Ми вже розповідали нашим читачам про спільне засідання двох депутатських комісій обласної ради, на якому було ухвалено підтримати ідею створення в нашій області оптового ринку сільськогосподарської продукції (ОРСП). Сьогодні ми продовжуємо розмову на цю тему з керівником авторського колективу з розробки проекту, заступником завідувача відділу ринкових механізмів і структур Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, доктором економічних наук В.М. Лисюком. Він – один із провідних європейських фахівців у галузі розробки теорії ринків. Про що, зокрема, свідчить видання влітку цього року в Німеччині (з ініціативи німецької сторони) його монографії «Організація товарного ринку: теорія та практика».
Разом із Володимиром Митрофановичем над проектом працювали колектив відділу та голова правління ВАТ «Південноукраїнський регіональний оптовий продовольчий ринок» Олег Борисович Ярмоленко.
– Володимире Митрофановичу, чим викликана Ваша така пильна увага до проблеми розвитку саме товарних ринків?
– На них, на відміну від фінансових ринків, створюється реальна додана вартість, яка й слугує джерелом розвитку економіки країни. Для України в цьому плані стратегічними є ринки сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів.
Проаналізувавши ситуацію за кордоном, ми побачили: там формуються великі логістичні центри, що займаються пошуком шляхів ефективного розподілу сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів, – спеціалізовані оптові товарні ринки.
Аналіз нашої ситуації показав таке: при потужному сільському господарстві ми з кожним роком дедалі більший сегмент ринку продовольчих товарів віддаємо імпортові. Що, ми не можемо вирощувати власних яблук, моркви, цибулі, картоплі? Виявилося, що причина того, що діється, криється у відсутності в логістичному ланцюжку ринку важливої ланки – організованої оптової торгівлі та розподілу продукції, вирощеної та виробленої нашими фермерами та сільгоспфірмами. На вітчизняному ринку сільгосппродукції домінують неорганізовані посередницькі структури. Вони стихійно встановлюють ціни, перепродують продукцію, чим іще більше завищують кінцеву роздрібну ціну. За нашими даними, це призводить до значних втрат вирощеного врожаю, часу та фінансових ресурсів – 25-30 відсотків. Тому з 2006 року ми розпочали роботу над проектом створення ОРСП. Його основна мета – нарощування обсягів виробництва та переробки сільськогосподарської продукції на основі механізмів прискорення товарообігу, узгодження інтересів виробника, посередника та споживача з урахуванням попиту на основні групи продуктів харчування, що мусить сприяти стабілізації цін і зрештою – зниженню рівня споживчої інфляції.
– Причім Ви працювали над проектом не тільки для Одеської області…
– Для початку ми запропонували створити в країні дев’ять оптових ринків, щоб замкнути на них виробників усієї вітчизняної плодоовочевої продукції. Вона, до речі, приносить більше доходу з кожного гектара, ніж зернові культури. Про це не говорять, але факт залишається фактом.
– Володимире Митрофановичу, багато хто вважає, що оптовий ринок – це той же базар, тільки великий. Такий собі супер– або гіпербазар…
– На жаль, ця хибна думка шкодить розвиткові ОРСП у країні. У деяких областях побудовано ринки, які намагаються представити як логістичні центри, але функціонують вони у звичайному режимі купівлі-продажу. Найнаочніший приклад – ринок «Столичний» під Києвом, який – при чималих витратах на його будівництво – логістичних і маркетингових функцій не виконує.
У нашому проекті ОРСП – це логістичний і маркетинговий центр. Він не займається торгівлею, а надає послуги різним суб’єктам, що працюють на ринку сільгосппродукції, і сприяє її рухові на всіх етапах від поля (виробника) до прилавка. Такий центр ми й почали проектувати для Одеської області, в Овідіопольському районі, на 20 гектарах території Прилиманської сільської ради. Проект передбачає спорудження потужних сучасних овочесховищ, холодильників, торговельних павільйонів, створення інформаційного розподільного центру та елементів його інфраструктури.
Насамперед оптовий ринок сільськогосподарської продукції мусить позбавити фермера від турбот про торгівлю своєю продукцією. Сьогодні це в нього забирає третину та більше часу. Фермерові доводиться або бігати по супермаркетах, або їздити по ринках у надії здати товар на реалізацію. Але й у першому, і в другому разі договір часто укладається не на вигідних для товаровиробника умовах або не укладається взагалі. Як наслідок, овочі та фрукти пропадають на полях і в садах, у кузовах автомобілів, так і не опинившись на столі споживача.
Приїжджаючи на ОРСП, фермер має здати свою продукцію за прийнятною оптовою ціною й не перейматися, де та як її будуть продавати. Пошук торговельних підприємств під реалізацію товару – клопіт не його, а оптових операторів.
