Ожили спогади солдата…

У Савранському історико-краєзнавчому музеї відбулася презентація книжки спогадів колишнього партизана загону «Буревісник» Семена Івановича Сюльського. Доля цієї людини надзвичайно цікава. Про неї й розповіли присутнім – учням Савранської загальноосвітньої школи та професійно-технічного аграрного училища завідувачка музею Олена Івашківська та працівники районного Будинку культури Лілія Поліщук і Алла Григорина. 

Семен Іванович Сюльський народився і зростав в Якутії. Успішно закінчив семирічку, потім Якутську національну військову школу, обіймав керівні посади в колгоспах, а в 1935 році був призначений комендантом на будівництві Центральної електростанції в Якутську. Коли розпочалася Велика Вітчизняна війна, йому виповнилося тридцять років. І хоч жителів Заполяр’я на фронт не призивали (була видана з цього приводу спеціальна урядова постанова), Семен наполягав і таки отримав дозвіл командувача військами Забайкальського військового округу. Варто сказати, що якут, аби дістатися призовного пункту пройшов на лижах більше 2 тисяч кілометрів через зимову тундру і тайгу. І вже влітку 1942 року він вступив до лав Червоної армії. У вогняному пеклі Курської дуги Семена було важко поранено; непритомним він потрапив до німецького полону.

А наприкінці липня 1943 року Сюльський здійснив втечу, до якої готувався з першого дня поневолення. Воїн довго переховувався. Згодом потрапив до партизанського загону «Буревісник», що діяв в Савранських лісах на півночі Одещині. У таборі Семен був завзятим бійцем, відзначився тим, що збив із гвинтівки німецький літак, який кружляв понад лісом у пошуках дислокації партизанів. 

У 1944 році партизани злилися з частинами Радянської Армії. Сюльський з боями дійшов до Праги. Був нагороджений орденами Вітчизняної війни I ступеня, Червоної Зірки, декількома медалями «За відвагу», а також — «За визволення Праги», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» Дорожив медаллю «Партизану Вітчизняної війни».

Після війни Семен Іванович повернувся на Одещину, в одному з районів завідував мобілізаційним відділом. Одружився з українкою. Виховав двох дітей. Попри підірване здоров’я, жив активно: зустрічався з молоддю, з багатьма листувався, навіть із кінорежисером Олександром Довженком. А головним своїм обов’язком вважав увічнення пам’яті про славні справи бійців загону «Буревісник».

С. Сюльський зібрав велику кількість матеріалів про партизанський загін та підпільників Саврані. Склав особові справи більш ніж 70 однополчан, карту-схему Савранського партизанського руху та передав її в архів. А ще оформив фотостенд (181 світлина) для Музею партизанської слави України. Підготував до друку рукопис книжки спогадів, але не встиг її видати, в липні 1975 року він помер. Справу продовжили син, донька і онуки. Книжка вийшла у світ 2011 року, до сторіччя з дня народження С. Сюльського і має назву «Спогади». А цього року напередодні святкування Дня Перемоги донька солдата передала кілька екземплярів книжки до Савранського музею. Один екземпляр залишився в музеї, а два – передані до школи та училища.

Звертаючись до учнів, ке­рівник апарату райдержадміністрації Юлія Ворончук, яка також взяла участь в презентації, закликала юних більше цікавитись життям героїв війни,  гідним наслідування, більше пізнавати про ветеранів і головне – пам’ятати, якою ціною завойоване мирне сьогодення. 

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті