Засідання Міської думи нагадують революційний Конвент періоду Великої французької революції: «Потрібно саджати одеситів!» – така була одностайна ухвала начальства й тодішніх гласних. Зрозуміло, вирішили почати з порятунку найцінніших громадян, і із цього приводу документи незаперечні: «Городскою думою было предоставлено в распоряжение Городской управы на разные неотложные работы 5000 рублей. Из этой суммы были произведены расходы на выемку в обрывах Когановских… и на штольню от нее к Херсонскому полицейскому участку» (вул. Херсонська, 4 – авт.).
Саме собою, на батьківське піклування міської влади бійці правопорядку відповіли впровадженням передових методів з арсеналу світової криміналістики. Дослідник В. Константинов відзначав: «Пока допрашиваемого в полиции не били, он не доверял серьезности допроса. Дело продвигалось лишь после двух-трех ударов. Иногда людей помещали в клоповники (прес-хата? – авт.). Подозреваемых кормили селедками, после которых не давали пить».
Останнє твердження було з обуренням відкинуте як наклепницьке: «Селедочкой мы и сами закусим. Кто будет расходовать ценный продукт на подозреваемых, тем более, любой подозреваемый после научно поставленных допросов – клиент тюрьмы».
У зв’язку зі зсувами траплялися й фіктивні тривоги. Якось усе почалося з того, що на одному з базарів продали м’ясо, де (начебто) водилися черв’ячки (буває!). На перший погляд це не мало жодного стосунку до присяжного повіреного Мелентія Кизилова, що мирно відпочивав після трудів праведних на своєму балконі (вул. Ніжинська, 71). Повідомлення в «Историческом вестнике» говорило: «Некто Кизилов сидел с женою на балконе... Барыня с криком убежала в комнаты, а Кизилов буквально осатанел». Та й було від чого: «Опомнившись, он увидел себя посреди груды кирпичей, досок и чугуна – спросил: «Что это случилось?». Перша думка була про те, що почався зсув і, почувши крики дружини героїчного Мелентія, «стоявший у ворот портной Леви, хотя остался невредим, подняв вверх руки, завыл».
Єдиний, хто залишився незворушним, був двірник Акакій. Він науково визначився і зробив заяву, що потрапила до ЗМІ: «Бонбы (так у тексті – авт.) с моря пароход пущает. Забунтовал!»
З’ясувалося, що невдоволені якістю м’яса потьомкінці вирішили... обстріляти Одесу.
Так само гучні наслідки мав зсув на дачі пана Ісаковича (нині: територія інституту Філатова). Про нього є відомості: «Зрелище было поистине удивительное, редкое и мрачно-эффектное: громадные глыбы земли, тронувшись в своем основании, с невероятным грохотом, но вместе с тем с какой-то плавностью, медленно поползли на низменный берег (нині пляж «Дельфін» – авт.), где еще недавно многочисленные дачники скрывались в тени от палящего зноя – образовалась зияющая пропасть».
Почалася смішна евакуація дачників – на підводи вантажилося те, що в Одесі називалося «літні бебехи», тобто без чого не обійтися на дачі: хутряні манто, кришталь, золото й діаманти, портрети членів родини в позолочених рамах і т.ін., і т.д. У процесі паніки пройшла дезінформація: було переплутано два об’єкти – «Дача Ісаковича» і «Лазня Ісаковича» – остання на вул. Преображенській, № 45 (нині Гарнізонна лазня). З вікон «Мавританського стилю» почалася евакуація драбинами, скрученими з простирадел і рушників, скріплених мочалками, багато які клієнти були в негліже. Саме відтоді старожили Одеси виводять фольклорний вислів: «Іди ти в лазню Ісаковича», причому про дачу ні гу-гу.
Біда траплялася й у достопам’ятні радянські часи: 1957 року зсув зніс у море цілий дачний район, колишню «Нову Швейцарію». Дореволюційні довідники доносять імена дачовласників: Мейєндорф (навпроти народилася Ганнуся Горенко-Ахматова), Мельников (зі скелею ім. О. Пушкіна), Доре, Домаєвський, Гернет. Газета «Ор самеах» 2003 року зазначила одну з причин зсувів: «Туда завезли более 100 тыс. куб. метров морской гальки с пляжей Одессы». Йдеться про селище міського типу Стрижавка (близько Вінниці), а одеський пісок везли на спорудження… Вервольфа – ставки Гітлера. А далі ще страшніше. Доцент Штенгелов в інтерв’ю газеті «Слово» повідомляє: «Я предполагаю, что участок Одессы одновременно отодвигается от расширяющегося Главного (! – авт.) и Центрального (! – авт.) разломов… формируя будущий гигантский оползень. И его обрушение неизбежно». Як завжди, «заспокоїв» «Одесский вестник», повідомивши, що місто прийнято (в Лісабоні (! – авт.) до федерації «Євроберег».
Тобто, в разі чого, можна втікати через Європу до інших місць. Занудьгувати в Одесі неможливо. Рапсодія зсувів лунає, не уриваючись.
Валерій НЕТРЕБСЬКИЙ, Валерій ШЕРСТОБІТОВ