Крім того, створення ОРСП дасть змогу значно прискорити рух продукції від виробника до споживача.
– Поява такого ринку передбачає наявність великих обсягів пропонованої до реалізації плодоовочевої продукції. Ви вже казали, що орієнтувалися не тільки на аграріїв Одещини…
– Саме так. Гадаю, що на такому ринку охоче реалізували б свій товар фермери й агрофірми з Миколаївської, Херсонської, Кіровоградської, Вінницької областей і сусідньої Молдови. А купували б її представники всіх регіонів України.
– А як створення ОРСП вплине на формування ціни на продукцію?
– У нас, згідно з ліберальною моделлю економіки, ціни на сільгосппродукцію формуються на вільному ринку. Механізми ринкової конкуренції мають врівноважувати попит і пропозицію. Однак в умовах інфляції та відкритої економіки ці механізми не працюють, оскільки орієнтуються на курси валют і ціни імпорту. От і сформувався перекіс: у наших супермаркетах у більшості представлені імпортні овочі та фрукти. Створення ОРСП допоможе поступово виправити стан справ і захистити інтереси вітчизняних товаровиробників, бо формована на ОРСП оптова ціна на товар дасть нашим фермерам змогу успішно конкурувати з імпортом, що, відповідно, стримуватиме зростання роздрібної ціни.
– На початку бесіди Ви підкреслили, що ОРСП – це не базар, а логістичний центр. Якою має бути його інфраструктура?
– Оптовий ринок сільськогосподарської продукції – це не тільки спеціально обладнані, з необхідним температурним режимом приміщення для зберігання овочів та фруктів. Він має також підрозділи для сортування й пакетування товару. Те, до чого в цьому плані слід прийти, ми бачимо по імпортній продукції в супермаркетах – уся вона вимита й розфасована. На ОРСП працюватимуть автоматизовані системи повантаження-вивантаження, а також лабораторія із сертифікації, – без цього шлях на закордонний ринок залишиться закритим.
Тут же можна формувати великі оптові партії товару на експорт. Так працюють поляки. У них шість оптових ринків, звідки активно провадиться торгівля, орієнтована, крім нас, на Росію та Білорусь. Як наслідок, ще 2010 року на ринках цих країн польська продукція становила приблизно 18 відсотків, а наша – менше двох. Тому ми у проекті ОРСП передбачили навіть митний термінал, звідки товар може йти просто на зовнішні, зокрема європейські ринки. Загалом у такій багатопрофільній структурі можуть одержати роботу 400-500 чоловік.
– Володимире Митрофановичу, але ж наші овочі та фрукти хоч і програють за зовнішнім виглядом, та за смаком фори імпортним дадуть чималої!
– До нас приїжджав представник ФАО – продовольчо-сільськогосподарської організації при ООН. Він одразу сказав: нам дуже подобаються ваші помідори та інша плодоовочева продукція. Але ви не вмієте свою продукцію правильно запакувати, сертифікувати й доставити. Якщо відповідні вимоги будуть виконані, ми охоче її купуватимемо. Власне, виконання таких функцій і передбачене на проектованому нами ОРСП.
– При правильній організації, яка частка вирощуваних в області овочів та фруктів могла б іти на експорт?
– Приблизно половина. Від початку ми проектували ринок з оборотом 400-500 тисяч тонн на рік.
– Тобто він буде орієнтований передусім на зовнішній ринок?
– Ні, ОРСП потрібен для забезпечення спершу внутрішнього, а потім уже зовнішнього ринку. У Німеччині, наприклад, 80 відсотків продукції з оптових продовольчих ринків надходить до магазинів країни, решта 20 – на експорт. Це дає змогу успішно витісняти так званий необов’язковий імпорт, тобто ту продукцію, яка може бути вироблена всередині країни. Крім того, імпорт вимиває гроші з національної економіки, зокрема і з бюджету, підтримуючи фінансову та виробничу системи країни-експортера. Тому всі намагаються більше вивезти своєї та поменше ввезти чужої продукції.
– Регламенти роботи оптового сільгосппродуктового та звичайного ринків відрізняються?
– ОРСП мусить працювати цілодобово. Вночі приїжджатиме транспорт супермаркетів зі своїми, заздалегідь замовленими списками товарів на три дні реалізації. Його оперативно завантажують (основні операції передбачається здійснювати до 6-7 години ранку), і на час відкриття магазинів свіжа продукція вже чекатиме покупців на прилавках. Такий механізм роботи знімає з торговельних мереж досить серйозну проблему утримання складських приміщень. Уся продукція зберігається на сучасних складах і в овочесховищах ОРСП. І супермаркети просто замовляють ті обсяги товару, які їм потрібні, зважаючи на пору року, попит, ціну.
