Про книжку, що з’явилася на рубежі епох

До 220-річчя від дня заснування Одеси

Доротея Атлас відома переважно своєю популярною книжкою «Стара Одеса, її друзі й недруги». Але це далеко не вся спадщина цієї непересічної особистості, що жила і творила на рубежі епох, у роки воєн і революцій.

Доротея Генріхівна Атлас народилася в родині австрійських підданих юдейського віросповідання 15 січня 1874 року. Початкову освіту здобула вдома. Потім закінчила Маріїнську гімназію з правом викладання арифметики, історії та географії. З початку 1890-х років майбутній історик викладала в різних навчальних закладах Одеського навчального округу. Деяка лібералізація суспільства призвела до того, що для жінок спростилося здобування вищої освіти. Створювалися спеціальні навчальні заклади, на зразок Вищих жіночих курсів.

У 1909 році Д. Атлас закінчує мовне відділення Одеських вищих жіночих курсів, а 1912 року – юридичний факультет. У бурхливі роки революції вона очолює товариство випускниць Одеських вищих жіночих курсів. За підтримки професора Новоросійського університету Линниченка вийшли друком два випуски «Праць слухачок ОВЖК», у яких можна було прочитати й перші роботи Доротеї Атлас.

Під час революції вона стає одним із популяризаторів проекту заснування в Одесі музею історії міста. У планах – дослідження історії Молдаванки. Не відомо, чи реалізувала вона свій задум. У будь-якому разі підсумкової публікації так і не було. Дослідники не змогли відшукати навіть слідів такої праці.

У 1929 році Доротея Атлас стає директоркою трудової школи 

№ 65. Виникли деякі проблеми з владою. Вона намагалася прищепити дітям загальнолюдські цінності, повагу до класиків літератури, але не пропагувала догматів марксизму, не була завзятою атеїсткою, тому довелося терпіти нападки у пресі.

І все-таки історична спадщина Д. Атлас досить велика та різноманітна. За своє життя вона написала щонайменше 33 роботи цього характеру, однією з перших висунувши ідею викладання краєзнавства в загальноосвітніх школах. Першою ж написала підручник з історії Одеси. Ця праця, як підкреслює у видан­ні «Одеські історики» автор біо­графічної статті про Д. Атлас 

В.В. Солодова, «вирізнялася лаконічністю, доступністю, чіткістю й логічною структурою, ілюстративністю». Крім краєзнавства, 

Д. Атлас активно займалася загальними історичними темами, активно публікувалася в одеських періодичних виданнях.

Але головною працею історика стала книжка «Стара Одеса, її друзі й недруги», написана легкою та доступною мовою. Плюс і мінус видання полягав саме в цій «нехрестоматійності» дослідження. Приємна для читання книжка до певної міри сприяла формуванню чергового міфу про Одесу. Авторка прагнула виховати непідробний патріотизм, любов до міста. Тому можна пробачити їй певну ідеалізацію засновників Південної Пальміри, флер загадковості довкола неї й апологетику її успішного розвитку. Книжка свого часу належала до списку найчитаніших видань, і кожен свідомий власної гідності одесит мав її у своїй бібліотеці. У ній зібрано цікаві історичні матеріали. А використання фольклору, зокрема українських селян, чумаків, що приїжджали на Куяльник та інші лимани по сіль, тільки доповнює видання, робить його цікавішим і жвавішим.

Особистість Доротеї Атлас ще довго залишатиметься загадковою для наших сучасників, хоча сторінки її життя досить ретельно вивчалися одеськими краєзнавцями й істориками. Але, на жаль, досі не відомо, коли й де вона померла і де похована. Не збереглися навіть фотографії Доротеї Атлас. За припущенням одеського історика Музичка, вона могла стати жертвою румунської влади в період окупації Одеси у 1941-1944 рр. 

У будь-якому разі Д. Атлас залишиться в пам’яті одеситів як талановитий автор і вдумливий педагог, як взірець беззавітної любові до свого міста.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті