Ми вже розповідали про засідання містобудівної ради, на якій було схвалено техніко–економічне обґрунтування будівництва магістралі «Північ–Південь». На тому ж засіданні розглядалося ще одне питання, що має дуже важливе значення для збереження вигляду історичного центру Одеси. Йшлося про історико–містобудівне обґрунтування й містобудівний розрахунок реабілітації пам'ятки архітектури та містобудування з переплануванням, надбудовою і пристосуванням під готель за адресою: вул. Катерининська, 14. Одесити чудово знають цю адресу як частину відомого будинку Вагнера, названого ім'ям купця – власника першого універмагу міста.
Справа в тому, що до 1857 року в будинках на Дерибасівській, 16 і Ланжеронівській, 17 був розташований створений з ініціативи генерал–губернатора Новоросійського краю герцога де Ришельє Ришельєвський ліцей. Згодом до старих ліцейських будинків з боку Катерининської прибудували будинок № 14. Він розташувався на всю довжину кварталу від Дерибасівської до Ланжеронівської.
Звичайно, усіх цікавило, що запропонують розробники для такого відомого об'єкта. Адже у Ришельєвському ліцеї навчалися Григорій Маразлі та Дмитро Стражеско, бували Олександр Пушкін і опальний Адам Міцкевич, якому було відмовлено в одержанні викладацької вакансії. З кінця ХIХ століття навпроти будинків колишнього ліцею цілий рік продавали квіти. Це було настільки красиво, яскраво, знаково для Одеси, що знайшло відображення у творчості Костянтина Паустовського, Льва Славіна, Юрія Олеші, Валентина Катаєва. Хотілося помріяти про дбайливе відтворення атмосфери тих років.
Але, на жаль. Якщо центр міста, то традиційно розробники пропонують спорудити готель і ресторан. Ці види бізнесу швидко окуповують витрати і є високо прибутковими. Не уник такої долі і флігель будинку Вагнера. Його запропонували перетворити в готель на 47 номерів і пивний ресторан. Усі комунікації розташують на добудованому технічному поверсі, тобто будинок у підсумку втратить історичну 2–поверховість і «підросте».
Щодо пивного ресторану, то у дворі будинку Вагнера колись розташовувалася пивниця Брунса. Туди приходили представники творчої інтелігенції, щоб випити кухоль пива із сосисками. У цьо–му розробники вирішили все–таки дотримуватися історичної вірогідності.
Щоправда, є велика небезпека перетворення цього історичного куточка у ще один готельно–ресторанний комплекс, який нічим не відрізняється від сотень інших, споруджених в Одесі за останні 10–15 років. Шкода. Набагато привабливіше і прибутковіше у перспективі було б відтворення тут, як у кіношних декораціях, інтер'єру часів Ришельєвського ліцею. Але для цього потрібне не тільки прагнення якнайшвидше окупити вкладені у реконструкцію кошти, що властиве усім без винятку нинішнім інвесторам, але й повага до історії свого міста, аристократизм духу, який не дозволяє вульгаризувати велич.
