Володимира Висоцького і проходив на двох майданчиках – у Будинку Перуцького та в Будинку–музеї ім. М.К. Рериха, де прозвучали завершальні акорди.

У фестивалі за традицією брали участь поети, музиканти, виконавці, чиї твори були присвячені Володимиру Семеновичу, його творчості, маловідомим сторінкам його біографії. Можливо, тому що цей рік був ювілейним, рівень майстерності виконавців – учасників проекту значно зріс. Три дні тішили вони публіку невичерпною різноманітністю репертуару і, звичайно ж, піснями самого Володимира Висоцького у виконанні Олега Малоноги.

Серед учасників «Днів бардівської пісні» хотілося б відзначити почесного гостя із Черкас, композитора, поета та виконавця власних пісень Олександра Бабенка, милих виконавиць із Санкт–Петербурга Риту Томас і Софію Радугу, одеситів Олексія Коршунова, Сергія Нікітченка, Олексія Дишель, Олену Плаксіну…

– Такі заходи приносять не лише радість учасникам, але й організаторам, – говорить Рита Колобова. – Завдяки їм народжуються нові творчі плани, люди знаходять споріднені душі, зав'язується дружба на багато років, якщо не на все життя.

На завершальному етапі «Днів бардівської пісні», який проходив у залі Будинку–музею ім. М.К. Рериха, його учасникам були продемонстровані цікаві фотороботи Андрія Калінського, присвячені поету, співакові та актору. Із широкого екрана в залу дивився такий рідний та любимий для багатьох з нас Володимир Висоцький.

Л. Мельничук

У поетичному світі Висоцького

В Одеській національній науковій бібліотеці ім. М. Горького в межах проекту «Їх називали совістю епохи» відбувся вечір пам'яті Володимира Висоцького, присвячений 75–річчю від дня народження відомого барда, поета й актора.

Заступниця генерального директора ОННБ ім. М. Горького, заслужена працівниця культури України Ольга Більницька відзначила у вступному слові, що бібліотека щороку проводить день пам'яті В. Висоцького, адже його творчість тісно пов'язана з нашим містом.

Гості заходу, а серед них читачі бібліотеки, журналісти, викладачі та студенти, разом із артисткою Одеської філармонії Ларисою Хонич занурилися у світ поезії Володимира Висоцького, згадали віддавна улюблені рядки його пісень, популярні й сьогодні.

Про цікаві, маловідомі факти з життя відомого поета і актора розповів журналіст Олександр Галяс.

Також не залишив гостей байдужими виступ директорки ЦБС для дітей, доброї приятельки бібліотеки Галини Лазаревої. Торік вона видала свою книжку «Гліб Жеглов. Володя Шарапов. Місце зустрічі змінити не можна».

Учасники вечора ознайомилися із книжково–ілюстративною виставкою «Їх називали совістю епохи: Володимир Висоцький». Про унікальність видань, розміщених в експозиції, розповіла завідувачка відділу мистецтв ОННБ ім. М. Горького, заслужена працівниця культури України Тетяна Щурова.

Людмила ХУДЕНКО, завідувачка сектору відділу зв'язків із громадськістю та реклами ОННБ ім. М. Горького

Марина Владі зворушена фільмом

У приміщенні «Театру–галереї Перуцького» відбувся допрем’єрний показ документального кінофільму «Володимир Висоцький очима одеситів». Його представив режисер Микола Головіхін, директор Паризького театру–кіностудії «Катарсис».

За словами режисера, фільм розповідає глядачам про одеський період життя і творчості Володимира Висоцького, який став для видатного артиста одним із найщасливіших у його непростій долі.

– Зокрема, у картині представлені фрагменти декількох художніх фільмів – це період його творчої діяльності на Одеській кіностудії з 1966–го по 1979 роки – з моменту початку зйомок в «Вертикалі» і до останньої роботи – у не менш відомій картині «Місце зустрічі змінити не можна». Крім того, є численні інтерв'ю з одеситами. З ким би я не зустрічався – з режисерами, операторами, акторами, людьми, які знали Висоцького в ці роки, – усі говорили про те, що одеський період його життя був найщасливішим. Одеська кіностудія давала йому можливість зніматися. В Одесі Висоцький відбувся і як кіноактор, і як поет. Місто в його творчій долі зіграло колосальну роль, – підкреслив Микола Головіхін і додав, що сам прожив в Одесі двадцять років.

– Я виїхав звідси 1993 року і вже двадцятий рік живу в Парижі. Творчість Володимира Висоцького, його вірші, пісні пройшли через усе моє життя, і я подумав – ну хто, як не я, повинен зняти фільм про одеський та французький періоди його творчості. Коли перший варіант фільму був закінчений, я відправив його Марині Владі, тому що там були дуже особисті сцени... і я не знав, як вона може відреагувати на це. Через два дні одержав від неї відповідь: «Дуже зворушена фільмом. Стільки друзів згадала, а також чудових днів на морі! Буду незабаром грати в Одесі. До зустрічі! Марина Владі», – повідомив режисер.

Євген Низов