До 70-річчя визволення України
Минуло майже сімдесят років, як прикордонник Єлін ступив на придунайську землю, визволяючи її від німецько-фашистських загарбників. Відтоді невеличке містечко Вилкове на дунайському кордоні стало для нього рідним.
Російський хлопець із Ульяновської області зріс на Волзі, Дунай бачив тільки на карті й не підозрював, що ця могутня річка та кордон по ній назавжди ввійдуть у його життя. Будучи підлітком, він пишався старшим братом-прикордонником, який служив на кордоні під Львовом. Він загинув у перший же день війни, захищаючи рубежі Вітчизни. Коли Колі Єліну трапилася нагода потрапити до прикордонного полку, він не вагався – насамперед хотів помститися за смерть брата.
У листопаді 1943 року в сімнадцять із половиною років, як і багатьох хлопців, його мобілізували на військову службу та направили до школи сержантського складу. А у квітні 1944 року сержант Єлін був добраний до новоформованого 105-го полку. Полк брав участь у форсуванні Дністра, а пізніше, ведучи наступальні бої в районі Татарбунар, одержав бойове завдання з охорони державного кордону на Дунаї.
– Вночі 25 серпня ми ввійшли до Вилкового, а вже наступного дня нас розподілили по заставах, – згадує ветеран. – Прикордонна комендатура № 5 складалася з п’яти застав, які ташувалися на островах Анкудинове, Східний, Лімба, Зміїний та в селі Приморському.
Під час бойової операції в районі міста Вилкового сержант Єлін забезпечував зв’язок у складі взводу зв’язківців. Місцевість була важкодоступна – вода, плавні, численні протоки, обмілини. У цих складних умовах телефонний зв’язок доводилося прокладати по островах. Без допомоги рибалок з їхніми човнами було б не обійтися, і місцеві жителі дуже допомагали зв’язківцям. Часто траплялися несподівані сутички з німцями, які, втративши орієнтування, ховалися в плавнях.
Після визволення краю аж до 1953 року Микола Єлін у складі прикордонних підрозділів зв’язку ніс бойову службу біля гирла Дунаю, а потім у місті, що полюбилося йому, зайнявся мирною працею, створив прекрасну родину.
Вилківчани знають: Микола Васильович Єлін – один із тих, що стояли біля джерел формування прикордонної служби у Придунайському краї. У 1946 році він був удостоєний почесної відзнаки «Відмінний прикордонник». Ветеран вважає це найдорожчою зі своїх численних нагород, адже вона воскрешає в пам’яті загиблого брата, бойових друзів, що пішли з життя, хоробрих, відчайдушних, безстрашних – героїчне покоління, обпалене Великою Вітчизняною війною.
– Скільки залишилося прожити, не знаю, але тримаюся, як на передовій, до кінця, – розчулено вимовив ветеран-прикордонник на вшановуванні з нагоди його 85-річного ювілею.
