Незважаючи на те, що ми живемо в так звані часи гендерної рівності, професія педагога – це як і раніше все; таки більш жіночий вибір. Звичайно, ця тенденція багато в чому обумовлена як соціальним замовленням, так і суспільними підвалинами. Багато в чому із цим згодний і я. Адже кому як не представницям прекрасної половини людства слід довіряти сіяти добре, розумне та вічне. Особливо в цьому я переконався кілька років тому під час проведення фінального туру районного конкурсу «Вчитель року». Серед учасників змагань були як чоловіки, так і жінки. Але все ж таки останні на всіх етапах конкурсу були набагато переконливішими. Однак осібно серед номінантів була молода директорка Бросківської школи Т.М. Кожушко, яка за рівнем професійної майстерності була на голову вища навіть за найближчих своїх переслідувачів. Її яскрава, правильна, образна мова буквально зачаровувала. З того часу, зізнаюся, я вірний шанувальник її таланту.
Щоправда, Тетяна Миколаївна зізнається, що в дитинстві мріяла зовсім про іншу професію. Вона добре навчалася в Ізмаїльському політехнічному ліцеї і її підготовленість давала їй підстави вважати, що вона зможе вступити до найпрестижніших вузів країни. Однак, на жаль, сімейні обставини склалися таким чином, що документи на вступ довелося подавати до місцевого педагогічного інституту.
– У ліцеї мені дуже подобалися уроки історії Катерини Панасівни Хаджиміті, – згадує Тетяна Миколаївна. – Напевно, багато в чому завдяки її методиці викладу навчального матеріалу я назавжди закохалася в цей предмет. Тому не дуже й замислювалася про вибір факультету.
Усі роки навчання в педінституті (нині Ізмаїльському гуманітарному державному університеті) Тетяна Кожушко проходила практику в Бросківській школі, куди її 2000 року після закінчення вузу і запросили на постійне місце роботи.
– Мене одразу ж навантажили за повною програмою – 27 годин на тиждень, – з усмішкою розповідає нинішня директорка школи. – Крім уроків історії, мені ще довелося викладати географію. Ну й плюс класне керівництво в одному із сьомих класів. Але ж це дуже складний перехідний вік. То ж у мене було найсправжнісіньке бойове хрещення.
Тетяна Миколаївна відзначає, що працювати в сільській школі все ж таки набагато легше, ніж, наприклад, у міській Насамперед, це пояснюється тим, що діти тут вихованіші та дисциплінованіші. Адже діти в селі живуть в усіх на очах, і в них набагато більше обов'язків у домашньому господарстві, що, звичайно ж, мимоволі змушує їх дорослішати раніше за міських однолітків. Але однаково, для того, щоб навчальний процес був пліднішим та прогнозованішим, у школі повинні знати, у якій домашній ситуації живе їхній учень.
– Мій досвід роботи класним керівником переконав мене у значимості та важливості роботи соціального педагога, – пояснює Т. Кожушко. – Тому, коли 2006 року я була призначена на посаду завуча, я стала особливо контролювати їхню діяльність. Соціальні педагоги часті гості практично в кожній родині наших школярів.
Неабиякі організаторські здібності героїні нашої публікації не могли бути не поміченими. І вже 2009 року Тетяна Кожушко була затверджена на посаді директора школи.
– Основна різниця між директором і вчителем все ж таки в тому, що перший більшою мірою є адміністратором, – відзначає Т. Кожушко. – А я все ж таки, як згодом з'ясувалося, за своїм духом, насамперед, вчитель. Я дотепер одержую неймовірне задоволення від безпосереднього спілкування з дітьми під час навчального процесу. Образно кажучи, я заряджаюся від дітей, як батарейка. Тому, незважаючи на природню, як для керівника школи, нестачу часу, навіть цього року не змогла відмовитися від проведення уроків в 6-х та 10-х класах. До речі, завжди з великим задоволенням проводжу заняття з історії Стародавнього світу.
Однак, як і будь-якому керівникові навчального закладу, левову частину часу все ж таки доводиться приділяти не лише навчальному процесу, але й господарським турботам. Адже Бросківська школа була здана в експлуатацію близько 35 років тому. Тому турбот тут вистачає. Наприклад, минулого року у межах проекту «Народний бюджет» частково відремонтували водопровід та опалювальну систему, повністю замінили меблі, встановили металопластикові вікна. Тепер же адміністрація школи поставила перед собою ще кілька важливих завдань – капітальний ремонт актової зали та майстерень.
– Я понад 20 років пропрацювала в школі,– говорить сільський голова Броски Світлана Олександрівна Москвич, – тому добре знаю, який це нелегкий «шматок хліба» і як складно зробити у цій сфері кар'єру. Я пам'ятаю Тетяну Кожушко ще з часів її першої студентської практики. Це була дуже цілеспрямована та допитлива дівчинка. Такою вона залишилася і досі. Вона має заслужений авторитет як серед своїх колег, так і серед учнів. Поважають її в нашому селі. Не випадково саме Тетяні Миколаївні довірено представляти інтереси Броски в районній раді. І я дуже задоволена нашою співпрацею. Усі проблеми ми намагаємося розв’язувати спільно.