Крім того, робота ОРСП вночі призведе до того, що в денний час значно розвантажаться автомагістралі. Для великих міст це дуже важливо.
– Ідея створення в Україні ОРСП народилася в середовищі бізнесу й науки. Але щоб вона успішно розвивалася, допомогти мусять центральна та місцева влада…
– Так, різні форми ефективної співпраці знайшли в Іспанії, Італії, Франції, Німеччині, Кореї, Китаї. Кілька потужних оптових ринків працюють недалеко від Сеула. Три такі побудували на околицях Мілана. Насамперед вони забезпечують потреби мегаполісів, а надлишки продають на внутрішній та зовнішній ринки.
У 1999 році в межах урядової програми з будівництва оптових ринків у Польщі було відкрито Поморський оптовий аграрно-продовольчий центр під Гданськом. Це акціонерне товариство. Його акціонерами стали комерційний банк «Мілленіум», державне агентство з реструктуризації та модернізації сільського господарства, Держказначейство, гміна (місцевий орган влади) міста Гданська, Агентство з розвитку Помор’я, а також фірми та приватні особи.
На будівництво було взято кредит Всесвітнього банку. Негрошовий капітал у вигляді землі надало Агентство із сільськогосподарської власності. Тобто для реалізації значущого проекту цілком можна, і навіть треба, об’єднати зусилля державної та місцевої влади, а також бізнесу. Це приклад успішного державно-приватного партнерства.
– Володимире Митрофановичу, при реалізації такого серйозного бізнес-проекту, як будівництво оптового ринку сільгосппродукції, прораховують усілякі ризики. Наскільки вони великі в даному разі?
– Без серйозного попереднього опрацювання цього питання, вивчення товарних потоків, попиту, транспортних розв’язок, нічого не вийде. Не вдасться правильно розташувати так зване логістичне перехрестя, спроектувати сам ринок і розробити регламент його роботи. Так сталося під Міланом: два ринки працюють успішно, один – не працює взагалі. У Польщі з шести ринків ефективною визнано діяльність лише трьох.
Неправильно розміщений ринок може з’явитися й у нас, у районі «Двох стовпів». Там були дослідні ділянки інституту сільськогосподарського виробництва. Одна структура вирішила побудувати там оптовий ринок. Ділянку (понад 60 гектарів) за мовчазної бездіяльності влади у інституту забрали, зрізали верхній родючий шар чорнозему. Представники фірми сказали, що проекту в них немає, але щось вони побудують. Тепер там стирчать металеві ферми та височіють гори глини… Так ставитися до справи не можна.
Ми багато консультувалися з європейськими експертами, враховували чинні сьогодні міжнародні норми та стандарти. Не випадково готовий проект здобув високу оцінку закордонних колег.
Слід сказати, що в нашому інституті здійснено важливі розробки: проекти, механізми, інструменти, пропозиції, спрямовані на вдосконалення роботи товарних ринків, зокрема й сільгосппродуктових. Нам хотілося б, щоб на них звернули увагу бізнес і органи влади, щоб вони були затребувані.
Невже вступаючи в європейську зону вільної торгівлі, ми не усвідомлюємо, що для того щоб нас поважали, ми маємо бути цивілізованою, економічно сильною країною – рівноправним партнером, а не прохачем?! А для цього треба використовувати всі наші сильні сторони – управлінський інтелект і галузеві ринкові, а також природні ресурси.
Сьогодні важливим ресурсом є аграрний комплекс, а його неефективне використання, як це ми показали на прикладі організації ринків плодоовочевої продукції, позбавляє регіони та країну перспектив розвитку.
А тим часом розрахунки свідчать, що Україна може прогодувати близько мільярда чоловік – оце й є наш потенціал розвитку.
Мені хочеться застерегти деяких депутатів і чиновників. Створення такого ОРСП – це не просто бізнес, а регіональний і навіть національний проект, покликаний розв’язувати вельми важливі соціально-економічні проблеми.
На завершення бесіди варто підкреслити: в умовах нинішньої економічної кризи та загострення громадсько-політичної ситуації в країні особливо актуальним стає пошук резервів, додаткових шляхів поповнення бюджетів, насамперед місцевих, на які держава поступова перекладає дедалі більше функцій. Ефективна робота на ринку сільськогосподарської продукції, мабуть, – один із найзначішних резервів для нашої області. Тому дуже хочеться вірити, що депутати обласної ради підтримають ідею створення у нас ОРСП. А потім не залишиться осторонь і Міністерство аграрної політики та продовольства України. Адже саме воно за законом має право надати підприємству статус оптового ринку.
