Сьогодні підлітка, який приходить до нашого та подібних йому навчальних закладів, важко чимось здивувати. Адже до послуг сучасного молодого покоління – найновіші електронні розробки, зокрема телебачення, радіо, інтернет, мобільні види зв’язку. За їхньою допомогою можна знайти будь-яку інформацію, що стосується найрізноманітніших сфер людського буття – від широкого спектру культурних, економічних, політичних питань і до тонкощів усіляких технічних або, скажімо, медичних новинок.
Та все ж, як показує досвід, у виховному процесі, становленні молодої особистості, формуванні її духовних засад, здібності глибоко осмислити історичне минуле та сьогодення велику роль відіграють сьогодні, як і раніше, нестандартні підходи педагога до організації уроків і позакласних заходів.
У цьому переконує діяльність відомих педагогів минулого та сучасності – Костянтина Ушинського, Василя Сухомлинського, Шалви Амонашвілі, Миколи Палтишева та багатьох інших працівників вітчизняної й закордонної школи всіх освітніх рівнів. Коли вихованці бачать, відчувають і розуміють, що вчитель вкладає у приготування до уроку або позакласного заходу, плюс професійну майстерність, то і їхні душі стають відкритішими, сприйнятливішими до пізнання.
Ніколи не думалося, наприклад, що заняття, присвячене творчості Олександра Петровича Довженка і проведене в Одеському літературному музеї, справить таке враження на курсантів. Воно розпочалося змістовним, насиченим цікавими подробицями вступним словом мистецтвознавця – екскурсовода музею з використанням мультимедійних технологій. Зокрема для демонстрації уривків із художніх кінострічок, відзнятих майстром, та документальних фільмів про його життя і творчість. З непідробною цікавістю слухали курсанти розповідь про роботу, творчі пошуки та здобутки кінорежисера в одеський період його діяльності. Адже саме тут відбулося його утвердження як видатного митця.
Зайшла мова про фільм «Звенигора», поділений на дванадцять пісень-кіноновел, що поєднали в собі тисячолітній пласт української історії – через легенди скіфів і варягів, запорізьких і чорноморських козаків, а згодом – через буремні події громадянської війни. Усе це об’єднано одним персонажем – старезним дідом, наділеним могутніми духом і тілом. Він уособив ментальні цінності українського народу, його працьовитість і незнищенну жагу до життя.
Про цю свою, безумовно ж, неординарну, новаторську роботу сам Довженко сказав: «Звенигора» в моїй свідомості одклалася як одна з найцікавіших робіт. Це «прейскурант моїх творчих можливостей». Я зробив її одним духом – за сто днів. Не зробив, а проспівав, як птах. Мені хотілося розсунути рамки екрана… заговорити мовою великих узагальнень».
Не приховували захоплення «Звенигорою» і тодішній редактор журналу «Кіно», значний український письменник Микола Бажан, всесвітньо відомий режисер Сергій Ейзенштейн.
Зі «Звенигорою» тематично й органічно перегукується «Земля» – справжня ода селянинові-хліборобу, який є невід’ємною цементуючою часткою всього планетарно сущого. Цим фільмом Довженко, знову ж-таки першим у світовому кіно, концептуально висловив філософію нації від землі. Ця мудра й проста філософська концепція була настільки зрозумілою у вселюдському масштабі, що обом фільмам захоплено аплодували пересічні кіноглядачі не лише республік тодішнього Радянського Союзу, а й таких «кінематографічних країн», як Франція, США, Англія, Голландія, Бельгія, Аргентина, Мексика, Канада, Греція.
Хоча ця обставина не завадила деяким радянським кінокритикам тих часів звинуватити Довженка у нехтуванні висвітленням класової боротьби, пантеїзмі, біологізмі, захисті куркульства, оспівуванні журби за минулим і, зрештою, в українському буржуазному націоналізмі. А тим часом Європа в цей же час називала українського майстра «Гомером кіно».
Як відзначалося на занятті, своїм філософсько-естетичним поглядам, сформованим і задекларованим в одеський період, митець не зраджував у подальшій творчій діяльності. Особливо в роки Великої Вітчизняної війни, коли з-під його пера з’явилися кіноповісті та драматичні поеми «Україна в огні», «Ніч перед боєм», «Нащадки запорожців», «Повість полум’яних літ». А втім і тут не минулося без критики, в якій брав участь навіть Сталін.
Почуте та побачене курсантами в Одеському літературному музеї викликало у них велике зацікавлення, з’явилося чимало питань, що стосувалися не лише творчості Довженка, але й виходили на національну та загальнолюдську проблематику.
Активна участь курсантів у занятті свідчить про те, що за відповідної підготовки у нашої сьогоднішньої юні душа чуйно реагує на красиве, розумне, добре, порядне, чесне. Тобто на те, що присутнє у завжди актуальній творчості Олександра Довженка, Олеся Гончара, Юрія Яновського, Василя Земляка, Миколи Вінграновського, Павла Загребельного, Бориса Олійника та багатьох інших наших майстрів художнього слова, які, за образним висловом того ж Олеся Гончара, бережуть «собори людських душ».
Людмила НОВАКОВСЬКА, викладач вищої категорії морехідного коледжу технічного флоту Одеської національної морської академії
