Велику Вітчизняну війну Микола Федорович Репетілов зустрів сімнадцятилітнім юнаком. Коли його рідне село Гуляйполе, що на Черкащині, захопили німці, Миколу Федоровича та ще сімнадцять молодих хлопців ешелоном відправили на примусові роботи до Німеччини. По дорозі, вибравши слушну хвилину, юнаки втекли. Дійшли до містечка Судова Вишня Львівської області. Тут зупинилися і залишилися жити.
У березні 1944 року, коли війська Червоної Армії визволили містечко від німецько-фашистських загарбників, Микола Федорович був мобілізований на фронт. Воював у складі Другого Українського фронту, у 114-му протитанковому артдивізіоні 122-ї гаубичної батареї. Брав участь у визволенні Мукачева, Сколи, Чопа, Ужгорода, Берегового. Тут було дуже важко – гірські дороги стримували рух військової техніки, бійцям доводилося ледь не на собі тягнути машини, гармати.
І досі не може забути ветеран важкі кровопролитні бої за місто Бреслау. Не було тут жодної спокійної хвилини: батарею постійно бомбили німецькі літаки, а наші артилеристи безперервно обстрілювали вогневі рубежі ворога. Багато солдатів полягло в тих боях.
Усього сорок сім кілометрів не дійшов до Берліна Микола Федорович – під містом Лангенбах отримав контузію. Лікувався у шпиталі, де і зустрів звістку про Перемогу.
Про ратні подвиги сьогодні вже сивочолого захисника Вітчизни красномовно свідчать заслужені нагороди – медалі «За відвагу», «За бойові заслуги», орден Вітчизняної війни ІІ ст.
Пишаються славетним земляком учні Полєзненської загальноосвітньої школи. Не раз розповідав Микола Федорович дітям про воєнне лихоліття, про своїх бойових побратимів та важкий шлях до Перемоги.
Цього року він відзначив свій поважний ювілей – 90-річчя. Привітати ветерана завітали представники районної та місцевої влади, керівник районної організації ветеранів України, голова громадської ради при райдержадміністрації. Гості від усього серця побажали йому ще довгих років життя та вручили цінні подарунки.
